— Донечко, зайди до нас із татом на кухню, будь ласка, — вигукнула Олена Володимирівна, запрошуючи сімнадцятирічну дівчину приєднатися до батьків.
Весела Олеся з навушниками у вухах прибігла на заклик і плюхнулася на кухонний стілець.
— Нам потрібно поговорити, — батько винувато опустив очі на підлогу.
— У мене немає трійок, — почала виправдовуватися Олеся, вирішивши, що батьки хочуть поговорити з нею про навчання.
— Ні, розмова буде зовсім на іншу тему, — збентежено посміхнулася Олена Володимирівна й відвела погляд убік. — Дмитре, ти скажеш чи я?
— Давай ти, — чоловік нервово заворушився на місці.
– Донечко, ми з татом вирішили розлучитися, — голосно видихнувши, промовила жінка.
Олеся підняла на матір очі й, не моргаючи, дивилася так кілька хвилин. Олена Володимирівна навіть занервувала, що донька від цієї новини може знепритомніти.
– Чому? — майже пошепки запитала дівчина.
– Ми з твоїм татом вирішили піти кожен своєю дорогою, але це ніяк не позначиться на ваших стосунках, — запевнила Олесю мати. — Ми розлучаємося з ним у добрих стосунках.
Дівчині раптом захотілося розплакатися. Вона ніколи не помічала, що між батьками є напруга, а тепер вони раптом повідомляють, що розлучаються.
Дмитро наступного ж дня виїхав з квартири до будинку своєї бабусі, залишивши все майно родині.
З дочкою він бачився кілька разів на тиждень. Щоразу радів, коли бачив її.
Одного разу Олеся без попередження вирішила завітати до батька й застала в будинку незнайому жінку.
— Це Юлія, — чоловік представив дочці усміхнену блондинку.
На подив Олесі, жінка дуже добре поставилася до неї, і вони навіть подружилися.
Виявилося, що в Юлії була десятирічна донька, за якою дівчина часто доглядала.
Через пів року Дмитро повідомив доньці, що вирішив одружитися зі своєю новою обраницею.
— Вітаю! — Олеся почала обіймати майбутніх молодят.
Вона справді раділа за батька і за те, що саме Юля стане його новою дружиною.
Того ж дня дівчина прибігла додому й вигребла зі скарбнички всі гроші, які збирала не один рік.
Вона захотіла купити собі найгарнішу сукню, щоб гідно виглядати на весіллі батька.
— Мамо, підеш зі мною в магазин? — попросила Олеся. — Хочу бути найгарнішою.
Півдня мати й донька витратили на те, щоб вибрати їй сукню та туфлі. Тепер залишалося лише дізнатися день і годину урочистості.
—Олесю, можеш до нас приїхати? — зателефонував батько дівчині через два дні. — Є про що поговорити.
Дочка швидко зібралася й помчала до нього додому, вирішивши, що її нарешті запросять на весілля.
Переступивши поріг, Олеся натрапила на Юлію. Та обійняла дівчину й потягла на кухню, де за столом сидів Дмитро.
— Донечко, треба поговорити про весілля, — зітхнув чоловік і почав голосно клацати пальцями. — Ми з Юлією вирішили, що всіх, кому ще немає вісімнадцяти, не запрошуватимемо.
— Ну і що? — посміхнулася Олеся, не відразу збагнувши, що мова йде також і про неї.
— Донечко, тобі ще немає вісімнадцяти, — обережно нагадав батько, — тому ти не можеш прийти.
— Тату, а якого числа у вас весілля?
— Сьомого листопада.
— Ти, мабуть, забув, але у мене десятого день народження, і мені виповниться вісімнадцять років! — радісно повідомила дівчина.
— Але ж не сьомого, — втрутилася в розмову Юлія, і Олесі навіть здалося, що це її ідея.
Дівчині стало прикро через те, що вона помилилася щодо майбутньої дружини свого батька, яка здавалася такою доброю.
— Там всього три дні не вистачає, — здивувалася Олеся й з надією поглянула на Дмитра.
Однак жодні вмовляння не вплинули на батька та Юлію. Вони стояли на своєму й повторювали їй одне й те саме.
У підсумку засмученій дівчині довелося піти. По дорозі додому вона заливалася сльозами й шкодувала, що витратила гроші зі скарбнички.
Після цього Олеся не дзвонила батькові та Юлії. Вона сподівалася, що батько передумає і запросить її на весілля, але так і не дочекалася запрошення.
