– Сергію, я вчора ввечері оголошення дивилася, там квартира продається така, як ми хотіли, трикімнатна, в потрібному нам районі. У нас же якраз на неї вистачить, так?
А як продамо будинок, допоможемо Тетяні іпотеку закрити. Давай поїдемо подивимося, – Катя дивилася на чоловіка палаючими від нетерпіння очима, але він тільки втомлено відмахнувся:
– Не сьогодні, я вчора до півночі звіт закривав, сьогодні знову, напевно, пізно приїду, – чоловік швидко допив каву, схопив з полиці ключі від машини і папку з паперами, вийшов з дому і поїхав.
Катя засмучено зітхнула, суперечити чоловікові вона не хотіла. Їй не подобалося те, що Сергій останнім часом майже не бував вдома. Приїжджав пізно, працював навіть у вихідні, але у нього була хороша зарплата, а Катя дуже хотіла переїхати жити в місто, ближче до дочки.
Ось і накопичували вони кілька років на квартиру, все, що чоловік отримував, відкладали на рахунок у банку, а жили на пенсію його мами і зарплату Каті, вона працювала завідуючою в селищному Будинку Культури і вела танцювальний гурток.
Було важко, але жити в місті поруч з дочкою, працювати у великому Палаці Культури – це було її мрією, тож можна було й потерпіти.
Катя і Сергій познайомилися в обласному центрі, хлопець тоді навчався на п’ятому курсі інституту, а дівчина в хореографічному училищі.
Молоді люди так сильно покохали одне одного, що, ледь дочекавшись отримання диплома, розписалися і поїхали жити до нього в селище.
Катя не доучилася всього один рік, кинула, але не шкодувала про це, головне, коханий Сергій тепер був її законним чоловіком, значить, вони будуть разом все їхнє довге, щасливе життя, а в тому, що воно буде щасливим, дівчина анітрохи не сумнівалася.
Але почалося сімейне життя непросто. Майже відразу після того, як вони приїхали до Сергія додому, їм довелося розлучитися, хлопця на рік забрали в армію.
Катя і так була дуже засмучена через майбутню розлуку, а тут ще й мама Сергія, Ніна Іванівна. З першої хвилини, як тільки жінка побачила, що син приїхав не один, та ще й з уже законною дружиною, вона зненавиділа невістку. Та й з сином принципово не розмовляла, єдине, що вона з докором сказала йому при зустрічі: «Ти ж обіцяв!».
Катя намагалася знайти до неї підхід, допомагала, бралася за будь-яку роботу, але нічого не виходило.
– Я ж просила тебе поговорити з мамою заздалегідь, чому ти не подзвонив їй? Що ти їй обіцяв? За що вона мене ненавидить? – допитувалася дівчина у чоловіка.
Тоді Сергій і розповів їй про те, що два роки тому пішла з життя його сестра, їй тоді було всього сімнадцять років. Вона закохалася в непутящого хлопця, який тільки вийшов з в’язниці, куди на три роки потрапив за бі…
Так закохалася, що зовсім не слухала маму, а варто було тій спробувати напоумити дочку, як сестра відразу тікала з дому. А одного разу вона і її хлопець поїхали на мотоциклі в сусіднє селище, молодий чоловік був напідпитку і не впорався з керуванням. Сестри більше немає, а її наречений знову сів, тепер вже надовго.
Після похорону дочки Ніна Іванівна змусила сина пообіцяти, що він ніколи не одружиться без її дозволу. Він пообіцяв, але одружився, ось мама і образилася.
Сергій сумнівався, чи залишати Катю жити з мамою, але дівчина твердо заявила, що нікуди не поїде, бо кохає його і все зробить, щоб подружитися з Ніною Іванівною.
І у неї вийшло. Серце мами Сергія розтануло вже через пару тижнів. Невістка виявилася дуже працьовитою, веселою і доброю дівчиною.
Ніна Іванівна, як би не ображалася на сина, але не могла не визнати, що дружину він вибрав гідну. А те, як щиро Катя кохала Сергія і сумувала за ним, змусило жінку пом’якшати і прийняти невістку.
А ще Катя розповіла Ніні Іванівні про себе, про те, що її мама пішла засвіти одинадцять років тому і дівчинку виховував тато.
Але недавно він одружився з жінкою з двома маленькими дітьми. Дівчина не заперечувала, вона розуміла, що батькові потрібна дружина, але після весілля мачуха прямо заявила, що тепер місця для Каті у них немає, вона вже повнолітня, тому повинна забезпечувати себе сама.
– Ви не подумайте, я не через це вийшла заміж за Сергія, – почервоніла Катя під похмурим поглядом свекрухи, – мені дали місце в гуртожитку, я отримувала підвищену стипендію за відмінне навчання, я б прожила. Я без Сергія не можу жити, кохаю я його, дуже кохаю.
Ніна Іванівна спочатку нахмурилася, а потім обійняла невістку і на очах у неї з’явилися сльози. Сльози смутку і водночас радості.
