Була в мене невелика квартира-студія, в якій ми з дружиною прожили чотири роки. Майже всі дні проводили на роботі — у квартиру тільки вечеряти та спати приходили.
На вихідних постійно кудись вибиралися: то по гостях, то на природу. Не життя, а казка, але буквально місяці чотири тому дружина сказала, що ми станемо батьками.
Утрьох на двадцяти квадратах не надто розгорнешся, тому вирішено було брати квартиру побільше — одразу трикімнатну. Почали моніторити ціни на квартири, що цікавлять.
Сподобалася одна трикімнатна квартира: у ній було зроблено акуратний ремонт, вже була вбудована кухня, зручний район, третій поверх. Ціна трохи кусалася, бо була відсотків на п’ятнадцять вище за середньоринкову.
Та нас це не зупинило і ми вирішили брати. Вже про все домовились. Хазяїн квартири хотів отримати від нас завдаток. Ми були обома руками за, але хотіли все оформити по-людськи в договорі.
Продавець запевняв, що це зайвий клопіт. Він людина, яка не обдурить, та й ми довіру викликаємо, але завдаток все ж таки хотів би отримати на руки “без папірців”.
Вирішили на тому, що за два дні зустрінемося та підпишемо договір. І яке же було здивування, що квартира під час підписання договору подорожчала ще на десять відсотків.
Добре, що не давали жодних задатків на руки, розвернулися і пішли. Почали далі шукати відповідні квадратні метри. Дивно, але знайшли в тому ж районі і навіть у будинку навпроти того, в якому раніше збиралися брати.
Дружина довго ще вечорами згадувала жучару-продавця, який в останній момент задер ціну на дорогу квартиру. Ми б давно забули про жадібного продавця, якби з кухонного вікна не було видно ту саму квартиру.
І уявіть як ми здивувалися, коли в один з вечорів у тій самій квартирі почалася пожежа. Горіла лоджія під квартирою, яку мало не взяли. Поки приїхали пожежники, то й квартира вище спалахнула.
Тоді дружина дуже зраділа, що ми ту квартиру так і не купил за це можна подякувати жадібному власнику. Буквально через два дні дзвонить той “жадібний продавець” та намагався вмовити все ж купити квартиру…
