Христина та Станіслав були одружені лише два роки. І майже всі ці два роки жінка провела у декреті.
До відпустки з догляду за дитиною Христина завжди вела активний спосіб життя: у студентстві брала участь у різноманітних творчих конкурсах, влітку часто їздила працювати вожатою до дитячого табору на морі, після закінчення інституту працювала у проектному відділі місцевої будівельної компанії та була на хорошому рахунку.
Власне, саме звідти вона й пішла у декрет. І тепер їй дуже хотілося скоріше повернутися на роботу. Тим більше, що їх зі Стасом доньці, Поліні, вже виповнилося півтора роки, можна було думати про садок чи няньку.
– Стасе, я сьогодні з дівчинкою з роботи спілкувалася. Зараз саме час мені на роботу вийти, — завела ввечері розмову з чоловіком Христина.
– Ну, а я бізнес кину, буду з Полінкою сидіти, так? Зможеш утримувати нас усіх? — уїдливо відреагував чоловік на ідею дружини.
– Навіщо ти утрируєш? — засмутилася Христина. — Можна ж найняти няню або в садок Поліну віддати.
Якщо у державному саду не буде місць, то можна до приватного. У нас он через два будинки приватний дитячий садок нещодавно відкрили, відгуки начебто хороші.
Можна спробувати дізнатися у них про місця і про те, з якого віку вони приймають дітей.
– Все, розмова закінчена! Буду я за няньку платити, коли у дитини мати є! Ага, розбігся! — буркнув Станіслав, зручніше влаштовуючись перед телевізором та додаючи гучності.
Христину хоч і засмутили, і образили слова Стаса, але вона вирішила не здаватися і за кілька днів знову заговорила з чоловіком про свій вихід на роботу:
– Христино, у мене зараз у бізнесі проблеми. Остання лінійка кухонних меблів взагалі не зайшла. Нема зараз зайвих грошей, щоб няні платити, — поділився з дружиною чоловік.
Стас володів невеликим цехом з виробництва меблів, і справи у нього справді останнім часом йшли не дуже добре.
Христина поспішила чоловіка заспокоїти:
– Так я зароблятиму! На няню чи садок вже зароблю, — пояснювала Христина.
– Здорово! Будеш за підсумком мати на руках дірку від бублика, але при цьому дитина с незнаймоми людьми буде час проводити.
Та й кому ти потрібна тепер на роботі своїй після декрету? Який ти тепер фахівець?
Пірамідки з дитячого конструктора — ось твоє будівництво тепер! – вимовив чоловік Христині.
– Ти мене зараз дуже образив, Стасе. Це так, до речі. Раптом для тебе це має якесь значення, — з сльозами, що навертаються, на очах відповіла чоловікові жінка.
Христина розплакалася і пішла у ванну кімнату. Більше спроб порушити тему виходу з декрету жінка не робила.
Через місяць-півтора після розмов про роботу Христинп та сестра Станіслава Світлана домовилися разом погуляти у парку — донька Світлани була на рік старша за Поліну.
Слово за слово, і Світлана поцікавилася у Христини:
– Ти знаєш, що Ольга – ну колишня Стаса – працює в нього?
– Ні, не знаю. Стаса ж про роботу до ладу не спитаєш: він або звертає розмову, або сердиться, — відповіла Христина.
– Я б на твоєму місці попросила Стаса звільнити Ольгу. Ти ж знаєш їхню історію, як він довго страждав по ній, коли вона кинула його і в Київ поїхала, — порадила родичка Христині.
– Світлано, та коли це було? 5 років тому? – відреагувала жінка.
– Та хоч десять! Старе кохання не іржавіє! Чула про таке? – Продовжила Світлана. — Кажуть, Ольга вихваляється всім своєю великою зарплатнею у Стаса…
– Ой, ну перестань, — хотіла вже якось згорнути цю розмову Христина.
– Хоистино, тримай вухо гостро! Ця Ольга – та ще штучка! Її, кажуть, ха..ха… столичний покинув, а в неї в Київі нічого не було.
Ось вона й повернулася до матері. І одразу до Стаса побігла роботу просити. А яка з неї робітниця? Вона завжди тільки хвостом крутити вміла.
