Лариса вийшла зі свого кабінету і попрямувала до їдальні. Час обіду настав півгодини тому, але їй довелося затриматися, вирішуючи робочі питання.
— Ларисо Петрівно! Можна скласти вам компанію? — по дорозі до їдальні новий головний агроном з’явився поруч з нею.
— Бачу, ви знову запрацювалися, як і я. Я не проти вашої компанії, Олег Семенович.
— Так, я щось часто пропускаю початок обіду. За роботою час летить непомітно, ви ж розумієте.
Тут, на підприємстві, їдальня була загальною для всіх співробітників: починаючи від роботяг і закінчуючи керівним складом.
Зараз людей сиділо багато, але Лариса і Олег знайшли вільний столик на відстані від інших. Окинувши поглядом робітників, що сиділи неподалік, Лариса згадала, як прийшла сюди працювати тридцять років тому.
Вона тоді тільки закінчила технікум, і першим щаблем у її кар’єрі стала посада помічника зоотехніка. Начальник давав багато різних дрібних доручень, і вона постійно бруднила руки та одяг, коли займалася брудною роботою.
Доброзичливого ставлення та заохочення від колег вона не зустрічала в ті часи. Ніхто не вірив, що колись Лариса досягне серйозного підвищення. До того ж все керівництво міцно трималося за свої посади. Але їй все ж вдалося досягти своєї мети і отримати підвищення.
— То що скажете, Ларисо Петрівно? — повернув її до реальності Олег Семенович.
— Вибачте, про що ви? Я щось відволіклася від розмови.
— Я кажу, чи не проти ви якось після роботи поїхати зі мною посидіти в кафе? Я чув, у сусідньому селищі відкрився цілком пристойний заклад! Як вам така ідея? — сказав він схвильовано, і Лариса тільки зараз з подивом усвідомила, що всі його попередні знаки уваги і пропозиції спільно пообідати були не просто так, вони мали певне значення…
— А знаєте, я погоджуся, Олегу Семеновичу. Чому б і ні.
— Чудово! Тож у п’ятницю запрошую вас у поїздку, — зрадів він.
* * *
Лариса була колись заміжня. Шлюб здавався щасливим, двоє дітей. Але все закінчилося для неї несподівано і болісно: чоловік пішов до іншої.
Вона тоді багато працювала, завжди хотіла досягти успіхів у кар’єрі. Тому і думала в основному про це, і не помітила, коли в чоловікові почали відбуватися зміни.
Дочки потихеньку росли, Лариса займалася ними і роботою — стала старшим зоотехніком. І пропустила той момент, коли чоловік почав віддалятися від неї і поступово проводив все менше часу вдома.
Так що для неї дуже несподіваною і трагічною стала новина про те, що він йде. Особливо, коли вона дізналася, до кого.
Лариса ще довго переживала розлучення з чоловіком, багато часу знадобилося, щоб прийти в себе після такого удару. І в підсумку вона вирішила, що стосунки з чоловіками ― не для неї.
Вона буде допомагати дочкам ставати на ноги, буде багато працювати, а потім балувати майбутніх онуків. Цього їй вистачить, щоб решта життя пройшла цілком насичено.
* * *
Лариса і Олег сиділи в кафе, грала приємна музика, Олег розповідав про себе, і Лариса спіймала себе на думці, що їй приємно сидіти і розмовляти ось так, вона відчуває себе розслаблено і спокійно поруч з такою людиною.
Всіх цих відчуттів вона не відчувала дуже давно. Тому, коли Олег запропонував знову зустрітися, Лариса була рада і практично відразу погодилася.
Через кілька місяців постійних зустрічей вони вже планували спільну відпустку. І в черговий раз після роботи вирішили трохи прогулятися, обговорюючи варіанти, куди поїдуть відпочивати.
— Тобі взагалі який вид відпочинку більше цікавий? Море чи відвідування якихось культурних місць? Де ти завжди мріяла побувати, зізнавайся! — випитував у Лариси Олег.
Їй було приємно, що він так трепетно і уважно ставиться до неї. І лестило його бажання поїхати в те місце, яке вона обере.
— Знаєш, я на морі ніколи не була, можеш собі уявити? Купалася тільки в нашій місцевій річці, та на озеро пару разів з родиною виїжджали багато років тому.
— Отже, потрібно це виправляти! — загорівся ентузіазмом Олег. — Я бував на морі, але вже не пам’ятаю, коли.
— Так, напевно, можна зупинитися на цьому і шукати тепер конкретне місце. Але, якщо чесно… Не уявляю себе в купальнику, та ще й на загальному пляжі. Я все ж дама вже в віці і виглядатиму безглуздо.
