– А в мене є таємниця! – прошепотіла Ольга своїй старшій сестрі, Елі.
– Так? І яка ж? – Еля навіть не подивилася на сестру, вона намагалася викласти нові фото в соцмережу. – Тьху, яка в мене жахлива камера! Ну коли вже свята, я так чекаю на новий телефон!”
– Ось із цього приводу в мене і є таємниця, – хихикнула Ольга. Старша тут же відкинула свою “важливу справу” і метнулася до молодшої на диван.
– Ти знаєш, щось щодо мого подарунка? А ну, кажи! – Еля почала трясти молодшу сестру за руки.
– А ось і не скажу! – мала любила подражнити і зачепити Елю, за що їй у відповідь гарненько прилітало.
– Говори! Інакше я батькам скажу, що ти… Що ти вчора на вулиці морозиво їла! І тому в тебе горло болить!
– Неправда!
– Мені повірять, тому що я доросла, а ти шмаркачка!
Дівчата ледь не посварилися. У підсумку Еля просто махнула рукою:
– Ти – брехуха. Ти маленька обманщиця! І нічого ти не знаєш, просто базікаєш язиком… як мітлою!
– Я знаю! Я бачила твій подарунок! У шафі!
– Так… Ну і що ж це за подарунок? Що цього разу ти вигадаєш? Рожевого слона чи, можливо, чарівну червону квіточку?
– Досить! – Ольга надула губи і ледь не розплакалася. – Я не брешу! Я бачила телефон! Той, що ти хотіла.
– Та годі… І де ти його бачила?
– У шафі! У батька.
– Ходімо. Покажеш.
Ольга зістрибнула з дивана і, переконавшись, що батьків на горизонті немає, навшпиньки повела сестру в спальню.
– Ну? І де він? Цей міфічний телефон?
– Тут лежав… Я шукала хустинку, щоб соплі витирати, і натрапила на захований пакет із магазину техніки. Мені стало цікаво…
– Дівчата, ви чого тут забули? – мати, Ніна, почула, як її доньки шепотілися в спальні, і вирішила перевірити, про що розмова.
– Нічого! – тут же відповіла старша. – Я просто допомагаю Олі вибрати м’яку хустку. Бачиш, вона собі ніс натерла від соплів!
– Ходімо, Олю, я дам тобі ліки від нежитю. Горе моє… І де так примудрилася застудитися?
Здавалося, мати прийняла виправдання доньки.
Ось тільки Еля вже загорілася ідеєю знайти свій подарунок. Звичайно, Ольга могла переплутати. Але сучасні діти розбираються в техніці часом краще за дорослих. І вона вже точно могла відрізнити всім відомий логотип дорогого телефону, за яким божеволіли всі підлітки, від якоїсь нісенітниці.
Вичекавши час, коли батьки підуть на роботу, Еля вирішила затриматися і проінспектувати шафи. У підсумку вона не знайшла нічого, що було б схоже на телефон.
“Напевно, сестра знову все вигадала”, – Еля засмутилася. Вона мріяла про новий телефон і, оскільки її День народження і 8 Березня були в один день, дівчинка сподівалася, що батьки все ж таки дослухаються до її благань і куплять не просту “слухавку”, а дорогий телефон, такий, який уже був у наймодніших і найзаможніших її однокласниць, яких, на думку Елі, батьки любили більше.
У підсумку дівчинка здорово засумувала. Та й напруга між сестрами була помітна: Еля говорила Ользі, що та – вигадниця, а Ольга ображалася. Зрештою мама дівчаток помітила настрій сестер і вирішила дізнатися причину сварки.
До старшої було безглуздо звертатися, вона вміла брехати на відміну від молодшої.
– Олю, давай поговоримо… Я бачу, що Еля тебе обзиває. Скажи, що між вами сталося.
– Нічого, – Ольга боялася, що мама теж звинуватить дівчинку в обмані або в тому, що та пхала носа в батьківську шафу.
– І все ж… Я бачу, тебе щось турбує. Ти ж знаєш, що я не стану тебе лаяти. Довірся мені і розкажи. Адже ми з тобою подружки, – Ніна розкрила обійми, і Ольга, кілька секунд повагавшись, кинулася до мами. У неї накипіло, тримати в собі стільки всього було так складно для маленької дівчинки.
