– Та чому ти не можеш мене підтримати зараз, Ларисо? – обурювався Віктор. – Хіба це так складно? Адже я твій чоловік!
– Ти знаєш, так! Важко! Мені набридло викидати гроші на сміття постійно! Я тобі на машину додала більше половини суми і що вийшло? Ти її одразу, як поставив на облік, розбив разом зі своїми дружками! Обмивали ви!.. А головою подумати ні? Зараз ні грошей, ні машини! Взагалі чудово! Ти…
– З ким не буває! Чому ти за це так учепилася? – обурювався він, перебивши слова дружини. – Зараз я не для себе одного прошу!
– А мені цей телевізор і безкоштовно не здався! Я майже вдома не буваю, бо працюю! Це в тебе два роки вже межа мрій – охорона твоя! А за фактом ти просто зручно влаштувався, щоб відпочивати якомога більше і копійки додому приносити!
– Чого це ти взяла? Просто мені там подобається і…
– Ага, звичайно, з чого б вона тобі не подобалася з твоїм рівнем ледарства?
– До чого тут ще й це?
– Та при всьому! Розумієш? При всьому! – Підвищила голос Ларис на чоловіка.
– Якщо ти мені не даси грошей, а я знаю, що вони в тебе є, то я десь все одно їх знайду та куплю! – Ображено заявив Вітя дружині.
– Серйозно?
– Звичайно! Тож поки ці знижки є – треба брати! – Зрадів він тому, що Лариса спокійно запитала, а значить, з’явилася можливість випросити у неї грошей на предмет своїх бажань.
– Тоді йди та працюй, заробляй на свій телевізор із величезним екраном! А до мене більше з такими питаннями не підходь! – Сказала вона і розгорнулася, щоб вийти зі спальні.
– І що? Це все? Ти серйозно не даси грошей? – не зрозумів він.
– Я не ворог сама собі, так що – ні!
Після цих слів Лариса, нарешті вийшла зі спальні, залишивши там чоловіка вдаватися до своїх страждань і мрій про новий, великий телевізор. Періодично він вигукував щось негативне, навіть нецензурне, але дружина просто ігнорувала це.
Вона не хотіла більше вступати в ці суперечки, так нерви ціліші будуть просто. Та й чоловік до того ж, може, за голову візьметься, підробіток, може собі якусь знайде, а то звик, добре влаштувався, у тому плані, що сама Лариса заробляла більше. Так вона й вкладалася у сім’ю. У будинок більше, ніж Вітя.
Квартира, в якій вони жили, належала зараз Віті, а раніше це була квартира його батька, просто той залишив йому квартиру, а мати вже давно жила з іншим чоловіком, який не захотів вирощувати та виховувати її сина, ось його і відправили жити до батька. Але два роки тому з ним сталася трагедія на роботі. У такий спосіб Віктору й дісталася квартира.
Її треба було ремонтувати, багато чого переробляти, але сам Вітя цим не займався, він спокійненько жив – не тужив, доки всім завідувала Лариса. Але й у неї було не ангельське терпіння.
Випадок із машиною просто переповнив усі ваги її золотого терпіння.
У результаті вона втратила гроші, що давала на покупку машини, і почала відкладати мовчки зі своєї зарплати. Щось переказувала матері своїй, щось батькові, хоч ті жили разом, просто вона робила так, щоб забезпечити себе на майбутнє. Адже якщо розлучатися, а такий варіант цілком реальний, то в неї мають бути хоч якісь гроші, а не просто чекати на зарплатню.
Вітя про все це навіть не здогадувався. Він бачив, звичайно, що вдома перестали вестись якісь роботи з обстановкою, але йому було настільки ліньки дізнатися, чому і з чим це пов’язано, що думок у голові вистачало лише на свої особисті “хочу”.
Як, наприклад, випадок із машиною чи зараз із телевізором. Ось Лариса й мала момент. А що їй ще лишалося?
Коли її старша сестра дізналася про це, вона засудила Ларису, мовляв, у сім’ї має бути все спільне, що вона повинна допомагати своєму чоловікові повірити в себе і вмовити його взятися за голову, щоб він почав, а головне, сам захотів щось робити для сім’ї.
Саме в цьому і був для сестри Лариси шлюб. Вона вважала винною в ледарстві чоловіка саме її, тому вона більше з сестрою і не радилася. А навіщо це їй? Якщо та повністю прогнулась під свого чоловіка, тільки через те, що він також, як і Вітя, з квартирою. Віддавала йому всі свої гроші, залишаючи собі лише для покупки продуктів.