Весь день сьомого листопада дівчина проплакала, остаточно розчарувавшись у батькові.
Однак велике розчарування чекало на неї попереду, коли вона побачила весільні фотографії в інтернеті.
Виявляється, на урочистості була десятирічна дочка Юлії та кілька інших дітей.
Олеся настільки засмутилася, що вирішила остаточно викреслити батька зі свого життя.
Десятого листопада разом із мамою дівчина відсвяткувала своє вісімнадцятиріччя.
Дмитро навіть не потрудився привітати її з днем народження. Він нібито забув про те, що у нього є дочка.
Засмучена Олеся опублікувала у соцмережах свою фотографію та підписала: «Сьогодні мені виповнилося вісімнадцять. Добре, що тато не запросив мене на своє весілля, адже я подорослішала лише сьогодні».
Ледве дівчина опублікувала цей допис, як їй почали писати родичі, які прочитали цей пост.
Кожному хотілося дізнатися, чи справді батько міг так підло вчинити зі своєю дочкою.
Однак вони писали не тільки Олесі, а й Дмитру, звинувачуючи його в негідній поведінці.
Відповідь чоловіка не змусила себе довго чекати. Він зателефонував дочці й грубо висловився на її адресу.
— Навіщо ти влаштувала це циркове шоу? Не покликав — значить, так захотів! Ти, справді, ще не подорослішала. Думаєш тільки про себе!
— Тату, а не пішов би ти до біса?! — процідила крізь зуби дівчина.
— За такі слова я можу назавжди викреслити тебе зі свого життя, — пригрозив чоловік.
— А я тебе викреслила того дня, коли ти не привітав мене з днем народження, — заявила у відповідь Олеся.
Після цієї розмови батько й донька остаточно перестали спілкуватися.
***
Минуло п’ять років. Олеся закінчила університет, знайшла хорошу роботу й повністю забезпечувала себе сама. Мама Олена Володимирівна весь цей час була її головною опорою.
Про батька дівчина нічого не чула, і хоча перші роки біль від зради ще не минув, з часом він перегорів, залишивши лише байдужість.
Одного вечора на порозі квартири Олесі з’явився Дмитро. Він виглядав значно постарілим, втомленим і якимось згаслим. У руках чоловік тримав скромний букет квітів.
— Привіт, Олесю… — тихо сказав він, не наважуючись пройти далі коридору. — Я прийшов привітати тебе з двадцять третім днем народження. І… попросити вибачення.
Дівчина здивовано подивилася на батька. Жодної злості в її серці вже не було, лише холодна цікавість.
Як виявилося, «ідеальний» шлюб Дмитра з Юлією розпався через чотири роки. Коли у чоловіка виникли серйозні проблеми з бізнесом і фінансами, «добра» дружина швидко подала на розлучення, забравши через суд половину майна, яке він встиг заробити.
Її донька, яку Дмитро виховував як рідну, після розлучення навіть не захотіла з ним привітатися на вулиці.
Саме тоді, залишившись на самоті біля розбитого корита, Дмитро згадав про власну доньку. Він зрозумів, що Юлія з самого початку просто маніпулювала ним, крок за кроком віддаляючи його від рідної дитини, щоб одноосібно володіти його увагою та грошима.
А вигадка про «весілля тільки для повнолітніх» була лише підступним планом Юлії, в який він сліпо повірив.
— Я був дурнем, Олесю. Проміняв рідну кр.в на чужих людей, які викинули мене, щойно зникли гроші. Пробач мені, якщо зможеш, — на очах батька заблищали сльози.
Олеся мовчки вислухала його. Вона прийняла квіти, але обіймати батька не поспішала.
— Я прощаю тебе, тату, — спокійно відповіла дівчина. — Мені більше не боляче. Але повернути те, що ти зруйнував п’ять років тому, вже неможливо. Тоді, сьомого листопада, ти викреслив мене не просто з весілля, а зі свого життя.
Дмитро зрозумів усе без зайвих слів. Він кивнув, розвернувся і тихо пішов.
Олеся зачинила за ним двері. Вона подорослішала вже остаточно. Дівчина повернулася до святкового столу, де на неї чекала мама, міцно обійняла її й подумала про те, що справжня родина — це не ті, хто згадує про тебе лише у скрутну хвилину, а ті, хто залишається поруч попри будь-які обставини.
