Ми приїхали. Дзвонимо, дзвонимо, а ти двері не відчиняєш
Телефон розбудив Василину о п’ятій ранку. Дзвонили з невідомого номера. — Так, — сухо промовила Василина. — Василино? — почула вона гучний і радісний жіночий голос. — Це
– Як що? Жити, Дар’я Тихонівна. Жити, і все… Ну, будь ласка… Ну що вам, важко, чи що? Заради мене
– Ну, привіт, синку. Ось я і прийшла. – На порозі кабінету місцевого фельдшера, який розташовувався в новенькому фельдшерсько-акушерському пункті, застигла вісімдесятирічна жінка. – Ой, вітаю, Дар’я Тихонівна!
– Та де це бачено, щоб при живій дружині чоловіка сватали? Ну вже ні. Михайла не віддам
– Мамо, я, мабуть, розлучуся з Михайлом. – Та ти що. Чому, донечко? – Та що це за чоловік, розмазня . Я слухаю дівчат на роботі, одній чоловік
– А! Тепер це так називається? Не крадіжка, а турбота про ближнього? Ну, ви мене вразили, Зінаїдо! Давно я так не дивувалася
– Васю! Василій! Ти чуєш мене чи ні? Де ти, відгукнися! О, як завжди, — у своєму улюбленому комп’ютері зависає! — обурилася дружина. — Та відірвися вже від
– Так, до речі, мене звати тітка Валя. Мені 42 роки. Вільного часу у мене дуже багато. Буду уважно за тобою стежити
У понеділок Настя не вийшла на роботу. Сказала, що у неї чи то грип, чи то застуда. Буває. У вівторок Настя теж не вийшла. А в середу подзвонив
Щоб Павлу не було соромно перед нареченою. Ти повинна бути прогресивною свекрухою
– Людо, уяви, Павло приїжджає з міською нареченою. Будемо знайомитися. Мені якось боязко, раптом якась фіфа, – поділилася з колегою під час обідньої перерви Марія Петрівна. – Ой,
— Тепер навіть кіт знає, хто господар у домі
— Іване, головне, ти за Кузею доглянь, м’ясо для нього в морозилці в мішечках заморозила, молочка купила. На вулицю не випускай — бліх наловить, туалет міняй щодня, —
– Синку, як ти міг? Добре, що батько цього не бачив… Ти ж хлопець, тобі на дівчині треба одружуватися, дітей заводити, а не ось це все… Як ми жити тепер будемо, га
– Синку, прошу тебе, вибирай наречену з натуральною красою. А то я знаю, як вони зараз з себе “цукерок” роблять. – Мамо, чого це ти про наречених завела?
– Маріє! Куди ми прийшли? Маріє, ти все переплутала! Це зовсім не моя квартира, не моя невістка, не моя кухня і ванна! Боже, як соромно! Ходімо! Вибачте нас! Вибачте
Алла щойно вийшла з ванної, сіла на кухні, із задоволенням потягнулася, відчуваючи, як шовковий халатик приємно холодить тіло. А у ванній спекотно, пахне рожевою олією і висить у
Погостювавши в тітки Каті тиждень-другий, ми задовольняли її потребу в материнстві з лишком, на рік наперед до наступного літа, тож вона могла хоча б рік жити спокійно і не заздрити тим, у кого є діти
Щоліта ми з Оленкою жили у бабусі в селі. Але тітка Катя, яка не мала своїх дітей, теж хотіла випробувати щастя материнства і заразом дати бабусі відпочити, тому

You cannot copy content of this page