Розмову з родичкою Христина ніяк не могла викинути з голови. Але й поговорити з чоловіком щодо Ольги не наважувалася.
Тижнів два Христина промаялася. Думки про те, що колишня її чоловіка, з якою вони кілька років були разом і за якою він дуже страждав, працює з ним пліч-о-пліч, не давала жінці спокою.
Своїми переживаннями Христина поділилася із подругою.
– Треба окреслити межі! – Запропонувала подруга. – Знайди привід прийти до Стаса на роботу! Візьми з собою Полінку і продемонструй там цій Ользі, що Стас має сім’ю.
Христині план подруги не подобався, але свого вона не мала. І вона наважилася! Прийшла на роботу до чоловіка разом із дочкою під приводом того, що в неї закінчилися гроші на картці і сів телефон, а потрібно було терміново сплатити за розвивашки, на які вона почала водити Поліну.
– Якби я на шахті працював,ти б і туди дитину притягла? — обурювався Станіслав.
– Коханий, не ну лайся. Так вийшло, — умовляла чоловіка Христина.
– Гроші я тобі переказав. Зараз твій телефон трохи зарядиться і веди дитину додому, нічого їй тут перебувати, — уже спокійним тоном відповів чоловік.
Христина дивилася на чоловіка і дочку і розуміла, що батько дуже люблячий. Від цієї картини на серці у жінки стало так тепло і спокійно, що вона вже передумала шукати зустрічі з Ольгою.
Коли Христина вже збиралася йти, до кабінету її чоловіка без стуку увійшла та сама Ольга.
– Стасику, можна я сьогодні раніше втечу з роботи? Мені майстер по волоссю запис переніс, якісь там накладки з часом у них у салоні, — дзвінко протараторила Ольга, ще не помітивши Христину та Поліну.
– Так, можна. Тільки попроси когось із дівчаток тебе підмінити, — відповів Станіслав.
– Дякую! Ой, у тебе гості? – продовжила Ольга.
– Так, це моя дружина та дочка, — пробубнив чоловік.
– Не заважатиму! – Попрощалася і вийшла з кабінету Ольга.
Христина перевела дух і поцікавилася у чоловіка:
– Давно тебе співробітники Стасиком називають?
– Ой, ми просто знайомі з Ольгою давно, — відмахнувся чоловік.
– Я в курсі. Я зрозуміла, що це за Ольга, — відповіла Христина, — мені не подобається, що вона працює в тебе.
– Вдома поговоримо! – обрубав розмову Станіслав.
Всю дорогу до додому у Христини шалено билося серце. У неї було відчуття, що вона застукала чоловіка з коханкою, хоча крім солодкого “Стасик” нічого такого вона не побачила і не почула. Але пульс зашкалював.
Жодної розмови ввечері між Христиною та Станіславом не відбулося. Чоловік послався на втому:
– Рідна, хочу тільки в душ і спати. Сил немає.
Христина не стала наполягати. Як не стала наполягати на розмові і наступного дня.
Однак у вихідні жінка все ж таки вирішила прояснити ситуацію, тому що за кілька днів вона вже чого тільки собі не навигадувала.
– Стасе, давай поговоримо. Я не можу більше так, — почала розмову Христина. — Між вами з Ольгою щось є?
– Христино, що ти таке вигадала? — неохоче відповів чоловік.
– Я вигадала?! – Христина зірвалася на крик. — Твоя колишня тебе Стасиком називає і всьому місту розповідає, що ти їй велику зарплатню запропонував.
– Не кричи! – Спробував осадити дружину Стас.
– Кричатиму! Досить! Намовчала я вже на сто років уперед! – Розпалювалася жінка.
– Ти що розлютилася?! Немає нічого в мене з Ольгою! Її мати мене попросила взяти дочку на роботу, мені ніяково було відмовити, — заперечував наявність коханки Станіслав.
– Ти казав, що у тебе проблеми в бізнесі і на няню грошей немає, а на зарплатню колишній знайшов, — обурювалася Христина.
– Все, мені набридла ця розмова! – хотів вийти з кімнати чоловік.
– Ти звільниш цю Ольгу, чи я від тебе йду! – Перегородила чоловікові шлях Христина.
