Софія була рада, що знайшла роботу з такою високою зарплатою. Вона навіть не могла сподіватися, що її праця може так оплачуватися. Їй здавалося, що її не візьмуть на цю вакансію, так дивно дивився на неї заступник директора, який перевіряв її професійні якості.
Вона розуміла, що зовні йому не дуже подобалася, а конкретніше, зовсім не подобалася.
Дивлячись на ошатних жінок, які траплялися тут їй на очі, вона розуміла заступника директора. Софія бачила і відчувала, що йому дуже хотілося сказати їй «ні», але він, вивчивши її послужний список у трудовій книжці, був здивований:
-Дванадцять років на одному місці і за ці копійки? Чому ж ви, Софія Павлівна, так низько цінуєте свою працю, свої знання, свою освіту.
-Не я так ціную, держава так цінує, – відповіла Софія і сумно посміхнулася, – після інституту без досвіду роботи ніде не могла влаштуватися, крім як в бюджетну організацію, потім народилися діти, самі знаєте, що з маленькими дітьми не хочуть брати на роботу.
Так складалися обставини, тому мені довелося працювати в дитячому садку, а потім не могла знайти більш-менш оплачувану роботу.
-Ну ми гідно оплачуємо професіоналізм, – важливо сказав заступник директора, – Чесно кажучи, якось зовні ви не вписуєтеся в колектив, але скоро кінець року, а ця вакансія пустує вже місяць.
Професіоналів, на жаль, мало, тому я даю вам шанс з випробувальним терміном в місяць.
Випробувальний термін оплачується в розмірі призначеного окладу, так що все залежить від вас.
Сподіваюся, до кінця року ви надолужите прогалини в бухгалтерії і звіт до кінця року буде зданий, зданий вчасно.
А зовнішній вигляд? Я думаю, отримуючи гідну зарплату, ви знайдете свій стиль і ваша зовнішність буде відповідати займаній посаді.
Софія йшла по вулиці і сама собі посміхалася. В голові були тільки позитивні думки. Вона буде намагатися з усіх сил, але цю роботу збереже за собою.
Зараз листопад і до кінця року дуже мало часу, але вона вирішила, що буде працювати день і ніч, але річний звіт здасть вчасно.
Софія раділа, що зможе своїм рідним до Нового Року купити подарунки, про які вони тільки мріяли, але щоб не засмучувати її, не наважувалися просити. Знали, що їй це не по кишені.
Софія не сказала своїм рідним про велику зарплату, їй хотілося, щоб подарунки були несподіваним сюрпризом і від цього особливо радували її дітей і сестер.
Софія виховувала дочку, сина і двох своїх рідних сестер.
А сталося це так. Свого батька Софія не знала, був вітчим, від якого і народилися її сестри. Коли мама тяжко захворіла, вітчим не бажав жити з хворою дружиною і розлучився з нею.
Після тривалої хвороби мама пішла засвіти і на двох неповнолітніх сестер Софія оформила опіку.
Дворічна дочка Марія, тримісячний син Михайло, Таня десяти років і Катя-дванадцяти, таким раптовим, складним тягарем все це лягло на плечі молодої сім’ї.
Вік сестер складний, та ще й стрес від того, що маму втратили. Чоловік Софії виявився слабкою людиною, не витримав відповідальності за своїх дітей, та ще й за сестер дружини, подав на розлучення.
Софія опинилася один на один з труднощами, але вона намагалася, щоб всі вони стали однією сім’єю. Вона терпляче ставилася до підліткових вибриків сестер і здобула перемогу в такому важкому для всіх періоді їхнього спільного життя.
Сім’я Софії згуртувалася навколо неї. Дівчатка підросли і розуміли, як важко Софії і морально, і матеріально. Вони намагалися допомагати в побуті і з дітьми сестри.
Завдяки терпінню Софії, в родині все налагодилося, молодші сестри скоро одна за одною закінчать школу і їм потрібно буде вступати до ВНЗ, щоб отримати освіту і професію.
У Софії не було на це коштів, вона і так у всьому собі відмовляла, щоб зводити кінці з кінцями.
Тому молодій жінці було не до вбрання, і коли вона прийшла на співбесіду з приводу роботи, на ній були стоптані черевики, мамине старе пальто і мамин багатий на вигляд шарф. Ну, у неї не було грошей навіть на дешеве сучасне вбрання.
На роботу Софія прийшла в тих самих стоптаних черевиках і в більш-менш пристойній спідниці та блузі.
У кабінеті, де було її робоче місце, працювали ще чотири жінки. Софія посміхнулася, представилася і побачила в очах своїх колег здивування. Вона відразу зрозуміла, що її зовнішній вигляд, а значить Софія в цілому, не сприймався ними. Вони крізь зуби процідили:
-Привіт,- і занурилися в свою роботу.
Софії була неприємна реакція працівниць офісу, але їй зараз не до налагодження контактів. Їй потрібно надолужити роботу за минулий місяць і увійти в потрібне русло, і вона занурилася в цифри.
