– Значить, ти вважаєш, що це нормально? — спитала у своєї двоюрідної сестри Світлана.
– Світлано, сонечко, Мишко — красень! Навколо нього в’ється купа дівчат, а він вибрав тебе! Розумієш? Не когось, а тебе! І його поведінка абсолютно нормальна, — промовила Ганна.
– Взагалі, я думала, що хлопець теж повинен вкладатися в наші відносини.
– То він просив мене познайомити з тобою. Він сам! Будь-яка….я повторю ще раз. Будь-яка дівчина була б щаслива, якби він був поряд із нею. Він одним своїм перебуванням поряд з тобою вкладається у ваші стосунки, — Ганна посміхнулася.
Світлана дивилася на свою сестру і мовчала.
“Може, справді я перебільшую? Може його поведінка абсолютно нормальна? Просто я не розумію свого щастя?”
– Зрозуміло, — нарешті кивнула Світлана.
– Ну що, чаю? – Запитала Ганна, а Світлана кивнула.
Світлана сиділа вдома і чекала Мишка. А він, як завжди, затримувався.
Дівчина пройшлася кілька разів по кухні — від дверей до вікна та назад. Потім знову підійшла до вікна і з заздрістю глянула на тих людей, що були на вулиці.
“Ну і де цей Мишко?” — подумала вона і взяла в руки мобільний телефон і тут же відклала його вбік — адже вона обіцяла Мишкові не дзвонити йому, а просто чекати, коли він прийде.
Світлана зітхнула і тут пролунав дзвінок у двері.
“Ну нарешті,” — зраділа Світлана і пішла відкривати.
Насправді Свєті заздрили. Вона зрозуміла це, коли кілька її знайомих підійшли до неї і сказали, що бачили її з прекрасним хлопцем. І раніше ці знайомі ніколи в житті не підійшли б і взагалі, зробили б вигляд, що не знають її. Але зовнішність Михайла творила дива.
“Напевно, вони думають про себе: чим же вона зачепила такого красеня? І не можуть збагнути чим,” — проносилися думки в голові у неї.
– Світлано! — Світлана почула знайомий голос — це була подруга зі школи, з якою вона давно вже не спілкувалася.
– Уф, – до неї підійшла Марина.
Колись Марина вважалася найкрасивішою дівчинкою в їхньому класі.
– Ледь наздогнала. Світлано, ти пам’ятаєш, що в мене цього тижня день народження? Запрошую тебе із твоїм хлопцем. Прийдете? — спитала Марина.
– Дякую за запрошення. Я точно прийду щодо Михайла — не знаю. Запитаю які у нього плани і напишу тобі, – сказала Свєта.
На тому дівчата й вирішили.
Але насправді, Світлана не збиралася говорити Мишкові про цю пропозицію, вона хотіла напередодні написати Марині, що Мишко не прийде, а прийде тільки вона і подивитися, що на це скаже її шкільна подруга.
Так, власне, вона так і зробила. І, як і передбачала, Марина не хотіла бачити її одну і заявила, що захворіла і тому святкування дня народження не буде.
Світлана подумала, що можливо комусь і сподобається таке ставлення, але точно не їй.
Світланине невдоволення Мишком зростало.
Ось мало їй було того, що він завжди спізнюється, що на нього всі звертають увагу, що він постійно до неї приїжджає з порожніми руками і їсть її продукти. І за ідеєю їй повинно було бути все-одно, але ні … … в її душі наростав протест і тому вона запитала:
– Михайло а чому ти мене ніколи до себе не запрошуєш? – Запитала Світлана.
– То я з батьками живу, — знизав плечима Мишко. — А ти з подружкою, яку можна попросити лишитися в іншої подружки. Але скоро мої їдуть на дачу, тож зможемо і до мене заїжджати.
Світлана хотіла запитати про те, які у Михайла плани на життя, мусить вона знати будуть вони разом чи ні, але так і не ризикнула.
Натомість Світлана сказала:
– Добре. Ну що, ходімо прогуляємось? – Запропонувала вона.
– Ні, давай подивимося фільм. Вмикай телевізор, а я принесу флешку.
Дівчина сіла на диван і взяла пульт. За мить вона почала перемикати програми та зупинилася на мультфільмах.
– Ти що дитина? — запитав Михайло, що з’явився з коридору.
– Ні, а що?
– Просто мені цікаво, чому ти зупинилася на цьому каналі.
– А я люблю мультфільми. Вони добрі та повчальні, — знизала плечима Світлана.
– Дорослі таке не дивляться! – незрозумілим тоном заявив Мишко.
