Моя подруга Катя нещодавно народила свою першу дитину.
Ми з нею дружимо з дитинства, пройшли через багато разом, і я була впевнена, що наше спілкування ніколи не зміниться. Але з народженням малюка все різко змінилося.
Катя стала рідше виходити з дому, майже перестала стежити за собою (хоча до заміжжя була справжньою красунею, якою я добре заздрила).
Ми перестали ходити в кіно, пліткувати, гуляти магазинами і сидіти в кафе вечорами. Катя тепер тільки й робить, що скаржиться, як втомлюється, і їй хронічно ніколи.
Вона зациклилася на дитині і перестала цікавитися чимось ще, включаючи свій власний шлюб.
Нещодавно я вирішила їй зателефонувати і здалеку натякнути, що треба було б розвіятися і перезавантажитися.
Мовляв, чи не хоче вона сходити у кіно у вихідні. Катя відповіла, що не може – адже у неї так багато справ по дому, та й дитина вередує і без неї навіть часу прожити не зможе.
Я почала вмовляти її, мовляв, таки зараз є сучасні побутові прилади: пральні машини, посудомийки, роботи-пилососи. У неї чоловік добре заробляє і будинок, як кажуть, повна чаша.
Та й для дитини можна найняти няню чи попросити допомоги у бабусь. Адже гіперопіка навіть шкідлива для дітей, треба давати їм самостійність і можливість робити помилки навіть у найніжнішому віці.
Але Катя несподівано розлютилася.
” Ти просто не розумієш, що це означає бути матір’ю! – сказала вона. – Дитина – це не лише фізична робота, а й величезне емоційне навантаження.
Ти весь час турбуєшся, думаєш про те, щоб йому було добре, щоб він зростав здоровим та щасливим. Це забирає всі сили.
Я не можу просто взяти та піти, залишив його з кимось іншим. А чи сучасні побутові прилади? Так, вони допомагають, але ж це не вирішує всіх проблем! ”
Мені було неприємно це чути, адже я тільки хотіла делікатно підсвітити проблему: моя найкраща подруга, розумниця і красуня, скотилася на рівень домогосподарки з немитим волоссям і зайвою вагою, яка цікавиться лише памперсами.
Згодна, що наша дружба для неї ще й могла бути тепер не в пріоритеті, стосунки Каті з чоловіком теж явно постраждали.
Я щиро не хочу, щоб її шлюб зруйнувався через її ж дурість і недалекоглядність. Давно знаю її чоловіка, він чудовий і поки не скаржиться, але Катина одержимість дитиною його теж вочевидь не тішить, т.к. зайшла надто далеко.
Не можна бути такою нервовою і одержимою, навколо багатьох інших проблем та інших людей, у яких теж є почуття і не всі з них захочуть миритися з її тарганами, що розплодилися.
Мене турбує, що Катя сильно змінилася – і явно не на краще, як зовні, так і внутрішньо.
Це помічаю не лише я, а й інші наші спільні знайомі «делікатно» замовчують проблему і просто тихо від Кати віддаляються.
Я ж не хочу делікатно дивитися, як вона гробить своє життя, але не знаю, як до неї достукаться. Вона дуже запальна зараз, голос розуму явно заглушений гормонами.
Я бажаю подрузі лише добра, але не знаю, як їй допомогти. Боюся, що поки вона сама не усвідомлює проблему, а потім може бути вже надто пізно і крім розпещеної дитини в її житті не залишиться більше нікого…
