Ця історія сталася навесні 2015 року. Годині о сьомій ранку стою на зупинці. Ще й дощ лив, як з відра. На мені дощовик з каптуром, тому мені все одно на дощ.
Поруч на зупинці невеликий натовп людей тулиться під дахом зупинки. До зупинки мчить хлопчина років вісімнадцяти. У хлопця немає ні парасольки, ні якогось верхнього одягу, який хоч якось зміг би його захистити від зливи.
І він випадково ногою зачіпає величезну сумку бабусі невизначеного віку. Ну, тобто бабуся невизначеного віку, а сумка явно дісталася їй у спадок від її бабусі.
Лунає дзвін пляшок. Бабуля миттєво перетворюється на злу каргу і починає поливати хлопця добірною лайкою. Хлопець вибачається разів п’ять, але потім зауважує, що сумка стоїть так, що її ніяк не оминути.
При цьому сумка ще й займала три місця. Тут починається у бабусі-монстра справжня істерика. У цей же дивовижний момент до зупинки під’їжджає тролейбус.
Він благополучно забрів більше половини людей, які ховалися на зупинці від зливи. Але! Тролейбус підносить чудовий сюрприз у вигляді іншої бабусі, яка з ходу накидається на хлопця.
Вона з силою бабуся штовхає хлопця у груди. І вимовляє: “Ти чого до жінки пристав, пішов звідси! Я все життя викладала російську мову та літературу!”. Навіщо була сказана друга фраза я не знаю, але хлопець швидко застрибнув у наступний тролейбус.
Далі бабусі почали обговорювати молодь, у якої немає й уявлення про культуру, та що молоді від бабусь тільки квартири потрібні. Роки йдуть, а нічого не змінюється – поважні бабусі продовжують демонструвати манери та ненависть до світу.
