Аліса вкотре намагалася підступитися до чоловіка. Менше року тому він став спадкоємцем двокімнатної квартири і будинку в селі. І тепер це не давало дружині спокою.
Вона щиро не розуміла, навіщо зволікати з продажем усього добра і купівлею нового, стильного і затишного житла…
– Зараз такі гарні квартири! Зробимо ремонт, купимо гарні меблі. І буде в нас із тобою затишне гніздечко.
– Я не готовий, – коротко відповідав Сашко.
– Що ти не готовий? Продати? Так ти можеш цим і не займатися. Оформи довіреність, я сама все зроблю. Будинок у селі нам точно не потрібен. Ми там і не були ніколи.
– Нас там не було, бо ти з мамою моєю спілкуватися не хотіла. А один я там бував. І в городі допомагав. І планую будинок залишити, і продовжувати вести господарство!
– Чудові новини! А мене ти запитав, чого я хочу? Мені, можливо, влітку на море хочеться з’їздити, а не в городі колупатися.
– А то ми на море не їздили ніколи?
Аліса була скандальною особою. Сашко став це помічати з часом. Спочатку він був так закоханий, що навіть нічого не помічав. Аліса здавалася йому чудовою, жвавою, активною. У неї постійно були якісь ідеї. Знайомі часто запитували, що в них спільного, і як їм вдається зберігати стосунки?
– Секрет простий – я її дуже кохаю, – відповідав Сашко.
– А вона тебе?
– Звичайно!
Сашко був цілком упевнений, що кохана дівчина відчуває до нього ті самі почуття. І не здогадувався, що Алісу найбільше цікавила можлива спадщина.
Він познайомив її зі своєю матір’ю, ще за рік до весілля. Аліса тоді діловито оглянула квартиру, прикинула, скільки років мамі і помітила, що та жінка вже немолода і явно нездорова.
“Чудова можливість пустити коріння”, – подумала тоді Аліса.
Коли Сашко запропонував вийти заміж, вона не роздумуючи погодилася. Молодий чоловік запропонував жити в одній квартирі з мамою, але юна невістка одразу відмовилася.
– О ні, двох господинь на кухні не буде! Я вже вдома надивилася. З нами бабуся жила, мама моєї мами. І це був якийсь кошмар. Тож, ні з ким я жити не буду.
– Як хочеш.
Сашко й Аліса орендували квартиру. Заробляв більше чоловік. Те, що отримувала дружина, йшло на її власні розваги.
Коли молодята прожили разом два роки, мами Сашка не стало. Він дуже сумував. Шукав підтримки в дружини. Але та постійно відповідала:
– Ну що ж ти хотів, вона дуже хворіла, це закономірно.
Шкодувала Сашка тільки тітка, сестра мами. Вона колись давно відмовилася від своїх часток і в батьківському домі, і в квартирі. Усе на користь племінника. Вона щиро шкодувала хлопця і вважала, що молода дружина його обов’язково обдурить. Тому намагалася завжди бути на зв’язку.
До розмов із тіткою Сашко навіть частково погоджувався з дружиною, що потрібно все продати, вкластися в нову нерухомість і жити щасливо.
Тітка пояснювала, що щойно вони куплять нову квартиру, майно стане спільно нажитим, а не тільки його. Тому робити такого не потрібно. А якщо він хоче нову квартиру замість старої, нехай оформляє нове житло на себе. І так і оголосить дружині. Це явно зменшить її запал.
– Я придивилася чудовий варіант, навіть із ремонтом, – зробила чергову спробу Аліса. Вони з чоловіком закінчували сніданок, уже пили чай. І молода дружина вирішила зробити ще одну спробу. Вона не збиралася здаватися
– Я порахувала. Якщо все продати і взяти кредит, невеликий, то все вийде. І ми житимемо у двокімнатній квартирі, у новому районі, з ремонтом і меблями. Господарі переїжджають і все залишають. Дуже вигідна пропозиція. Потрібно швидко вирішувати.
Сашко зітхнув, помовчав. Потім знову зітхнув.
