Люба дійшла думки, що у неї немає нічого свого. Хіба що старенька сільська хатинка та 10 соток землі. Єдиний її посаг, який залишила бабуся Аня. Та й то там господарює свекруха. Бабуся Аня виховувала Любу з самого дитинства. Її не стало наступного дня після 18-річчя дівчини. І вона залишилася зовсім одна.
Відучилася на бухгалтера, на роботі познайомилася із Пашкою. Той швидко перезнайомив її з усіма друзями та численною ріднею, але Люба особливо з ними не спілкувалася: так само залишалася нелюдимою, замкненою кар’єристкою і домосідкою. Вечорами сама дивилася якісь онлайн-курси, а Пашку спокійно відпускала з друзями погуляти.
Перед весіллям свекруха запропонувала Любі та Паші перебратися в трикімнатну квартиру. Свекруха квартиру здавала, але вирішила, що молоді можуть трохи в ній пожити – поки своє житло не куплять. І відразу заявила: якщо родичі приїжджатимуть, селитися стануть у них. Так що одну з кімнат потрібно зробити гостьовою – така її воля.
Свекруха якось запросила свою двоюрідну племінницю Надію у ту ж квартиру, де жили Люба та Паша. І Надя приїхала – з чоловіком Іллею та дітьми, Нікою та Юрою. У їхньому маленькому містечку був гірськолижний курорт та багато снігу. Щороку всією сім’єю вони обирали місто на карті та їхали «мандрувати».
Цього року пальчик Ніки ткнув на місто, де жили Люба з Пашею та всією його ріднею. Люба відчинила двері і невдоволено похитала головою: приперся цілий табір. Ходитимуть тут, шумітимуть, дихатимуть, чергу в туалет влаштують… Надя запитала про правила хазяїв і тут Люба зрозуміла, що можна диктувати гостям умови.
Звичайно ж, вона розповіла про те, що не можна шуміти та заважати звичному розпорядку. Спати вони лягають о 23:00, підйом – о 07:00. Вдень всі на роботі, ввечері вечеряють, а потім у неї курси. Надя похитала головою, а потім раптом схаменулась і почала діставати гостинці, а потім з дозволу хазяйки пішла на кухню готувати обід.
По квартирі розтікався запах смаженої картоплі. Незабаром на кухні залунали голоси. Гуркнув басовитий смішок Пашки і такий самий – Іллі. На ранок Любу розбудив запах млинців. Сонна, вона зайшла на кухню. Так і є: у раковині немитий посуд, біля плити – трохи просипаного борошна. На столі – тарілка з гіркою млинців.
Надя перепросила за безлад і пообіцяла все швиденько прибрати, а млинцями хотіла лише компенсувати завдані незручності. Люба потупившись у підлогу пригадала, як її бабуся пекла млинці, і сльози мимоволі покотилися по щоках. Надя кинулася її заспокоювати, а коли дізналася причину, то жваво запропонувала навчити Любу готувати смаколики.
Люба лише мовчки розвернулася і гордо вийшла зі своєї кухні, а потім процідила крізь зуби, що Надія тут господиня за наказом свекрухи. У неділю Люба поїхала до єдиної подруги Катьки. Дівчата обговорили нахабну свекруху Люби та її племінницю, яка безсовісно не дає спокійно жити, хазяйнуючи в квартирі.
Любаша збиралася додому, а вдома на неї чекало щось дивне. Родина Наді та її Пашка вечеряють: салат овочевої та котлетки. Пахне неймовірно смачно! Люба гордо пройшла повз стіл, взяла в холодильнику йогурт і демонстративно пішла до себе. Пізніше Паша намагався заспокоїти свою дружину і запевняв, що Надія хороша жінка і не має ніякого злого умислу.
Тут з-за стіни пролунав голос Іллі. Мовляв, на Пашку та Любу роздавати? А потім стукіт у двері. Пару запрошували грати в настільні ігри, але Люба не хотіла приєднуватися до веселої компанії. І так – щодня родичка господарювали на кухні, постійно дражнила Любу ароматами домашніх страв. Вечорами грали у різні ігри, веселилися.