Він добродушно засміявся.
— Ларисо! Ось знайшла ж ти привід переживати. Ти найкрасивіша жінка! Та й тіло у тебе в чудовій формі. А якщо незручно ходити в купальнику, так можна вибрати який-небудь закритий, зараз знаєш, який величезний вибір.
Їхню розмову перервав жіночий голос. Хтось покликав Ларису по імені. Вона обернулася і остовпіла: недалеко від неї стояла її рідна сестра.
Нова дружина її чоловіка.
Вони не бачилися з нею дуже давно, з тих самих пір, як Лариса дізналася, що роман у чоловіка саме з нею.
Вона чула від знайомих, що колишній з сестрою переїхали жити в місто, і раділа, що більше їх не побачить. Але ось, через стільки часу, зустріч все ж відбулася.
— Привіт, Ларисо. Давно ми з тобою не бачилися. Як поживаєш? — як ні в чому не бувало почала сестра.
— У мене все чудово. Сподіваюся, у вас теж.
— З Ромкою? Так ми розлучилися три роки тому. Я тепер живу тут, у цьому селищі, а він залишився в місті. До речі, не представиш мене своєму кавалеру?
Лариса була в такому шоці від несподіваної зустрічі, що машинально представила їх один одному. Вони обмінялися привітаннями, і сестра напористо приступила до розпитувань.
Де живуть, де працюють, чи не хочуть її запросити в гості якось. На пропозиції про гостей Лариса, нарешті, схаменулася, таку нахабність вона терпіти вже не збиралася.
Швидко попрощавшись і повідомивши, що вони поспішають, вона взяла Олега під руку і повела подалі від родички.
Він запитав, що відбувається, але Лариса не стала розповідати ту давню історію з зрадою чоловіка і зрадою сестри. Це все ще було боляче, і ворушити зараз ті болючі спогади вона не могла і не хотіла.
* * *
Після цієї події сестра Лариси не залишила пару в спокої. Вона прийшла до них на роботу. Як привід принесла тістечка і зефір у кошику, нібито вирішила урізноманітнити обід своїх знайомих.
Олег хвалив гостинці, сказав, що вона дуже турботлива. А Лариса сиділа похмура і вибудовувала в думках логічні обґрунтування дій підступної родички.
Олег ― чоловік видний і цікавий, і, абсолютно очевидно: раз з Романом у сестри не склалося, новою жертвою вона вибрала Олега. Він не зможе перед нею встояти, і Ларису чекає повторення ситуації з колишнім чоловіком.
Але вона не готова переживати таке ще раз! Краще залишити Олега самій, поки сестра не відвела його.
Лариса вирішила уникати Олега. Вона змінила свій звичайний час обіду, щоб не перетинатися з ним в їдальні. Іноді взагалі стала обідати в своєму кабінеті, аби тільки не бачити його.
Вона усвідомлювала, що поводиться нерозумно і дивно. Ну а хто не без гріха, як то кажуть. З Олегом вони все одно, звичайно ж, стикалися, все ж працювали в одній будівлі.
Він нічого не розумів і намагався вивести Ларису на розмову, але та постійно вигадувала якісь приводи, щоб вислизнути.
Кілька разів вона стала свідком, як сестра знову приходила і приносила йому частування.
Час відпустки наближався, і Лариса змирилася з тим, що вони з Олегом нікуди разом не поїдуть. Як раптом одного дня чоловік нагрянув до неї в кабінет:
— Ларисо! Давай вже поговоримо як дорослі люди. Я, нарешті, зрозумів, чому ти мене уникаєш.
Вчора ввечері до мене додому завітала твоя настирлива сестра і все розповіла. Точніше, я натиснув, і вона розповіла — спочатку не хотіла, а тільки нав’язувалася мені і робила недвозначні натяки на зближення.
Але я розпитував про тебе, про ваші стосунки і причини твоєї холодності до неї. Вона розповіла про твого колишнього чоловіка.
Вона стільки гидоти почала вивалювати, що я перервав цю змію, коли все зрозумів, і випровадив з дому!
Ларисо, якщо ти думала, що і мене вона, як твого чоловіка, закадрить — ти помилилася. Я побачив її натуру. І твою бачу. Мені потрібна тільки ти, і ніколи я тебе ні на кого не проміняю. Поїдеш зі мною у відпустку?
— Олеже… Поїду, звичайно ж, поїду. Вибач, що нічого не розповіла про сестру з чоловіком і так погано про тебе подумала…
Я постараюся більше тобі довіряти і бути більш відкритою з тобою.Спеціально для сайту Stories