— А що вони дивляться, га? — спитала Свєта.— Будь-які шоу , чи як із купи жінок один чоловік обирає собі нібито наречену? І при цьому всі знають, що це шоу і ці люди ніколи не будуть разом, — Світлана явно розігналася, а потім вона помітила надто здивований погляд Михайла і різко замовкла. — Вибач, — вона посміхнулася. – Не слухай мене. . А який фільм ми з тобою зараз будемо дивитися? — Світлана заплескала віями і спробувала зробити безглузде обличчя.
– Фух, – Мишко полегшено видихнув. — А я злякався, що ти так і не подорослішала.
Ішов час. Нарешті настало літо і Мишко запросив Світлану до себе.
– Ну ось бачиш, — заявила Ганна, коли Свєта була в неї. — А ти кажеш, що ваші стосунки не розвиваються…
Світлана зітхнула.
– А ти вважаєш, що це розвиток? — спитала вона. — З моїми батьками він знайомитись не хоче, а зі своїми не знайомить. Він тільки у мене стирчить майже щодня. Наталя вже сказала, що їй це набридло і вона більше не збирається йти до подруги. А ще в неї хлопець з’явився ,і тепер мені треба час від часу кудись іти.
– Приходь до мене, — запропонувала Ганна.
– Дякую. Обов’язково.
Світлана хвилювалася. Все-таки вона вперше йде в гості до свого хлопця. Прийшла вона вчасно. Зателефонувала до дверей і двері відчинилися.
– Привіт! — усміхнулася Світлана і простягла Мишкові пакет з тістечками. Вона вирішила купити їх до чаю, щоб не йти з порожніми руками.
– Привіт! — Мишко взяв пакет і зазирнув у середину. — А що тільки тістечка? — розчаровано спитав він.
– А що ще має бути? – Здивовано запитала Світлана. Взагалі-то Мишко не казав їй, що потрібно принести.
– Ну ти дивна якась. А їсти ми що будемо? Я ж до тебе приходжу і ти мене годуєш або обідом, або вечерею.
– Не зрозуміла…, — Світлана справді намагалася зрозуміти, що каже Мишко. — Ти ж приходиш до мене в гості і я, як сторона, що приймає, пригощаю тебе. А тепер я до тебе прийшла і ти став стороною, що приймає ….
– Я – чоловік! Я не готую. Готує завжди жінка! – Заявив Мишко.
– Добре, – Світлана намагалася якось поліпшити ситуацію, що склалася. – Давай я подивлюся що є в твоєму холодильнику і приготую.
Мишко змінив гнів на милість і дозволив їй це зробити. Хоча краще не змінював, бо в холодильнику було порожньо. Світлана знайшла лише трохи картоплі.
– Ну ось, – зраділа вона. – Давай я зварю картоплю, а ти сходиш у магазин і купиш щось … Що сам хочеш. А я приготую.
– До магазину я не піду, — похмуро сказав Мишко.
– Давай тоді замовимо їжу, – знову запропонувала Світлана.
– Я взагалі їсти не хочу. Якщо ти хочеш, то замовляй сама і лише собі.
Чому Світлана не пішла прямо в той момент? Мабуть тому, що в її голові засіла думка, яку вже довгий час нав’язувала їй сестра: Мишко — подарунок долі.
– Добре, — сказала Світлана і дістала телефон. Вона замовила піцу і одразу сплатила її. — А чим ми займатимемося? — спитала вона.
– Може, мультики подивимося? Ти ж їх любиш, — уїдливим тоном промовив Мишко. Світлана зрозуміла, що він незадоволений і намагається зігнати це невдоволення на ній.
– Михайло, навіщо ти так?
– Місо, навіщо ти так? – писклявим голосом, з навмисними помилками, передражнив він Світлану. – Гаразд, зараз нормальний фільм увімкну.
Вони стали дивитись фільм.Хвилин через 20 пролунав дзвінок у двері.
– Це твій кур’єр. Іди, відкривай, – заявив Мишко. — І постав чайник, зараз чай з піцею та тістечками будимо пити.
Звичайно, Світлану це образило : так це вона піцу замовила і зовсім не збиралася ділитися їй ні з ким.
Вона підійшла до дверей і спробувала її відчинити.
– Мишко, допоможи! — гукнула вона.
Мишко вийшов у коридор, подивився на дівчину і знову передражнив:
– Місо, я малятко, допоможи міні ….
І засміявся.
Потім він відчинив двері. На порозі справді стояв кур’єр із піцею.
– Дякую, — сказала Світлана, беручи з рук кур’єра коробку. Але зачинити двері вона не встигла. Тому що двері ліфта відчинилися, і з нього вийшла якась жінка, побачила кур’єра, відштовхнула його, потім її погляд впав на Світлану і вона стала кричати на неї.