Ніка та Юрко всупереч очікуванням, виявилися вихованими та розумними дітлахами. Разом із батьком вони допомагали Наді. І Пашка разом із ними то гуляти йде, то в настілки грає. Навіть посуд почав мити. А раніше все Люба сама робила… Вечорами Пашка та Надя сиділи на кухні і вдвох про щось довго та тихо говорили. Все зрозуміло: думають, як її, Люби, позбутися.
Одного дня ввечері прийшла свекруха, з діверами, золовкою, їхніми подружжям та дітьми. Люба заявила, що в неї болить голова і залишилася у своїй кімнаті. Звідти чула, як усі захоплювалися квартирою. Надя нахвалювала смак Люби і те, яка вона молодець. До самого вечора родички щось обговорювали, і Ірина Олександрівна скаржилася на Любу.
Свекрусі було не до смаку, що невістка нелюдна, в гості ніколи не покличе і готує так собі. Надя їй щось тихо відповідала, і Люба наче бачила, як свекруха розчаровано махає рукою: мовляв, що тут казати, і так усе зрозуміло. Ранок почався із серйозного обличчя Павла. Люба одразу ж пішла у наступ, заявивши, що його родичі її не люблять і вже придумали, як позбутися її.
І тільки тут Люба побачила, що Паша зблід, дивиться на неї, відкривши рота, а з-за плеча, трохи обіймаючи Павла за талію, виглядає Надя. Люба хотіла втекти з дому, але Надя взяла її за руку і відвела на кухню. Вона суворо наказала Любі допомогти їй з млинцями, вона ж так у бабусі і не навчилася. Ось вони вже розкладають продукти, замішують тісто.
І раптом Надя з усмішкою дістає з пакета млинцеву сковорідку, фігурну – з усміхненим котиком. Люба мовчить. А гірка млинців все росте і росте, і Надя співає: «Ой, млинці-млинці-млинці…» Як бабуся Аня в дитинстві співала… Люба заворожено дивилася, як Надя вправно наливала тісто на сковороду, потім перевертала млинець на інший бік.
На тій стороні, що опинялася зверху, посміхався котик – відбивався від сковорідки. І тут Люба заплакала. Пашка, що забіг на кухню, здивовано зупинився. Він завжди вважав дружину сильною та цілеспрямованою жінкою. Навіть он брат, дивлячись на неї, за розум взявся: роботу знайшов хорошу, квартиру купив. Вперше Паша бачив сльози своєї залізної леді.
А плакала Люба через те, що нормальної родини в неї ніколи не було. Мама була єдиною дитиною. Вона народила її у 15 років. Її біологічний батько закохався в неї того дня, коли повернувся з армії. А вона ж зовсім дитина… Мама школу абияк закінчила, потім не захотіла ні вчитися, ні працювати. Удома постійно були скандали, приходили якісь чоловіки.
Якось один із таких «гостей» посадив маленьку Любу до себе на коліна. Їй років чотири тоді було. Тут прийшла бабуся. Люба пам’ятала з того вечора лише крики, поліцію. І те, що мати кудись поїхала і більше не повернулася. Ще пам’ятала, що бабуся весь час плакала, казала, що на роботі її підсиділи. Грошей не вистачало. Гостей ніколи не кликали, і Любу нікуди не пускали.
Бабуся Аня весь час говорила: «Нікому не вір, люди підлі та злі, обдеруть як липку і на смітник викинуть». Їй було лише 54 роки, коли серце зупинилося. Ніка та Юра підійшли до Люби та обійняли її з двох боків. Їхньої бабусі теж нещодавно не стало, і діти дуже сумували за нею. Усі мовчали. Першою заговорила Надя.
З того часу минуло три роки. Люба відучилася на курсах, а проект готелю Наді приніс їй популярність. Нині вона поєднує материнство та творчість: черга із клієнтів розписана надовго вперед. Люба та Пашка купили собі квартиру, і одну з кімнат Люба зробила гостьовою: сім’я в неї тепер велика, і гості часто бувають. І це – найкращі гості.