– Що ти все зітхаєш? – розлютилася Аліса. – Ти можеш що-небудь відповісти? Ти вступив у права, тобі більше нічого не заважає все продати і…
– Припини, Алісо! Чого ти до мене причепилася? Я втратив маму зовсім недавно, ще року не минуло. А ти вже хочеш усе розпродати й кудись переїхати. А це, між іншим, моя спадщина. І не просто квартира і будинок. Це моє дитинство, моя пам’ять. Як і куди я подіну всі речі? Як просто так віддам чужим людям місце, наповнене спогадами про матір?
– Це все – сентименти, Сашко. Потрібно бути прагматичним і діяти. Що з того, що стоятиме порожня квартира і порожній будинок? Як це допоможе твоєму душевному спокою? Ніяк. А ось якщо ти грамотно вкладеш гроші, ми будемо жити не на орендованій квартирі, а…
Сашко перебив Алісу:
– Я не буду нічого продавати! Хочеш – будемо там жити! – відповів Сашко дружині.
– Де – там?
– У маминій квартирі.
– Ти знаєш, скільки потрібно грошей, щоб зробити там нормальний ремонт? Ми ніколи в житті це не витягнемо!
– Шпалери переклеїмо… – рішучість Сашка вичерпалася.
– Які шпалери? Там скрізь запах твоєї мами! У меблях, у речах!
– Це й добре!
– Що ж тут доброго? Сашко, з тобою неможливо розмовляти!
– А якби твоя мама захворіла, якби її не стало? Ти б одразу кинулася продавати будинок?
– По-перше, у мене ще три сестри. Я найстарша. І тобі про це відомо. А якби в мене була така сама ситуація, як у тебе зараз, то я, звісно ж, усе продала б. І вклала гроші в нове щасливе життя!
– Цьому не бувати!
Аліса не розуміла, що з Сашком, як його вмовити продати квартиру. Вона щовечора телефонувала мамі, ділилася з нею новинами. В одну з таких телефонних розмов мама сказала:
– Я сама приїду і вмовлю його. Запропоную, що ми теж допоможемо грошима. Що не потрібно брати кредит. Лише б погодився.
– Не знаю, мамо. Там йому ще тітка на вухо поради дає. І він її слухає.
– А все тому, Алісо, що ти не погоджуєшся дитину йому подарувати. Якби Сашко мав сина чи доньку, він би швидко на все погодився.
– Ой, мамо, ну які діти! Сашко сам, як дитина!
Теща справді приїхала погостювати. Сашко не був радий.
– А покажи мені квартиру твоєї мами, будь ласка. У мене є хороші майстри. Можливо, ми зможемо зробити ремонт.
М’який Сашко погодився. Щоправда, встиг написати тітці повідомлення, що їде до квартири разом із Поліною Андріївною.
“Що їй там потрібно?” – писала тітка.- “Я теж приїду”.
“Не знаю, що їй там потрібно. Ну, подивимося”.
Дорогою Поліна Андріївна вмовляла зятя:
– Потрібно хоча б здавати квартиру. Ти вже вступив у права. Переоформи документи. І здавай у такому вигляді, як є.
– Це пам’ять про маму, я так не можу.
– Сашко, толку не буде. Я не думаю, що твоя мама хотіла б, щоб ти не заробляв на квартирі.
– Вона хотіла, щоб я тут жив. Але Аліса проти.
– Її можна зрозуміти.
Коли відчинили двері, Сашко і Поліна Андріївна відчули запах старих речей, замкненої квартири, пилу. А ще запах літньої людини. Майже за рік він не вивітрився. Та й як? У квартирі ніхто не жив, навіть вікна не відчиняв.
Сашко, щойно зайшов, одразу заплакав. Пішов у спальню, сів на мамине ліжко. Поліна Андріївна опустилася поруч.
– Сашко, любий, не можна так, ти хороший хлопець. Не муч себе так. Якщо ти почнеш щось робити – тобі стане легше.
– Так, йому, на вашу думку, потрібно все продати, щоб йому стало не так сумно.
На порозі кімнати стояла тітка.
– Так. Саме так! – голосно сказала Поліна Андріївна. – Поки він буде сюди повертатися, то буде мучитися, не зможе відпустити маму, не зможе жити повноцінним життям!
– І донечку вашу забезпечувати!
