Одна моя знайома, мати трьох дітей, нещодавно знову вийшла заміж. І як їй це вдалося — для мене велика загадка.
Ні, справа не в тому, що багатодітних матерів за дружин не беруть. Беруть, якщо кохають! Просто, скільки я її пам’ятаю з першого шлюбу, вона завжди була «найгіршою матір’ю і найгіршою дружиною».
Кілька разів у «минулому» її житті я була у неї вдома. Пам’ятаю її завжди втомленою, змученою, розгубленою.
У неї то підгорала каша, то молодший по годині ходив в обмочених колготках, а вона розривалася між ним, середнім з його уроками, плитою, і руки не доходили поміняти мокре.
Ще потрібно було встигнути приготувати вечерю, тому що скоро чоловік прийде з роботи. Якось прибратися, бо він любить порядок.
Вона хапала іграшки, розкладала їх по коробках. Малий знову розкидав… Паралельно вмикала інтернет, щось розсилала поштою — вона ще й підробляла, бо зарплати чоловіка не дуже вистачало… І все це перетворювалося на якийсь нескінченний нудний хаос.
Приходив чоловік, дивився на безлад і мимохідь кидав фразу:
— Дай коту води! Зроби хоч щось корисне…
Напівжартома-напівсерйозно. Але я ці його слова добре запам’ятала.
І моя подруга кидала пошту, кухонні лопатки, мокрі колготки і з винуватою посмішкою наливала коту в миску воду. Щоб зробити це єдине корисне за день.
А я тоді зробила дурницю. Щоб якось розрядити обстановку, теж напівжартома, запропонувала кинути всіх цих котів і недороблену вечерю, зібрати дітей, нафарбуватися (це дружині) і сходити в кафе.
— Я і своїх прихоплю.
— Стара вона вже фарбуватися! — відрізав її чоловік. Теж ніби жартома…
Я дивилася на цю жінку і з жахом розуміла, що вона взагалі-то молодша за мене. І якщо вона стара, то хто тоді я?
Вона винуватим голосом вибачилася і сказала, що вони люблять домашню їжу. І почала накривати на стіл, за яким сидів і чекав чоловік. А поруч діти знову розкидали іграшки, і вона якоюсь «третьою» рукою їх одразу збирала, бо чоловік любить порядок.
У неї пищав телефон, напевно, робоча пошта.
— Досить весь день сидіти в інтернеті, — сказав чоловік.
Я попрощалася і пішла.
Ні, сама вона ніколи нікому не скаржилася. Ніколи! Як не запитаєш, у неї все добре. І чим сірішою і зеленішою вона була, тим впевненіше відповідала: «Все добре!»
І ховала згаслі безбарвні очі.
Але у нас завжди було багато спільних знайомих. І то від одних, то від інших я чула, що свекруха дуже незадоволена нею.
Невістка — погана мати, тому що малюк впав з велосипеда і розбив собі брову. Зашивали. Потрібно стежити, а не дурницями займатися… Невістка — погана дружина, тому що вдома безлад і діти з чоловіком погано нагодовані.
Якось чоловік тієї жінки ходив до школи, і потім вдома був скандал.
Старший щось нашкодив, а все тому, що «погана мати» займається незрозуміло чим, тільки не вихованням.
Розповідали, що вона почала пити антидепресанти, тому що, так, погана мати і погана дружина. Нічого не робить, а щось зробити просто немає сил… І навіть діти це зрозуміли.
— Мамо, ти погана! — кричав на вулиці молодший, ми тоді гуляли разом. — Ти не читаєш мені книжку.
Вона діставала з сумки цю книжку і приречено і втомлено починала читати. Вона дуже хотіла бути хорошою матір’ю.
А потім вони розлучилися. Чоловік зустрів іншу жінку. Напевно, хорошу дружину і господиню. Але, справедливості заради, він справно платить аліменти і спілкується з дітьми.
— Ну ось так, — тільки й сказала мені на розпитування та моя знайома. — Напевно, я сама винна.
Потім вона з дітьми переїхала, обміняли квартиру, і ми довго не бачилися.
Минув час, і нещодавно ми з нею «знайшлися» в соцмережах. Вона сама мені написала.
Я здивувалася. З аватарки на мене дивилася якась інша, незнайома жінка. Яскрава, красива, щаслива і повна сил. Мені стало цікаво, і я запропонувала зустрітися.
Ми перетнулися в кафе. І я не вірила своїм очам. Вона, справді, була зовсім іншою. Якась впевнена в собі, в житті, в людях. Тоді я і дізналася, що вона знову вийшла заміж.
— Я сама не знаю, чому він звернув на мене увагу, — ділилася вона. — Мені було зовсім не до того. Вижити б…
Але чоловік не здавався, залицявся, подружився з її дітьми, зробив пропозицію.
І виявилося, що вона — найкраща мати і найкраща дружина. Смажила яєчню, яка підгоріла, — найкраща господиня.
І завтра вона вже пекла пироги, тому що — найкраща. І їй хотілося радувати.
Вдома безлад — прекрасна мати і дружина. Тому що, виявляється, можна прибрати всім разом і весело при цьому базікати.
Виявляється, що не обов’язково тягнути одній сумку з магазину і тобі при цьому натякнуть, що ти, як завжди, знову щось забула. А все тому, що займаєшся дурницями.
Можна з’їздити за покупками разом і посміятися, якщо щось забули.
Виявилося, що вона зовсім не стара, а найкрасивіша жінка на світі. І ось вона вже робить ввечері зачіску, щоб просто зустріти з роботи того, хто вважає її красунею.
Виявилося, що вона велика молодець, тому що ще й встигає підробляти. Але це зовсім не обов’язково. Тільки якщо вона сама хоче.
Виявилося, що вона зовсім не та марна нікчема, якою вважала себе багато років. І все лише тому, що її люблять, хвалять і цінують. А не шпиняють. …
Я слухала і дивувалася. А потім за нею приїхав цей її новий чоловік. І я все зрозуміла. Знаєте, він дивився на неї так, що вона, справді, квітла. По іншому було неможливо.
Він говорив і доглядав за нею так, що неможливо було не стати найкрасивішою жінкою на світі.
Він привіз із собою і її трьох дітей. Я бачила їх мигцем. Але і мигцем я помітила, що вона — найкраща мати. Так вони себе поводили.
А все тому, що поруч виявилася людина, яка допомогла їй у це повірити. З гидкого каченяти зробила прекрасного лебедя…
Це так важливо, коли поруч той, хто допоможе тобі стати цим лебедем. Тому що лебедю потрібно дати час, сили і любов, щоб він розправив крила.
Ні, я нічого конкретно не хочу сказати. Нікого не хочу звинуватити. У житті буває різне. Але ось така історія. І мені дуже цікаво, що думає зараз перший чоловік.
Спеціально для сайту Stories