Вона прийняла Катю, як рідну дочку прийняла і несподівано відчула, що на душі у неї стало набагато легше, немов відпустило її горе, пішло, нехай не зовсім, але все ж…
Через рік повернувся Сергій, влаштувався на роботу в районний центр, їздив туди щодня на вахту.
Катя влаштувалася в клуб організатором і керівником танцювального гуртка. Зарплата у обох молодих людей була невелика, до того ж через рік у них народилася Тетянка.
Грошей не вистачало, але їм дуже допомагала Ніна Іванівна, вона водилася з онукою і нічого для них не шкодувала.
А потім Сергій перевівся в серйозну фірму, став їздити у відрядження, показав себе так, що його з часом почали підвищувати в посадах, зарплата його теж зросла в рази.
Замість невеликого клубу в селищі побудували просторий Будинок Культури, Катю поставили завідуючою. Але свій улюблений гурток вона не кинула, продовжувала вчити місцевих дівчат танцям, навіть возила їх на різні конкурси, де вони займали призові місця.
І потекло життя Каті і Сергія тепер вже в достатку, спокійно і затишно. Вони купили дорогу машину, зробили ремонт в будинку, їздили у відпустку на море.
Все було добре, поки їхня дочка не поїхала вчитися в обласний центр і не вийшла там заміж.
Катя сумувала за дочкою, та й згадала про свою мрію працювати у великому справжньому Палаці Культури, тому одного разу запропонувала чоловікові накопичити грошей і купити квартиру в місті, де жила Таня, а будинок продати і допомогти дочці виплатити іпотеку.
Сергій задумався на хвилину, а потім з радістю погодився, сказав, що там якраз є філія їхньої фірми, можна перевестися. Тільки попередив, що буде нелегко, доведеться всю його зарплату класти на рахунок у банку, а жити на пенсію Ніни Іванівни і на те, що заробить Катя.
На сімейній раді всі з ним погодилися. І почали збирати гроші.
Жити стало помітно важче, але Катя не скаржилася, вона з дитинства не була розпещеною, ось тільки чоловік з часом став все частіше і більше затримуватися на роботі.
Сергій пояснював це додатковим навантаженням, яке взяв на себе, щоб йому більше платили. Катя, звичайно ж, повірила, вона ніколи не підозрювала чоловіка в чомусь поганому, але їй це не подобалося, турбувало якось. Коли вона нерішуче сказала про це чоловікові, він раптом зі злістю накричав на неї:
– Я працюю з ранку до ночі, щоб грошей більше заробити, а ти будеш мені всяку нісенітницю говорити? Визначся вже, чого ти хочеш, щоб я під боком у тебе сидів або квартиру в місті поруч з донькою?
А онук народиться чи онучка, будеш тоді на автобусі до них мотатися? Так що заспокойся і терпи.
Катя стала терпіти. Але заспокоїтися у неї не вийшло. Одного разу, коли Сергій третій день поспіль приїхав додому з роботи о пів на другу ночі, вона не витримала і сказала, що вже нікуди переїжджати не хоче, що згодна жити як раніше, але щоб Сергій вечорами був вдома, щоб вони разом чимось займалися, ходили до друзів в гості. Спали, врешті-решт, не як сусіди, а як чоловік і дружина.
Сергій вислухав її, роздягнувся і ліг спати. Мовчки, відвернувшись до стіни. А наступного дня знову приїхав дуже пізно.
А потім Сергій раптом зник. Виїхав вранці на роботу, а ввечері не приїхав. Не було його і до ранку, і до наступного вечора. Телефон Сергія був вимкнений, а зателефонувати комусь з його роботи Катя не могла.
Несподівано вона збагнула, що не знала нікого з його колег, чоловік ніколи і нічого про роботу не розповідав. Обдзвонивши лікарні, наплакавшись вночі від невідомості і страху за чоловіка, Катя вирішила вранці їхати в місто до фірми, де працював Сергій.
Поки вона збиралася, Ніна Іванівна стояла поруч і важко зітхала. По її змарнілому обличчю було видно, що жінка, як і її невістка, цієї ночі так і не змогла заснути.
– Мамо, не хвилюйтеся, він знайдеться, живий і здоровий, – якомога спокійніше сказала свекрусі Катя і м’яко обійняла її.
Катя намагалася і собі те саме вселити, але у неї погано виходило. Сльози самі собою виступали на очах, горло перехоплювало від нападів страху, але Катя стискала зуби і повторювала собі: «Він живий, він знайдеться, я знаю точно!»
– Привіт, – раптом здригнулася вона від знайомого голосу, це її подруга зайшла в маршрутку на своїй зупинці.
– Ти в місто? Разом поїдемо. Я чого хотіла запитати, ви машину нову купити хочете, так? А свою, може, недорого нам продасте?
– Ти про що? – скривилася Катя, нерозуміюче дивлячись на подругу.
– Так Сергій твій пару днів тому в банку купу грошей зняв, я думала, купити чого надумав, – відповіла та, знизавши плечима. – Я там комуналку платила, ось і побачила. А ти що – не в курсі?
