Родинні історії
Дощ лив як із відра. Маленька дівчинка, кутаючись у легку в’язану кофтинку, йшла тротуаром у мокрих наскрізь туфлях і думала про одне: «Тільки б мене не знайшли». Звали
Господи, як же Ігор не любив сімейні свята, добре, якщо це була проста сімейна вечеря, але коли, це було весілля сина двоюрідного брата його мами. Ось що він
– Мамо, там у двері стукають! Відкриєш, бо в нас руки зайняті? – Звичайно, – усміхнувшись про себе, відповіла Наталя. Вона відчинила двері, навіть не подивившись хто там.
Віра зайшла на кухню та застигла. На столі бруд і посуд, біля чайника калюжа чаю, в раковині теж не зрозуміло що… Зі спальні чути звуки змагань чоловіка і
– Дурна, куди ти зібралася? Навіщо кидати навчання, у тебе така кар’єра може скластися? — Мамо, він – мій чоловік, його відправляють із перевіркою. Там філія відкривається. Візьму
– І тобі не набридло цілими днями валятися і нічого не робити? – гнівалася мати. – Ось, почитай! – вона кинула Інні газету. – На останній сторінці рубрика
«Треба щось придумати», – сердито пробурмотіла я і в серцях жбурнула телефон на диван, потім схаменулась і взяла його в руку, оглянула з усіх боків, переконалася що працює
Ольга сиділа осторонь, на сходинці. Треба допомогти сестрі нагодувати її юрбу, але Ольга ніяк не могла відірвати погляд від Кості. Він заліз на довгу лаву біля вікна, покриту
Іра з Володею прожили вже чотирнадцять років у шлюбі. За спільне життя вони обзавелися квартирою в іпотеку, старою машиною і старою дачею за п’ятдесят кілометрів від міста. Разом
Поки Катя розплачувалася за покупки, Сергій стояв осторонь. А коли Катя почала складати їх у пакети, він і зовсім вийшов на вулицю. Катя вийшла з магазину і підійшла