Тягала гігантські сумки додому, чим зірвала собі одного разу спину, а чоловік її навіть бровою не повів з цього приводу. Звичайно, у нього є безкоштовна прислуга, куховарка, що ще треба від життя? Все йшло добре. Тим більше, що він завжди був при грошах. А посмій сестра Лариси щось тільки пікнути з цього приводу – одразу піде за двері, без зайвих розмов, до того ж, на кого замінити свою дружину, у нього вже був підготовлений ґрунт.
А Лариса не хотіла собі такого життя. Не для того. Вона вчилася, здобувала освіту і працювала стільки часу, щоб її чоловік розпоряджався їх грошима і спускав на всяку нісенітницю.
Вона і на покупку машини не хотіла погоджуватися, Вітя довго її уламував, але все ж погодилася, тому що машина була потрібна. Їздити на роботу, їздити по покупки… Та багато куди можна іздити. Якщо є машина, відкриваються й інші можливості, про які не думаєш, доки не почнеш їздити сам. А з машиною вийшло… Як вийшло.
І з тих пір краще нехай Лариса буде найгіршою на світі дружиною, але вона буде при грошах, а потім, можливо, і при своєму житлі, але до цього ще дожити потрібно.
Через тиждень після цього міні-скандалу з чоловіком вона прийшла додому і виявила в коридорі величезну коробку від телевізора.
Вдома при цьому була цілковита тиша, що не могло не напружувати, а коробка була порожня. Вона пройшла до вітальні і побачила на стіні, де був старий телевізор, новий, великий. А на дивані перед ним сплячого чоловіка.
– Вітю! – Покликала Лариса.
Той закрутився.
– Вітю! – голосніше гукнула вона.
– А? Що? – Підскочив Віктор з дивана.
– Це що?
– А ти не бачиш? Телик новий нарешті взяв! – сонно, але самовдоволено відповів він.
– Це я бачу і вже зрозуміла! А за які гроші?
– Тебе це точно стосуватися не повинно! Ти мені відмовила, ось і йди далі роботу свою працюй!
Лариса була дуже втомлена, і їй було не до сімейних розбірок цього вечора. Тож вона просто пішла переодягатися після роботи, вмиватися та вечеряти.
Коли вона знову зайшла до вітальні, Вітя знову заснув на дивані перед своїм придбанням. А Лариса вирішила і подивитися нову техніку, доки ніхто не заважає.
Як тільки вона увімкнула телевізор, Вітя відразу підскочив, вихопив пульт з її рук і закричав:
– Це не тобі було куплено, ти взагалі не хотіла цього телевізора, так що навіть не смій до нього торкатися! Зрозуміла?
– Зрозуміла… — спокійно відповіла дружина і пішла до спальні, залишивши Вітю в компанії його нового друга.
Більше тижня подружжя не те що не спало разом в одному ліжку, вони навіть не розмовляли. Так, зустрічалися у квартирі, як співмешканці прості, і все.
Але через два тижні, Лариса знову прийшла з роботи і виявила чоловіка в паніці.
– Що трапилося? – Запитала вона його.
– Та з мене борг вимагати почали, а в мене ще немає грошей, я ж зарплатню ще не отримав! – відповів він.
– А! Ось що воно? То ти їх просто зайняв у когось? А я вже думала, що ти заробив, трохи повірила в тебе навіть! – посміхнулася Лариса від такої новини.
– Чого ти така весела, задоволена? Борг нам обом віддавати!
– Це ще з чого? – Не зрозуміла вона. – Ти що, у банку позику брав? Так мало часу.
– Ні! Який ще банк? Із моєю кредитною історією там взагалі можна не з’являтися! Я в чоловіка на роботі взяв!
– То ж ви працюєте разом! Він повинен же бути в курсі, що поки грошей від зарплати не буде і гроші тобі йому нема з чого віддати!
– Так! Він все це чудово знає, але я ж брав у позику всього на два тижні, і вони якраз минули сьогодні! Він телефонує мені сьогодні з самого ранку!
– Навіть так? – Знову посміхнулася Лариса. — Якось домовишся, значить! Це ж ти хотів свій телевізор, мені його навіть включати не можна, якщо ти не забув!
– Та я просто злий на тебе був! Ти ж завжди в усьому мені відмовляєш, от і думав, що так ти почнеш виправлятися, а ти…
– А що я? – вже засміялася дружина з такої версії подій.
– А ти якась неправильна! Бачила чудово все, а нічого не робила! Жодних кроків назустріч мені не робила! А я ще більше від цього сердився!
– Зараз, я бачу, агресивність пройшла?
– Ні! – відповів Вітя. – І вистачить насміхатися з мене!
– А що мені робити, по-твоєму?
