Подзвонила з роботи дружина і розповіла, що викликала прибиральницю, тому наказала трохи прибратися, я ж вихідний, а ця жінка в нас вперше – людина нова, чужа, – незручно ж…
Ну, хапаю я кульки, пилосос, ганчірки. Справді, – думаю, – незручно – людина чужа, а в нас не прибрано. Виховання. Змінюю туалети котам… Вичищаю клітину… Прибираю пилососом метр-два – радіус рознесення піску, пір’я…
Протираю підлогу… Людина чужа. А у нас виховання. Трушу половички… Озираюся… «Ліжка ж не прибрані!» Знімаю білизну… Зміню білизну… Перу брудне… Раптом людина подумає, що ми спимо – незручно!
Біжу на кухню, а там посуд у раковині. Розвантажую посудомийну машину… Завантажую посудомийку… Тарілки, прилади, каструлі – все по шафках… Драю стіл, крани, раковини…
Незручно ж – людина вперше. А у нас виховання. Озираюся… «А пилосос-то я забув витрусити! Вона ж прийде, а там пилюка та волосся!» Трушу, протираю, продуваю фільтри. Незручно ж, людина чужа.
Готую каву, чай… Розігріваю плюшки… Нова людина – треба ж запропонувати з дороги, раптом голодна… «Боже мій! Туалети ще! Адже людина чужа, – а їй такі потрясіння!» Біжу, драю …
Мило – в мильницю, щітку – в склянку, пасту – в шафку … Шампуні, маски, ополіскувачі… Духи, лосьйони, лаки – по зростаючій… «Господи! А дзеркала, дзеркала! Вона ж подумає – нечупара і варвари!»
Протираю, натираю… Чужа ж людина, вперше… «А вікна які жахливі!.. Хоча, гаразд, хрін з ними – пил, вітер все-таки, та й не встигнути… Що ще? – Озираюся. – Картини начебто висять рівненько… Може стіни побілити?»
Кидаюся з ганчірками до шафок… Ношуся з піпідастром по поличках… «Ну, все … Ще пилососом пройтися з ганчірочкою, і хоч кого – можна. Хоч королеву англійську! Проходжусь…
Людина новв, перший раз у нас, а тут таке виховання… І ось, дзвоню, нарешті, дружині й питаю, де ж прибиральниця, а вона й відповідає, що дні переплутала, то не прийде сьогодні….