Швидко перекусивши в кафе навпроти офісу і не чекаючи кінця перерви, вона поспішила на своє робоче місце, не маючи часу зараз розслаблятися. Двері в кабінет були відчинені, і її зупинила біля дверей розмова і сміх співробітниць:
-Ну і мишу взяли на роботу, такого опудала ще у нас не було, – сказала одна з жінок.
-У начальства, схоже, щось із зором, не бачать, кого на роботу беруть. Якась безпритульна зі звалища, – підтримала інша і всі засміялися, – і як така наважилася переступити поріг нашої фірми?
Софія більше не хотіла слухати такі дифірамби на її честь і увійшла в кабінет. На душі було неприємно, огидно, але їй потрібна ця робота і вона мовчки взялася за неї.
Увечері, після роботи, вона зайшла в магазин «Товари за низькими цінами» і купила собі черевики. «Звичайно, не шкіра, – подумала Софія, – ну хоча б не стоптані, може до кінця зими не порвуться».
Наступного дня, прийшовши в нових черевиках, вона почула відвертий сміх однієї із співробітниць, яка запитала, вказуючи на її черевики:
-Де ж можна купити таку дешевизну, такий жах? Ну треба ж хоч трохи себе поважати і не носити таке, та й щадити оточуючих. Неможливо ж дивитися на це, – вона з огидою дивилася в бік Софії.
Софія хотіла промовчати, але потім подумала, що якщо вона зараз не дасть відсіч, то ці приниження будуть повторюватися.
-Доведеться вам дивитися на мене такою, яка я є. Тут вже нічим не зможу вам допомогти. Всі претензії до начальства, воно прийняло мене на роботу. Ви знаєте, а мені теж неприємно дивитися на ваш манікюр, що нагадує кігті птаха, – звернулася Софія до тієї, яка критикувала її черевики, – то що робити?
А я думаю, що якщо ми одна одну так дратуємо, то нам варто не дивитися одна на одну, а зайнятися своєю роботою.
На мою думку, ми тут для цього, а не для обговорення зовнішнього вигляду.
Всі замовкли. Ніхто не очікував отримати відсіч від цієї… і тому мовчки взялися за роботу.
Річний звіт Софія Павлівна здала вчасно, за що крім зарплати, отримала вагомі преміальні.
Радіючи своїм успіхам і грошам, які вона заробила, Софія після роботи, біля офісу призначила зустріч своїй родині. Сьогодні вона буде дивувати подарунками дітей і сестер, тому що нарешті може їм купити те, про що вони мріють.
Колеги Софії були здивовані, коли вийшовши з офісу, побачили, як діти і сестри Софії кинулися до неї з обіймами і поцілунками.
Вони в подиві, мовчки переглянулися, але цікавість здолала їх гордість і наступного дня вони все-таки запитали Софію:
-Софія Павлівна, це що, всі ваші діти?
-Двоє моїх і дві мої сестри, яких я виховую, з тих пір, як мами не стало.
-Одна виховуєш?- запитала дама з пташиними кігтями.
-Одна,- знизуючи плечима, сказала Софія.
Всі замовкли, стало соромно за зневагу і насмішки в бік Софії. Одна з жінок сказала:
-Вибачте нас, Софія Павлівна, ми ж не знали, що у вас все так.
-Я зла не тримаю, та ось тільки у мене такі обставини життя, а в іншої людини можуть бути інші, гірші, ніж у мене. Що ж, тепер про людину судити по одягу і називати її безпритульною, якщо вона одягнена не так, як вам подобається?
Всі готувалися до корпоративної новорічної вечірки. Софія не збиралася на ній бути присутньою, але виявилося, що явка обов’язкова.
Їй довелося купити замшеві туфлі, такою покупкою вона давно себе не балувала, але ось вирішила зробити собі такий новорічний подарунок.
Ці туфлі дуже пасували до маминої сукні з оксамиту кольору бордо. Сукня була трохи завелика, але тканина так струмувала, що це здавалося задумом модельєра.
На сукню Софія приколола невелику мамину золоту брошку з перлами, а довге волосся Софії сестри уклали короною навколо акуратної голівки.
-Софіє, яка ти красуня!-вигукували сестри.
-Мама-красуня, мама- красуня,-стрибали її діти.
На святі Софія Павлівна зачарувала багатьох чоловіків. Вона, можна сказати, не пропускала жодного танцю, від кавалерів не було відбою.
Особливо заступник директора, колись обурений зовнішнім виглядом Софії, був вражений змінами своєї працівниці.
Найбільше в Софії приваблювали її ненав’язлива краса, скромність і відсутність у її рухах манірності, штучності, зарозумілості, які так відштовхують людей.
Обираючи королеву балу, майже всі чоловіки проголосували за Софію.
Жінки її відділу були здивовані вибором чоловіків, але їм нічого не залишалося, як змиритися і продовжувати веселитися і радіти святу.
Заступник директора проводжав Софію додому. По дорозі він дізнався про родину Софії і ще більше поважав цю маленьку, сильну жінку, головного і єдиного годувальника в її великій родині.
Спеціально для сайту Stories
