Про те, що син розлучається з дружиною, Ніна Дмитрівна дізналася випадково. Без подробиць – просто спільні знайомі сказали, що молодь розбіглася, разом не живуть, нічого спільного один з одним мати не хочуть.
А на розлучення Сашко подав – до суду, тому що в сім’ї є дитина.
Якби розлучатися надумала Валентина, у Ніни Дмитрівни ніяких питань з цього приводу не виникло б. У Сашка ні мізків в голові, ні освіти, ні нормальної роботи.
Поїхав вчитися в Харків, а потім з’ясувалося, що навчання він закинув, перебивається з хліба на воду, живе то в одних друзів, то в інших, вживає, десь підробляє за копійки.
І до матері у Запоріжжя повертатися він не захотів. Ніна Дмитрівна сама до нього їздила, вмовляла, а він – ні в яку. Я, мовляв, дорослий, дай мені дихати вільно.
Сам не дзвонив жодного разу, на дзвінки матері відповідав рідко і скупо – так, ні, відчепися. А роки три тому одружитися надумав, на весілля запросив.
Валентина – дівчина розумна, красива, відповідальна і з характером. Квартира у неї своя, до декрету робота була хороша, зі стабільною зарплатою.
Що вона знайшла в неробі – незрозуміло. Але у Ніни Дмитрівни за сина хоч якась гордість з’явилася – видно, не зовсім він безнадійний, якщо така жінка на нього увагу звернула.
І після весілля Сашко начебто за розум взявся. Влаштувався водієм в якусь фірму, заробляти нормально почав, вживати начебто перестав.
Ніна Дмитрівна до дітей у сім’ю не лізла – по собі знала, що молодь цього не любить. Та й куди лізти, якщо вони живуть в іншому місті?
Коли Вікуля на світ з’явилася, щаслива бабуся запропонувала допомогу, але Валентина ввічливо відмовилася – квартира однокімнатна, тісно буде. Але в гості кликала кілька разів.
Сашко фиркав незадоволено, а Валя кликала. Але між ними все було мирно, все по-сімейному, і ось тобі – розлучення.
Ніна Дмитрівна зателефонувала синові запитати, як же так, а у відповідь почула:
– Не твоя справа, самі розберемося.
Сашко грубіян, але у нього років у п’ятнадцять як характер зіпсувався, так з тих пір і не змінилося нічого. Все до батька тікав, у якого до цього часу в іншій родині ще два таких же шибеника було. Батько його проти матері і налаштував.
Зателефонувала Ніна Дмитрівна і Валюші теж.
– Я погана дружина, тітонько Ніно, – ображено відповіла їй невістка.
– А він варіант кращий знайшов чи що? – не повірила своїм вухам Ніна Дмитрівна. – Він зараз де живе?
– Поняття не маю, ми з ним вже місяця три не спілкуємося. І дочка йому теж не потрібна.
Треба їхати і розбиратися, без варіантів. Яка муха Сашка вкусила? Наставляти його на шлях істинний марно, але Валентині треба допомогти.
Вона ж не чужа людина. Як вона одна з дитиною? Вікулі тільки два рочки, часто хворіє, Валя через це з роботи звільнилася.
Зібралася Ніна Дмитрівна, квартиру свою закрила, ключі сусідці залишила, щоб та квіти поливала, і поїхала в Харків.
Приїхала і відразу за головне взялася – з’ясовувати, коли, чому і що між молодими сталося. А Валя не знала, що сталося. Все було нормально.
Сашко часто їздив у відрядження, втомлювався, але навіть голос на дружину і дочку ніколи не підвищував, а тут як з ланцюга зірвався. Навіть відрядження не було – по місту вантажі якісь розвозив, експедитором же на складі працює.
Прийшов з роботи пізно ввечері, борщ в раковину вилив, тарілку розбив, на Вікулю накричав, Валентину за руку схопив.
Ночувати вдома не залишився, пішов. А наступного дня повернувся за речами і сказав, що подав на розлучення. І причиною розірвання шлюбу вказав подружню зраду дружини.
– Ти, може, привід якийсь дала? – припустила Ніна Дмитрівна.
– Та який привід? – образилася Валя. – Я з дому виходжу тільки на майданчик з дитиною погуляти, в магазин і в поліклініку. Подруга у мене одна тільки, але ми з нею рідко бачимося, їй ніколи.