Катя нічого не відповіла, вона зблідла від жаху. Напевно, через ці гроші з її Сергієм щось і сталося!
Приїхавши в місто, вона насамперед побігла в офіс фірми, де працював її чоловік. Але там її ошелешили ще більше, виявилося, що Сергій недавно звільнився звідти.
Секретарка розповіла, що він, начебто, перейшов на іншу роботу, але куди саме ніхто не знав. Тоді Катя рішуче попрямувала в поліцію заявляти про зникнення чоловіка.
Там до неї поставилися досить відповідально, записали всі її побоювання, прийняли заяву і навіть пообіцяли почати пошук.
Але наступного ж дня Каті зателефонували і викликали в поліцію.
– Чому Ви не повідомили, що розлучилися з чоловіком три місяці тому? – запитав незадоволений слідчий. – Це змінює справу. Можливо, він просто кудись поїхав, не вважаючи за потрібне попередити Вас. Ви ж не знайшли вдома жодних його документів, правильно? Він все забрав із собою?
Катя з підозрою поглянула на поліцейського, може, він просто переплутав і говорить зовсім про іншу людину.
Але їй показали копію рішення суду і навіть виписку з РАЦСу про видане свідоцтво про розірвання шлюбу.
Тепер Катя вже зовсім нічого не розуміла. Коли вона повернулася додому, то все розповіла свекрусі. Почувши про розлучення, Ніна Іванівна раптом скрикнула і тут же притиснула долоні до рота. Вона дивилася на Катю злякано і винувато.
– Що? – не витримала через хвилину Катя.
– Вибач мене, це моя вина, – промовила жінка крізь тремтячі пальці. – Сергій попередив мене, що на твоє ім’я принесуть повістки до суду через кредит, який на тебе шахраї оформили.
Він попросив, щоб я їх отримувала, але тобі не показувала, ховала, щоб ти не засмучувалася, не ходила в ці суди.
Син пообіцяв розібратися, сказав, що у нього суддя хороший знайомий. Я тільки зараз зрозуміла, що це був за суд. Сергій так оформив ваше розлучення. Але я нічого не знала, правда. Я б нізащо не приховала це від тебе.
– Так він обманом розлучився зі мною? По-справжньому? – прошепотіла Катя і, так і не роздягнувшись, повільно сіла на диван. – Нічого не розумію. Чому? І де він? Що з ним?
– Сьогодні вранці він написав мені повідомлення, що поїхав з іншою жінкою, і у них скоро буде весілля, – ще тихіше промовила Ніна Іванівна.
– А гроші ваші він всі забрав, сказав, що це була його зарплата, – тут жінка підняла на Катю повні сліз очі:
– Я вирішила, що піду в будинок престарілих, а цей будинок перепишу на тебе. Може, тоді ти мене пробачиш.
Катя підвелася з дивана і вийшла з дому. Кілька хвилин вона стояла посеред двору, її трясло, як від крижаного холоду, тільки холод цей був не зовні, а в неї всередині, в душі.
Катя згадувала, як багато років тому разом з чоловіком вони посадили біля паркану бузок і дві абрикоси, які вже виросли величезними деревами. Міцними, на відміну від їхнього шлюбу.
Згадувала, як взимку чоловік катав по вулиці біля двору їхню маленьку доньку на санках, як одного разу з огорожі втекло порося і вони всією сім’єю ловили його, зі сміхом і поросячим вереском.
Як… тут Катя заплакала. Від порожнечі і болю в її серці.
– Я нікуди Вас не пущу, мамо, – твердо сказала Катя, повернувшись додому.
– Так, Сергій мене зрадив. Я не знаю, чому він так жорстоко вчинив зі мною. Невже через гроші? – Катя опустила голову, але тут же підняла погляд на Ніну Іванічну:
– Але це він мене зрадив, не Ви. Я люблю Вас як рідну маму, вірю, що Ви не зробили б мені боляче, і знаю – ніколи не зробите, – вона підійшла до свекрухи і обійняла її.
Наплакавшись того вечора, Катя і Ніна Іванівна зателефонували Тані і все їй розповіли. Дівчина була в жаху від вчинку батька, вона твердо заявила, що ніколи його за це не пробачить. А потім раптом запропонувала мамі і бабусі переїхати жити до них.
– Я хотіла пізніше вам сюрприз зробити, але доведеться зараз. У нас скоро буде поповнення. Двійнята. Так що ви мені потрібні, бабусі, я без вас не впораюся.
Давайте, продавайте ваш будинок і переїжджайте сюди. Квартира у нас трикімнатна, всім місця вистачить. Згодні?
Катя і Ніна Іванівна переглянулися і крізь сльози посміхнулися. Звичайно, вони були згодні.
А Сергій одного разу приїжджав до них у місто. Але Таня батька навіть не впустила в квартиру. Можливо, він хотів повернутися в сім’ю. Можливо. Ось тільки його там вже ніхто не чекав. Навіть його мама.
Спеціально для сайту Stories