Вона немов повітряна кулька, яку перекачали емоціями, ось-ось була готова лопнути. І “лопнула” в мами в обіймах.
Виплакавшись, вона розповіла мамі, як знайшла подарунок.
– А Еля мені не вірить!
– Я тобі вірю. Це, звичайно ж, так! Щоправда, я не знала, що батько наважиться на такий дорогий подарунок… Ми з ним думали, що він купить простіший телефон, і він мені ще не сказав про покупку. – Новина для Ніни була несподіваною. Вона заспокоїла доньку і вирішила поговорити з чоловіком.
Той прийшов пізно й одразу ліг спати, а вранці поїхав занадто рано. Телефоном вони перекинулися лише кількома фразами, бо чоловік був постійно зайнятий. Поговорити з ним все не було часу, вона лише запитала, чи купив він доньці подарунок. На що він надіслав ствердний смайл.
У підсумку Ніна відклала розмову до святкових вихідних. Напевно, вона не стала насідати ще й тому, що випадково знайшла докази.
Вранці в п’ятницю, Ніна пішла викидати сміття і побачила на дні відра приклеєний чимось липким чек.
“Телефон останньої моделі”, – на чеку була ціна, дата і місце покупки.
“Ого… Ось це сума. А мені на день народження чоловік купив срібний ланцюжок у 4 рази дешевше…” – промайнуло в голові.
Ніна, звісно, любила доньку, але такий дорогий подарунок було страшно носити до школи. Щоправда, переконати в цьому підлітка нереально. Ніна зітхнула й акуратно склала чек у шухляду. Хіба мало що? Сума велика, а якщо доведеться по гарантії ремонтувати або здавати через брак?
– Люба, мене терміново у відрядження відправляють. Додому не встигну, поїду так, – Семен зателефонував увечері в п’ятницю.
– І коли ти приїдеш?
– У понеділок.
– Тобто, 8 Березня і день народження доньки ти пропустиш?! Як це розуміти?! – Ніна була зла.
– Ми обов’язково сходимо в кафешку на наступних вихідних. Ти там дівчаткам поясни, що тато має… Ну все таке.
– Тато повинен іноді бути татом! А не тільки купувати дорогі подарунки!
– Так, щодо цього. Я там подарунки сховав серед своїх рибальських снастей. Там і твій… Загалом, 8го Березня дістань і всіх від мене привітай. Бувай.
Ніна нічого не встигла сказати, чоловік скинув виклик. На душі стало огидно.
“От же додумався, ховати подарунки серед свого барахла…” – наступного дня, копаючись серед рибальського одягу і снастей, пропахлих тванню, лаялася Ніна.
Зрештою, вона знайшла пакунок і зазирнула туди.
Яке ж було її здивування, коли вона побачила в пакеті ще один чек. І сума в ньому була втричі меншою за перший. У пакеті було три подарунки: для кожної з улюблених дівчаток Семена. Мабуть, подарунок для старшої дочки був для нього важливішим.
При цьому чоловік потрудився наклеїти стікери з іменами, імовірно, щоб Ніна випадково не подарувала колготки Ользі, собі не забрала телефон Елі, а тій не віддала плюшеву іграшку-нічник, який Семен купив для молодшенької.
– Значить… Колготки? – Ніна була настільки зла на чоловіка, що не одразу звернула увагу на модель телефону. Зате її оцінила Еля, яка прийшла до мами, щоб поцікавитися щодо святкового торта. До неї з хвилини на хвилину мали прийти гості.
– Це тобі від тата, донечко. Він просив передати, – намагаючись усміхатися, Ніна простягнула коробочку. – Від мене буде сюрприз увечері.
– Але це не Айфон… – донька подивилася на коробку з неприкритим розчаруванням. – У цього дешевого телефона камера ще гірша, ніж у мого старого!
– Як це не Айфон? Я бачила чек…
– Мамо! Який чек? Цей? – донька вихопила пакет і знайшла там другий чек. – Ось, дивись, тут написана ціна за телефон. Це не Айфон. І навіть не Самсунг! Це незрозуміло що! Мені з таким телефоном соромно буде в школу піти! – донька розревілася, а Ніна полізла в шухляду за першим чеком. Вона не розуміла, звідки він узявся в їхньому помийному відрі.
– Що прийшла? Нормальний телефон від сміття відрізнити не змогла?! – Еля зі злістю подивилася на Ольгу, яка прийшла на крики старшої.