– Ти з глузду з’їхала? – відреагував Станіслав.
– Я навпаки прийшла до тями. І, до речі! Я просто в понеділок збираюся зайнятися питанням виходу на роботу, — твердо відповіла жінка.
Далі Христина скористалася прийомом чоловіка: розгорнулася та пішла. Жінка сама від себе такого не чекала.
Атмосфера в сім’ї Станіслава та Христини панувала напружена. Жінці здавалося, що ці вихідні тривали вічність.
У понеділок вранці Христина нагадала чоловікові, що якщо він не звільнить Ольгу, вона збере речі, візьме дитину і піде від нього до своїх батьків.
На свої слова Христина від чоловіка не отримала жодної відповіді.
Зачинивши за чоловіком двері, Христина зателефонувала до своєї мами. Вона не стала розповідати про проблеми у своїй сім’ї, просто попросила посидіти якось днями в будні з онукою, щоб Христина могла сходити на роботу і поцікавитися своїм поверненням до команди.
– Дочко, як я рада, що ти зібралася виходити на роботу! У тебе такі перспективи були до декрету, — підтримала рішення доньки мати.
– Дякую, мамулю! — подякувала матері Христина.
– Так, давай на завтра відгул оформлю. Мені до вас прийти чи ти до нас приведеш Поліночку? – Уточнила жінка.
– До вас приведу, мамо, — обрала Христина.
Після розмови з матір’ю жінка зателефонувала на роботу та домовилася, що прийде завтра. Христина була дуже схвильована, їй було страшно починати щось змінювати у своєму житті. І з голови не виходили думки про Стаса та Ольгу…
Христина поклала доньку на денний сон і взяла до рук телефон — одразу кілька повідомлень із незнайомого номера. Як виявилося, все це були повідомлення – і голосові, і текстові від Ольги.
Станіслав звільнив її і вона зі злості вирішила написати Христині, в когось діставши її номер. У запалі гніву Ольга так розійшлася, що наговорила гидоту не тільки про Христину, а й про Стаса.
Христина сиділа в заціпенінні. Вона не очікувала, що чоловік звільнить свою колишню. Думала, що їхній родині кінець, а виявилося, що є ще шанс на щасливе спільне майбутнє.
Їй було радісно від усвідомлення того, що вона, їхня сім’я цінні для Станіслава. Вона навіть якось весь потік гніву Ольги пропустила повз вуха.
– Дякую, тобі! – словами подяки зустріла чоловіка з роботи Христина.
– За що? – поцікавився чоловік.
– За те, що виконав моє прохання та звільнив Ольгу, — відповіла жінка.
– Ти звідки про це дізналася? — спитав Стас.
– Мені Ольга купу гнівних повідомлень надіслала, — пояснила Христина.
– Зрозуміло, — явно не в настрої відповів чоловік.
Христина запросила чоловіка до столу. Спочатку атмосфера була напруженою, але потім якось поступово напруга спала.
– Покажеш, що тобі Ольга написала? – До кінця вечері поцікавився Стас.
– Дивись, якщо хочеш, — віддала свій телефон чоловіку Христина, — тільки там голосові такі, не вмикай їх при Полінці.
Стас узяв телефон дружини та вийшов із кухні. Повернувшись, він віддав телефон дружині і підсумував:
– Хочеш дізнатися про людину, звільни її! Стільки всього нового зараз почув про себе!
На цьому Стас та Христина посміхнулися один одному. Чоловік підійшов до дружини та обійняв її, а потім і доньку.
– Коханий, я планувала завтра на роботу піти, з приводу повернення переговорити, – несміливо промовила Христина. – Якщо хочеш, я не піду!
– Ні, йди! Ти вчора так на мене кричала, що я зрозумів: тобі й справді час на роботу виходити. З колегами лаятимешся, а не зі мною! — засміявся Стас.
Криза у відносинах між Стасом та Христиною відступала. Того вечора вони довго розмовляли один з одним і по-новому відчули цінність їхньої родини.
Подружжя домовилося надалі намагатися частіше розмовляти, прагнути слухати і чути одне одного, не доводити ситуацію до критичної позначки.