– З чого ви вирішили, що все буде оформлено на Алісу? Це його квартира, і будинок. І після купівлі нехай нова квартира буде його. За умови, звісно, що Аліса не буде нічого вкладати, а буде там просто жити,
– Тобто, і кредит має Сашко брати?
– Щоб уся нерухомість була на ньому – безумовно!
– А потім Аліса подарує діточок і пропише їх у цій квартирі!
– Можна, звичайно, в її рідному селі дітей прописати, яких немає. Але навряд чи Сашко на це погодиться!
– Досить! – раптово вигукнув Сашко і встав. – Досить тут лаятися і незрозуміло що з’ясовувати! Ви ображаєте мамину пам’ять!
– Не плач, Сашко! Не плач, усе буде добре! – заступилася тітка. А потім звернулася до Поліни Андріївни: – Припиніть третирувати дитину!
– Яка дитина! Він уже одружений! Дорослий чоловік, майбутній батько моїх онуків!
– Тільки й мрієте!
Тут би Поліні Андріївні образитися і піти. Але вона не збиралася йти. Їй було шкода Сашка, щиро. Вона хотіла йому добра. І, на відміну від дочки, у неї не було меркантильних інтересів.
Вона бачила, що Сашко – гарний хлопець, гарний чоловік, який кохає її доньку. І вона хотіла допомогти йому жити щасливо. Без опіки тітки, без душевних мук. Тому вона не пішла. І дочекалася, поки поїхала тітка, а потім із Сашком поїхала назад, на орендовану квартиру, де на них чекала Аліса.
Аліса була в поганому настрої. Уже коли її мама їхала з її чоловіком, молода жінка відчула, що втрачає союзника.
– Ну що, вмовила ти його? – запитала тихенько Аліса.
– Поки що ні. Але ми в процесі. Я думаю, що вмовлю його. Щоправда, на інших умовах.
– Це на яких?
– Він буде повністю всім володіти.
– А як вплив тітки?
– Потрібно його перемогти. І для цього твій вплив, насамперед, має бути сильнішим. Ти не повинна влаштовувати істерик.
Мама довго пояснювала доньці, як поводитися і що вона отримає в результаті. Але вона не погоджувалася. Сказала, що мама її нічого не розуміє. І що змінювати чоловіка чи підлаштовуватися під нього вона не збирається.
– Даремно, – просто відповіла мама. – Тоді чини, як знаєш. Ні тобі, ні Сашку я більше допомагати не буду. Усе могло скластися по-іншому. Але тепер ситуація почне розвиватися за поганим сценарієм.
– Нічого мені тут пророцтва робити! Я сама знаю, як усе складеться!
Наступного дня мама поїхала. Сашко навіть засумував за тещею, сказав дружині:
– Хороша вона жінка. Мені здається, це єдина людина, після тітки, яка мені по-справжньому співчуває.
– Про тітку твою чути не хочу! Я взагалі не розумію, чому вона до тебе причепилася. Адже частки всі віддала, а все одно доріжку до тебе не забуває, намагається вплинути на тебе!
– Можливо, тому що вона мене любить. На відміну від тебе. І турбується про мене.
– Сашко, тобі двадцять сім років! Тобі вже час самому про когось турбуватися.
– Наприклад? Мами не стало, дітей немає. А про себе саму ти дбаєш чудово!
Аліса зробила ще кілька спроб умовити чоловіка продати квартиру і ділянку, а потім здалася. І спробувала його вмовити хоча б здавати квартиру.
– Не будь упертим. Ми винаймаємо житло. Уяви, наскільки легше було б це робити, якби ти здавав мамину квартиру. Ну, а ділянкою займайся на здоров’я. Можеш там навіть жити влітку. Не використовувати можливість пасивного доходу – це неправильно!
Сашко спостерігав за дружиною. Вона була чудовою, красивою, активною. У ній було те, чого бракувало йому самому – сміливість, активність, упевненість у собі. Можливо, варто справді до неї прислухатися?
Аліса вловила, що чоловік почав вагатися, і вирішила дотиснути.
– А потім, може з часом, ремонт там зробимо, діточки з’являться, будемо жити в маминій квартирі. А поки будемо здавати.
