Шестирічна Ксюша вийшла на сходовий майданчик із лялькою в руці. Спустившись поверхом нижче, дівчинка насилу дістала дверний дзвінок квартири своєї подружки.
Пролунала гарна трель, двері відчинилися, величезна стара сердито подивилася на Ксенію і гидливо скривилася. Двері відразу зачинилися, Ксюша здригнулася. Вона дуже боялася цієї бабки, схожої на Бабу Ягу.
Через пару хвилин із квартири вийшла дівчинка, притискаючи до грудей ляльку і купу одягу для неї. Іра усміхнулася своїй подружці і вони веселі пішли гратися.
Дівчата піднялися сходами, біля вікна стояла велика скринька, на якій вони завжди грали. Лялькові ніжки застукали по ящику. У під’їзд увійшли дві жінки похилого віку.
Марія Іванівна зупинилася, поставила сумку на кахельну підлогу і дістала з кишені пальта пару цукерок, які віддала дівчаткам, але Ірочка пирхнула, що такі не їсть і відверулася.
Ксенія подякувала і, взявши цукерку, зніяковіло опустила очі. Мар’я Іванівна, підхопила сумку, піднялася мовчки на поверх вище, де чекала на неї Валентина, і продовжила розмову.
Жінка досить голосно сказала, що не розуміє, чому Ксюшу не пускають гратися до Ірочки в квартиру гратися, адже там і зручніше, і тепліше, і місця вдосталь. Сусідки нарешті піднялися на п’ятий поверх.
Стукнули двері, і голоси стихли. Іринка хвалилася, що в неї лялька краща, а ще мама купила їй гарну сукню. Ксенія не могла пригадати, щоб їй хоч раз була куплена сукня на свято.
У сусідньому будинку біля входу до ательє стояли на викид мішки з обрізками тканин. Набравши цілий оберемок гарних клаптиків, Ксенія підстрибом побігла додому.
Дівчинка взяла ножиці і почала вирізувати квіточки з різнокольорових шматочків тканини, потім акуратно наклеїла їх на старенькі сукні – свою та ляльки Даші.
Одягнувши новорічні вбрання на себе та на ляльку, дівчинка з нею в руках закружляла по кімнаті. Жили вони бідно, тому дівчинка і намагалася хоч якось оновити свою стареньку одежу.
Вдома у Іри все було не дуже весело теж – бабуся на неї гримнула і заборонила гратися з Ксюшою, бо вона обірванка, і взагалі, напевно, з нею щось не так, бо хто ж буде вирізати квіточки зі шматків тканини та клеїти на сукню.
Іра розповіла, що Ксюша їй книжку з казками про Бабу Ягу обіцяла, але її бабусю це не заспокоїло, вона знову гримнула на онучку, бо в неї ж купа книжок. Дівчинка заплакала.
Замість гарної сукні Снігуроньки Ірина зустрічала новий рік у чорній, жалобній сукні, бо трагічно загинув її батько. Баба Яга не пережила смерті сина.
Ксенія, взявши з собою ляльку, пішла до подружки. Двері відчинили Іра і запросила в кімнату. Ксюша насторожено зайшла, але нагадала, що їй же не можна до квартири подружки.
Іра посміхнулася і потягла подругу до своєї кімнати, сказавши, що тепер вони гратимуть в неї вдома. На ліжку лежав акуратно складений стос одягу. Дівчинка показала на нього рукою і сказала Ксюші, що тепер ці сукні її, їх відклала її мама….