– Що?! Дай мені грошей, щоб я завтра віддав Сані, а то…
— Ні, любий! Ти позичав ці гроші – ти і віддавай! Нема чого на мене вішати тепер свої борги!
– Мої борги?! – закричав Віктор на дружину. – Та я для нас з тобою старався!
– Серйозно? Для нас? Чи все ж таки йшов на поводу у свого “хочу”? – Уточнила вона, теж починаючи підвищувати голос.
Вітя забарився перед відповіддю, і Лариса скористалася цим моментом, щоб продовжити далі:
– Ти нічого не робиш “для нас”! Нічого! Ти завжди спираєшся лише на свої бажання! І якби ти справді думав про нас хоч трохи, то ти б давно змінився! Ти знайшов би роботу хорошу, щоб більше заробляти, щоб забезпечувати сім’ю, і щоб залишалися гроші ось для таких покупок! – Вона вказала на стіну, де висів телевізор. – А натомість ти працюєш незрозуміло ким, добу через троє і набираєш борги! А тепер я ще й мушу тобі допомагати? А чи не багато ти хочеш, любий мій?
– Ти ж моя дружина! Ти маєш завжди мені допомагати!
– А ти мій чоловік! – Закричала Лариса. – Але щось ніякої допомоги я від тебе не спостерігаю!
– І що мені тепер робити?
– Уявлення не маю! Як брав – так і віддавай! А до мене з такими заявами більше навіть не підходь! І так, до речі, якщо зібрався до друзів,не забувай,що тобі завтра на роботу.- Натягнуто посміхнулася вона чоловікові, показуючи всім своїм виглядом зневагу до нього.
Потім вийшла з вітальні, щоб зайнятися звичайними своїми вечірніми справами.
Але Вітя не хотів це так залишати.Він знав, що дружина має гроші, і якщо він не добився, щоб вона йому дала їх тоді, коли він тільки хотів купити цей телевізор, то доб’ється зараз.
– Ти не забувай, будь ласка, що живеш у моїй квартирі! – Заявив він дружині. – Так що або ти мені даєш гроші, розрахуватись з моїм боргом, або можеш провалювати звідси!
Лариса на це навіть нічого не почала відповідати. Вона мовчки дістала з великої шафи в коридорі величезну сумку і вирушила з нею до спальні.
– Гей! Ти чого робиш? – кинувся Вітя за дружиною, не розуміючи, що вона творить.
– Ти ж сам сказав мені щойно, щоб я провалювала звідси! Ось я й почала збирати речі!
– Я тобі сказав, щоб ти мені грошей дала!
– Ні! – Усміхнулася вона. – Ти мені запропонував вибір! І я вибрала!
– Та годі тобі, Ларисо! Ну, погарячкував я трохи…
– А мені вже байдуже, погарячкував ти чи ні! Я з тобою більше не хочу навіть у одній квартирі перебувати! І якщо ти сказав мені про це один раз, значить, незабаром піде і продовження, а чекати на нього в мене немає жодного бажання!
– Але як же я житиму сам? Без тебе? – жалібно спитав він і підійшов до дружини, щоб обійняти.
– А мене це вже не цікавить, любий! Ти сам вибрав собі таке життя, хоч би скільки я тебе не витягала з цієї прірви! Тож сам тепер і розбирайся! – Заявила вона, відштовхуючи чоловіка від себе і продовжуючи збори.
Вітя обурювався, кричав. А Лариса, зібравши свої речі по всій квартирі, зателефонувала батькові, щоб той, якщо може зараз, приїхав і забрав її до них додому на кілька днів.
– Ключі поверну, коли заберу решту своїх речей, і не хвилюйся, без тебе до квартири не ввійду! – Сказала вона, виходячи з квартири.
Але Вітя її вже не помічав,він увімкнув свого друга і був зайнятим переглядом спортивної передачі.
Коли, через два дні Лариса, вже подавши на розлучення, приїхала за своїми речами, вона виявила, що Вітя з опухшим обличчям і колами під очима ,а на екрані телевізора було потріскане павутиння і ніякого зображення.
– Це хто вас обох так? – Запитала вона.
– Тебе це вже не стосується, забирай свої речі, і щоб я тебе більше не бачив! – зло вимовив Віктор.
Лариса не стала випробовувати долю, вона мовчки зібрала те, що залишилося, батько допоміг їй це винести, і вони поїхали.
Після розлучення, Вітя ще виявився винен Ларисі половину грошей за машину, що вона йому давала, хоча вона давала більше половини, але й те, хоч якась компенсація буде. А тут він уже так просто не відкрутиться, це не в колеги взяти в борг, тут доведеться платити.