– Ти що ти тут робиш? Хто тебе сюди взагалі пустив? Та щоб я тебе більше не бачила!
Світлана подивилася на Михайла.
– Мамо, мамо … Не переживай. Вона вже зараз іде, — бурмотів він.
Мишко глянув на Світлану і зашипів.
– Одягайся!
Світлана сама не зрозуміла як, але в результаті опинилася в під’їзді зі своєю сумкою та курткою в руках. Та ще й перед зачиненими дверима у квартиру, де мешкав її Мишко з цією мегерою. Більше того, і її смачні тістечка та піца залишилися всередині.
Це було несправедливо! Світлана подзвонила у дзвінок. Вона ж знала, що всередині був і Мишко, і його мати. Але вони не відчиняли. Вона ще раз натиснула на дзвінок і знову нічого. Вона дзвонила та дзвонила. Двері відчинилися на ланцюжок.
– Я зараз викличу поліцію! – Заявила жінка.
– Поверніть мою піцу. Це я її сплатила!
– Іди звідси.
Двері знову зачинилися, а Світлана розплакалася і простягла руку щоб знову натиснути на кнопку дзвінка.
– Дівчино, та подаруйте їм цю піцу, — пролунав голос кур’єра, який так нікуди і не пішов. — Давайте зроблю пару доставок і пригощу вас чим захочете.
Світлана витерла сльози.
– Вибачте. Ніколи не думала, що потраплю до такої дурної ситуації.
– Ну то що, складете мені компанію? Ці доставки в цьому будинку.
– Складу, — наважилася Світлана.
Світлана сиділа в кафе навпроти Ганни яка вичитувала її як дівчинку.
– Світлано, ти не розумієш! Ти потім кусатимеш лікті від безсилля, коли якась дівчина прибере твого Михайла до рук. Чому ти не хочеш із ним поговорити?
– Тому що наші стосунки закінчено, — сказала Світлана.
– Ні, ні! Він тебе кохає. Дай йому шанс!
Світлана важко зітхнула: ну як вона могла пояснити Ганні, що такі стосунки, які були між ними, її зовсім не влаштовують.
– Зараз він підійде до нас. Просто поговори з ним! Світлано, не можна упускати такого хлопця!
– Та просто на тебе його мати ніколи не кричала, — пробурмотіла Світлана.
– Свєточко, ти просто рано пішла. Треба було трохи почекати і вони б відчинили двері і запросили б тебе всередину. Він же длмовлялся з матір’ю пустити тебе до них. І познайомити вас хотів. Ти сама винна, що одразу пішла. Свєточко, ну поговори ж з ним!
Світлана побачила, що в їхній бік прямує Мишко: ну ось що це за цирк! Вона подивилася на Ганну, їй хотілося висловити їй усе, що зібралося в її душі.
Адже майже рік вона віддала цим безглуздим стосункам, які не ведуть нікуди. Світлана навіть відкрила рота, але потім передумала.
– Привіт! — поряд з ними з’явився Мишко. Так, він був все такий же красивий і статний ,і притягуючий погляди дівчат хлопець, з привабливою усмішкою. — Можна, — він кивнув на стілець і, не чекаючи відповіді, сів на нього.
Напевно, він збирався вибачитись перед Світланою і наобіцяти їй золоті гори. Дівчина скосила свій погляд на Ганну і в неї з’явилися сумніви: а чи сестра не закохана в нього! І вона хоче, щоб він був просто поруч, і байдуже що з Світланою.
– Вибач, — усміхнулася Світлана. – Ганно, можна тебе на хвилиночку, – Світлана схопила сестру і відтягла вбік.
– Ганно, — зашепотіла Світлана у вухо сестрі. — Слухай, мені здається, що ти неправильно зрозуміла Михайла. Насправді це не я йому подобаюся, а ти…..Сестричка, давай, лови момент і бери його в оборот. Я ж бачу, як ви дивитесь один на одного!
– Ти думаєш? — із сумнівом у голосі спитала Ганна.
– Я не думаю. Я знаю!
Потім Свєта з Ганною повернулися за столик. Світлана посміхнулася:
— Я зараз відійду , — Світлана підморгнула Ганні
Вона встала і попрямувала у бік туалетної кімнати. Світлана озирнулася, побачила, що Ганна з Мишком зайняті розмовою і повернула до виходу.
Вже на вулиці її губи розпливлися в посмішці: от і нехай тепер Ганна спробує побудувати з Мишком адекватні стосунки, а вона подивиться вийде в неї чи ні.