– Я бачила! Там був не такий! – молодша стала в позу.
– Значить, тобі окуляри треба прописати! Вже краще б ти мене не обнадіювала! – Еля втекла до себе і грюкнула дверима.
– Мамо, а де той телефон? – тихо запитала Ольга. – Ви з татом його здали, так?
– Не знаю. Я взагалі не розумію, що коїться. Треба в батька запитати. – Пробурмотіла Ніна, намагаючись зберігати спокій.
– Елю, твої гості не повинні страждати через те, що тобі хтось зіпсував настрій. Якщо ти не закінчиш дутися, то я всіх відправлю додому, – серйозно сказала Ніна, зазирнувши в кімнату до старшої доньки.
Після деякої розмови донька все ж таки вийшла до гостей, і на деякий час її відволікли від думок про невдалий подарунок. Потім привезли торт, а потім Елі надіслав відеопривітання улюблений блогер. Це був сюрприз від мами.
Еля була щаслива, подруги заздрили, ось тільки зняти відео її емоцій не було на що. Дочка відмовлялася розкривати той телефон.
Зрештою, Ніна зателефонувала чоловікові і поставила запитання, що сталося з Айфоном.
– Люба, не було ніякого Айфона. Це помилка.
– А я бачила чек і телефон у пакеті вдома, – блефувала дружина.
– Ем…
– Ти купив телефон собі й не сказав?
– Я… Ем… Так. Але він виявився бракованим… Я його здав.
– Справді? Без чека прийняли?
– Я з чеком здав.
– Чек у мене в руках!
– О… – на тому кінці повисла пауза.
– Семене! Ну скільки можна! Нам гаряче принесли, а ти все з телефоном! Хто там узагалі з тобою розмовляє?! Сьогодні мій день! 8 Березня!
Хоча голосок був тихий, Ніна чітко почула кожне слово. Після цього в слухавці повисла тиша. Ніна зрозуміла, що чоловік був не один. І що він скинув виклик.
– Припливли…
Першою думкою було повестися як дочка: розревітися, влаштувати істерику. От тільки її нікому було пожаліти. Вона залишилася одна. На жіноче свято. Одна, але з двома доньками, які не знали, що їхній татусь… загуляв.
Раптово Ніні стало все ясно: його затримки, відрядження у свято, дорогі покупки. Мабуть, телефон, він подарував коханці. А решті – те, на що залишилися гроші. Найдешевший смартфон, колготки і світильник.
– Мамо! Ти йдеш пити чай із тортом? Ми вже його нарізали! Самі! – доповіла Ольга, заглянувши в кімнату.
– Так, донечко. Які ви молодці… Іду.
У неділю Ніна зібрала речі чоловіка.
Щоб зробити розлучення максимально безболісним для дочок, вона тимчасово попросила маму забрати їх до себе. Дівчата не заперечували, вони любили бабусю.
У квартирі Ніна змінила замки, на щастя, житло було куплено до шлюбу. У квартирі чоловіка жила свекруха. Ось туди-то і відправила речі чоловіка Ніна.
Семен усе зрозумів ще під час розмови. Він знав, що дружина почула слова його молодої дами, і не сподівався, що Ніна пробачить.Він навіть не став просити вибачення.Спеціально для сайту Stories
“Дівчаткам не кажи”, – тільки й написав він. Ніна не відповіла. Вона поки що не знала, що робитиме далі, як жити і як триматися. Заспокоювало одне – доньки були вже не зовсім маленькі. А отже, вони впораються.
Семен перший час насолоджувався свободою. Через два роки він одружився з тією самою, кому подарував телефон.
Ось тільки він не думав, що вона подарує йому ще двійню. При цьому апетити дами не стали меншими. Вона вважала, що якщо чоловік гарно залицявся, то і в шлюбі він має поводитися так само.
Ось тільки у Семена справи вже не йшли в гору, як раніше. Грошей на аліменти, на утримання молодої дружини і маленьких дітей не вистачало. Він затягнув паски… Що дуже не сподобалося дружині.Спеціально для сайту Stories
Тому коли Семен подарував їй на 8 Березня колготки, вона відлупцювала його пачкою і виставила за двері.
Відтоді Семен працює тільки на аліменти… Чотирьох дітей і двох колишніх дружин не кожен потягне.