Дякую батькам, що хоча б грошима допомагають, а то Сашко ж як пішов, ні копійки після цього… І я не працюю.
Дивна ситуація, незрозуміла. Ніна Дмитрівна спробувала знову поговорити з Сашком. Зателефонувала йому, сказала, що приїхала.
– Ну ось і живи з цією …, якщо вона тобі так подобається, – зло гримнув Саша і після цього на дзвінки матері відповідати перестав.
Ніна Дмитрівна почала думати, чому ж все так погано. Валентина – дівчина вродлива, фігуриста. Після появи дитини трохи погладшала, але все одно залишилася красунею.
На таких чоловіки звертають увагу, так. Могла і у відповідь подивитися якось не так, а Сашко це неправильно зрозумів. Або навпаки – все він правильно зрозумів. Адже він не дурень. Три роки душа в душу жили, на порожньому місці такі підозри не виросли б.
Сашко після весілля змінив спосіб життя, переламав у собі погані звички. Він не міг піти до іншої жінки. І Валю теж підозрами ображати не хочеться. От як бути?
* * *
Крапку в цій незрозумілій історії поставив суд. Валя була проти розлучення – якщо був факт зради, то нехай Сашко це доведе.
Очорнити людину легко, коли себе виправдати треба. Сашко розлютився. Сказав, що доказів у нього немає, але є свідки. Слово за слово… Суддя перенесла засідання ще на місяць, оскільки чоловік з дружиною, виявляється, досі навіть не розібралися, хто з них винен, і чи хочуть вони взагалі розлучатися.
У коридорі Валентина перехопила Олександра і зажадала пояснень – раніше у неї просто не було можливості зустрітися з ним і все з’ясувати.
Причина знайшлася – про те, що Валя гуляє, поки чоловік мотається у відрядженнях, Сашкові сказав його колега Дмитро, у якого були вільні стосунки з єдиною подругою Валентини Олесею.
Дмитру сказала Олеся. Звідки така інформація у Олесі, ніхто не знає, але вона ж подруга.
Валентина була в люті, Сашко від неї не відставав – кричали один на одного, поки охорона не вигнала галасливе подружжя на вулицю.
Там вони дійшли взаємної згоди – разом поїхати до Олесі і все з’ясувати. Викликали таксі, поїхали. Повернулися додому теж разом. Злі обидва, але разом.
Ніна Дмитрівна в цей час сиділа вдома з Вікулею, вона нічого не знала.
– Так що сталося? – запитала тихо, бо онучка тільки-но заснула. – Все? Розлучилися?
– Мамо, тільки ти не лізь, будь ласка, га? – роздратовано попросив Сашко. – Самі розберемося.
А в кухні в цей час Валя сварилася по телефону зі своєю мамою. Виявляється, батькам Валентини Сашко не подобався спочатку. Вони були проти цього шлюбу, хоча на весіллі і поводилися пристойно, щоб не ганьбити дочку перед гостями.
Валя все знала, і Сашко теж знав, тому вони і звели спілкування з ріднею до мінімуму.
А там з’явився якийсь успішний, багатий, красивий і розумний однокурсник Валентини, який був закоханий у неї ще в інституті, а тепер погодився взяти за дружину кохану жінку навіть з чужою дитиною.
Ось мама Валі і придумала хитрий план позбавлення дочки від непутящого чоловіка – набрехала з три короби Олесі, що Валя Сашкові зраджує з колишнім хлопцем. А у тієї язик як мітла, в потрібні вуха швидко все розтрубила. Подруга, називається.
– Це не вона погана дружина, Сашко, а ти поганий чоловік, – підсумувала Ніна Дмитрівна. – Як же ви далі разом жити збираєтеся, якщо ти віриш кому попало, а не їй?
А вони і не жили. Розібратися-то розібралися, а осад все одно у обох залишився. Валентина дала згоду на розлучення, і розбіглися остаточно.
Через рік Сашко потрапив в аварію. Не вижив.
А Валя поїхала з Вікулею в Запоріжжя до Ніни Дмитрівни – подалі від батьків і їхніх планів на її життя. Заміж вона вийшла, коли доньці виповнилося п’ять – любов любов’ю, образи образами, туга тугою, а дитині потрібна повноцінна сім’я.
Погана з неї вдруге вийшла дружина чи ні, але в житті Вікулі нарешті з’явився люблячий, турботливий чоловік, якого можна називати татом. І братик. Це головне.
Спеціально для сайту Stories
