– Все-таки зважився… А ще говорив криза у тебе, середнього віку… Щось не бачу ніякої кризи
Сергій зазвичай виходив вечорами на балкон і майже завжди байдуже дивився на дітей, що бігали по двору, бабусь на лавочці в альтанці та на машини, що заїжджали у
– Та у вас все «не бери»! – вигукнув Сашко. – Собаку не бери! Гроші не бери! А самі… брехали мені все життя
Голос у телефонній трубці був зовсім чужий, але це нормально. Сашко весь вільний від роботи час займався порятунком собак. І кішок, але собак частіше. Собакам більше дістається в
– Ну, заходьте, дорогі гості, – запросила Ольга. – Що з вами робити? Мирон, я сподіваюся, ти всіх зібрав
Ах, як вона раділа! Ольга Петрівна, яка зовсім недавно вийшла на заслужений відпочинок, щодня переглядала оголошення про продаж будиночків із ділянкою. Будиночки, звісно, продавалися, але вона шукала не
– Мамо, невже заради чужого чоловіка ти кинеш нас усіх? – обурилася Олена
Наталя приготувала сніданок і покликала чоловіка. Він їв мовчки, не дивлячись на неї, ніби її й не було поруч. Вона відвернулася до вікна. З почорнілим снігом і голими
— Не дозволю матір ображати. Я у себе вдома, а ось ви, Борисе, загостилися. Відправляйтеся до себе, поживіть у комфорті
— Ніно! Принеси мені молока та пиріг! — крикнув Борис. Ніна якраз закінчила готувати обід, і аромат пирогів заповнив двокімнатну квартиру, розбуджуючи апетит. — Приходь на кухню, Боря,
– Я ніякого Сергія не знаю. – Бабуся знизала плечима. – У мене онучка. Ви щось переплутали
Баба Оля зібрала речі в сумки, полила квіти, нагодувала кота й оглянула квартиру. «Все!» — подумала старенька. — «Зібралася. Здається, нічого не забула». — Вона поглянула на Ваську,
– Убогою може бути тільки душа, – спокійно сказав Вадим. – Скільки її не маскуй красивими ганчірками чи фарбами – приховати не вийде. І чим сильніше намагаєшся, тим яскравіше цю убогість видно
Марія росла, як бур’ян. Ніхто за нею не доглядав, не любив, не вкладав душу. З одягу їй діставалися лише старі речі, часом такі пошарпані, що крізь тканину проглядалися
– Я… Усвідомив
– О! Ти вже вдома, чого сидиш у темряві? Зоя клацнула вимикачем і, уперши руки в боки, зайняла собою весь коридор. Чоловік сидів на маленькому табуреті біля дверей,
– Діти виростають. І забувають, скільки сил і здоров’я давали їм батьки. Ви ж були маленькою і безпорадною? Ну а тепер ваша мама стала такою
– Ой, я б так не змогла. З глузду можна з’їхати з лежачими хворими! Здавати їх треба в спеціальні місця! І не дивися на мене так! Он, тварин
— Петре, ти старий. Ти нудний. І у тебе більше немає грошей. Повертайся до своєї Галини, вона тебе вилікує
« Я тридцять років вважала свій шлюб зразковим храмом, поки не знайшла в кишені чоловічого піджака чек з ювелірного магазину на суму, рівну нашій річній пенсії: історія про

You cannot copy content of this page