Свою невістку, маму Даші, Віра Ігорівна недолюблювала. Холодна та розважлива, для якої особиста вигода та показушництво були головнішими, ніж почуття. Особливо інших. Вона і Дашу змусила вийти заміж за Колю тільки тому, що в того батько обіймає високу посаду.
Микола до Даші погано ставився, про що дівчина неодноразово говорила, але батьки не дозволяли їй розлучатися з чоловіком, бо тоді осоромить всю сім’ю. Матір взагалі заявила, що дочка сама винна, якщо не щаслива у шлюбі.
Бабуся її обійняла і тихо сказала, що їй не треба жити з таким чоловіком. Віра Ігорівна подзвонила невістці і заявила, що онука пішла від чоловіка і поки житиме в неї. Ці слова викликали в Нелі якийсь звірячий крик. Віра Ігорівна відключила телефон, а Неля від люті жбурнула свій об стіну.
Віра Ігорівна відразу зателефонувала синові і повторила весь монолог спочатку. Виявилося, що Гліб нічого не знав про життя дочки, бо ні вона, ні дружина нічого не розповідала. Та навіть знаючи правду, він все одно нічого не планував робити, бо це ж її чоловік.
Через два дні до Віри Ігорівни прийшла ціла делегація у складі чоловіка та батьків Даші. Вони вимагали, щоб дівчина повернулася до чоловіка. Бабуся стала горою за онуку, бо як це так – відавати рідну дочку у руки тирана, який їй жити не дає. Невістка почала винити у всьому Віру Ігорівну.
Наче це вона багато онуці дозволяє та й загалом погано на неї впливає. В цей момент у суперечку вступив Гліб, який заявив, що просто дочка його звикла нюні розводити, а час вже дорослішати, то ж нехай повертається до чоловіка і налагоджує стосунки та стає поступливішою.
Віра Ігорівна з усього розмаху вдарила сина по обличчю, потім відважила ляпаси Неллі та Колі. Усі троє здивувалися, а Віра Ігорівна сказала, що як вони ображаються на її витівку, то вони просто звикли нюні розводити. Жінка відчинила двері і почала виштовхувати цю делегацію з дому.
Зачинивши за ними двері, Віра Ігорівна потерла руки і сказала онучці, яка весь цей час сиділа в кімнаті і боялася вийти, що їй час навчитися свої права відстоювати перед такою рідньою, а жити на догоду іншим – це поставити на собі хрест, бо все одно ніхто не подякує.
Не встигли родичі вийти з квартири Віри Ігорівни, як Нелля накинулася на свого чоловіка та почали вимагати, щоб він поставив на місце свою божевільну старушенцію, бо яке ж вона має право лізти у життя своєї онуки. Це ж що тепер люди казатимуть, як Даша розлучиться з чоловіком.
Гліб важко зітхнув. У нього вухах брязкотіло від її крику і хотілося кудись сховатися. Останнім часом дружина ніби з розуму зійшла. Йому хотілося крикнути їй: “Заткнися!”, але він тільки сказав, що поговорить з матір’ю. Гліб мовчки пішов до іншої кімнати.
Найбільше він не любив скандали і різноманітні конфлікти. Йому легше було погодитись, ніж відстоювати свою думку. Наступного дня Гліб знову приїхав до матері. Жінка подумала, що син зараз буде просити дочку до чоловіка повернутися, але натомість він попросився до неї жити.
Він розповів матері, що дружина його вже доїдає і жити з нею він більше не може, на що матір заявила, що він сам винен. Гліб кивнув, погоджуючись, а Даша сіла поруч і поклала голову йому на плече. Вона чудово знала, що мати завжди пригнічувала батька, а той, тихий, інтелігентний, не міг протистояти.
Гліб того ж дня забрав свої речі і оголосив Неллі, що йде від неї. Вона це сприйняла, як сприймала все, що не вписувалося в її програму життя – істерики, биття посуду і кидання в нього різних предметів. Коля щодня дзвонив Даші та просив повернутися.
Потім прохання перейшли до вимог, а вимоги – до погроз. Даша тримала оборону, їй не хотілося повертатись у минуле життя. До того ж у неї з’явилися нові плани на життя. А через тиждень на порозі стояв Григорій Іванович, голосно вичитуючи “втікачів” і вимагав, щоб вони повернулися додому.
Даша з Глібом не встигли навіть нічого сказати, як Віра Ігорівна, впершись у боки, зухвало йому відповіла, що його тут ніхто не чекав, і наказувати він в її квартирі нікому не буде, а Гриша може взагалі стулити пельку, бо Віра Ігорівна багато чого пам’ятала з його минулого життя, що зіпсує йому репутацію.
Григорій зблід. Віра Ігорівна була його вчителькою в молодших класах і їй безперечно повірили б, якби вона захотіла щось розповісти. Навіть якщо це було б неправдою. Спростувати потім усе можна, тільки в пам’яті у всіх залишиться ця новина.
Григорій на мить відчув себе школярем, але швидко взяв себе в руки і, будучи людиною не дурною, сказав, що почув її. Незважаючи на своє високе становище, Віра Ігорівна так і залишилася для нього першою вчителькою. Навіть спроба домінувати над нею одразу провалилася.
Вона вміла знайти підхід до кожного – до когось пряником, до когось батогом… а до когось і шантажем. Григорій потупив очі у підлогу та вибачився за свого сина і після цього мовчки пішов. Пізніше Віра Ігорівна отримала путівку у санаторій.
Ця ситуація не змінила ставлення Григорія до Віри Ігорівни – він, як і раніше, її дуже поважав. Та й Даша Григорію дуже подобалася, і йому було дуже шкода, що син не зміг зберегти свій шлюб. Розлучення Даші з Колею відбулося лише за рік.
На той час обидва вже були у нових стосунках, тому все пройшло тихо та спокійно. Даша знову вийшла заміж і щасливо живе із чоловіком та двома дітьми. Бабусю вона забрала до себе, як колись її бабуся, а Гліб так і не розлучився, хоча, як і раніше, жив у своєї матері.