– Напевно, ти маєш рацію, Алісо. Нехай твоя мама дає своїх майстрів. І час мені вже на щось наважуватися. Я і сам розумію, що потрібно щось робити.
Аліса святкувала перемогу. А ось тітка зазнала поразки. З якоїсь незрозумілої впертості вона не хотіла, щоб невістка її сестри втручалася у справи племінника. І відсікала кожну її пропозицію, навіть розумну.
Дзвінок тітці закінчився скандалом. Аліса почула, як Сашко сказав:
– Знаєте що, досить уже лізти в моє життя! Я вже давно виріс і в змозі сам вирішувати, що мені робити!
– Це не ти вирішуєш, а твоя дружина!
Останнє слово все одно залишилося за тіткою. Кинувши останню фразу, вона перервала розмову.
Аліса допомагала перебирати чоловікові речі мами. Їй хотілося самій у цьому взяти участь. Тільки з тих міркувань, щоб Сашко не залишив нічого зайвого. Ну і не упустити, звісно ж, нічого путнього. Так, під стопкою постільної білизни було знайдено золоті сережки.
– Ти будеш їх носити? – запитав Сашко. – Може, тітці їх віддати? Вони якісь старомодні.
– Так, зараз прикраси виглядають по-іншому. Але нічого віддавати ми не будемо. Віддам їх у переплавку. Мені зроблять якісь гарні сучасні сережки. І ми знатимемо, що це подарунок твоєї мами.
– Як скажеш, кохана.
Одяг мами було вирішено віддати на благодійність. Комплекти нової постільної білизни залишили для майбутніх мешканців. Так само вчинили з подушками і ковдрами. Меблі теж вирішено було залишити. Винесли тільки одяг, та всі особисті речі Сашиної мами.
Він захотів залишити собі, звісно, альбоми, а також мамину записну книжку і годинник. Аліса йому не перешкоджала.
Коли речі розібрали, у квартиру запросили майстрів, які переклеїли шпалери, пофарбували підлогу. Сама Аліса купила нові фіранки в кімнати і на кухню. Вийшло затишно.
– Тепер подамо оголошення.
Аліса сама зробила фото квартири, розмістила оголошення. Перед цим сходила з Сашком в податкову і там він став на облік, щоб платити податки, і не боятися.
Іноді Аліса сама собі дивувалася. “От навіщо я цим усім займаюся? Виховую собі чоловіка? Адже можна було, напевно, знайти когось багатшого, спритнішого. А я борюся за стару квартиру, яка і належати мені ніколи не буде”.
І тим не менш, залишалася поруч.
Тітка кілька разів дзвонила Сашкові й казала, що він чинить огидно, оскверняє мамину пам’ять.
– А що я мав зробити? – запитував у відповідь Сашко. – Продати – не можна, здавати – не можна.
– Жив би там!
– Я сам вирішу, де мені жити і що робити, – вкотре нагадував Сашко.
Знайшлися порядні мешканці – сім’я з маленькою дитиною. Вони втомилися жити з батьками дружини і вирішили з’їхати. І недорога квартира була для них чудовим рішенням.
Грошей зі здачі квартири вистачало на те, щоб винаймати свою і ще залишалося. Аліса тимчасово заспокоїлася і перестала чіплятися до Сашка з приводу продажу всього майна.
А влітку Саша вмовив дружину поїхати з ним у село. Він озвучив привід, від якого Аліса, яка обожнювала пхати свого носа в чужі справи і речі, не змогла відмовитися:
– Допоможеш мені там усе розібрати. Я ж ні в чому не розбираюся!
І Аліса була готова першою мчати в село, щоб розбирати мотлох у домі свекрухи, а заодно шукати щось цінне.
З цінного нічого на знайшлося. Проте на природі їхні стосунки раптово потеплішали.
Сашку і Алісі подобалося ввечері лежати в гамаку і дивитися на зірки. Через тиждень Аліса сказала:
– Будинок точно продавати не будемо. Тут так добре! Будемо сюди з дітьми приїжджати.
Сашко міцніше притиснув дружину до себе. Вона нарешті, сама заговорила про дітей! Є щастя на землі!
