У Василя було три улюблені жінки – дружина Наталя, дочка Настя і теща Клавдія Степанівна.
До Клавдії Степанівни любов у нього була, звичайно, умовна, але й особливих суперечок між ними теж ніколи не було. Так, іноді вони сперечалися про світові проблеми виховання, не переходячи на особистості.
А ось перед Восьмим березня у Василя завжди поставало питання – що цього разу подарувати жінкам, щоб вони не образилися? Особливо – теща.
Знову букетик тюльпанів? Або махровий банний рушник? Цих рушників у них вдома давно вже накопичилася ціла комода.
Але цього разу Василь вирішив трохи побути сучасною людиною. Він зайшов в інтернет, відкрив сайт зі штучним інтелектом і поставив йому конкретне питання – що подарувати коханим жінкам на свято восьмого березня?
А штучний інтелект – не будь дурнем – відразу ж йому і відповів: «Спочатку потрібно дізнатися, про що мріють ваші жінки. А потім – здійсніть ці мрії».
– А що, – подумав Василь, – слушна порада.
За тиждень до восьмого березня він акуратно почав вивідувати у своїх жінок, які у них є – не дуже дорогі – мрії. Дочка з дружиною відразу зраділи і, не соромлячись, почали фантазувати, називаючи одну мрію за іншою.
А ось з тещею все пішло не так, як Василь планував. Після того, як він поставив питання – про що вона мріє, Клавдія Степанівна сказала зятю таке, що Василь ледь на неї не образився. Але потім подумав-подумав, посміхнувся тещі і сказав:
– Я вас зрозумів. Візьму до відома.
Клавдія Степанівна здивовано подивилася на нього і теж посміхнулася, щоправда, не дуже переконливо.
І ось настав ранок восьмого березня. Коли жінки прокинулися, вони виявили, що їхнього годувальника вдома немає. Зате на кухні був накритий святковий сніданок. У центрі столу стояв торт, ваза з букетом тюльпанів і записка: «Зі святом вас, мої улюблені жінки!»
Всі три жінки посміхнулися такому сюрпризу, але дочка, все-таки, сама у себе запитала:
– Цікаво, а де тато?
– Може, в магазині? – знизала плечима Наталя. – Напевно, він щось забув купити?
У цей час у двері подзвонили.
– А ось і він, – зраділа Настя і побігла відкривати двері.
Але на сходовому майданчику стояв кур’єр з величезною коробкою в руці.
– Мені дівчинку Настю, – сказав він, посміхаючись.
– Це я, – розгубилася дочка Василя.
– Тоді, отримайте вашу мрію. – І кур’єр простягнув їй коробку.
– Це – що? Це піца? – розплилася в посмішці дівчинка, схопила коробку і помчала на кухню. – Мамо! Ура! Тато здійснив мою мрію! Пам’ятаєш, він нас з тобою питав, про що ми мріємо. І я йому сказала – давно мрію, щоб мені зранку, замість сніданку, купили величезну піцу!
– Господи, яка дурість… – зморщилася Клавдія Степанівна, але в двері знову подзвонили.
Цього разу її відкривати пішла Наталя.
За хвилину вона повернулася, теж – з коробкою в руці, і розгублено пробурмотіла:
– Не може бути… Василь здійснив мою мрію…
– Мамо, що в коробці? – вигукнула цікава дочка.
– Це мереживна білизна… Тобі про це ще рано мріяти… – Мама радісно засміялася і почала розглядати покупку.
– Господи, яка дурість… – ще сильніше зморщилася Клавдія Степанівна, але сама теж почала розглядати цей подарунок дочки, і до того ж – з помітною заздрістю.
– І все-таки, де Василь? – раптом схаменулася Наталя. – Чому його все немає і немає? Потрібно терміново зателефонувати йому і запитати.
– Зараз зробимо, – кивнула дочка і схопилася за свій телефон.
Але Василь на дзвінок Насті не відповів. Правда, він відразу надіслав повідомлення, яке звучало так: «Веселіться, дівчата! Зі мною все добре! Я намагаюся виконати мрію моєї улюбленої тещі!»
Після такого повідомлення мама з донькою втупилися в Клавдію Степанівну.
– Мамо, а ти про що мрієш? – запитала з підозрою Наталя.
– Що? – не зрозуміла літня жінка.
– Скажи, тебе Василь тиждень тому питав про твої мрії?
– Намагався, – кивнула Клавдія Степанівна. – Але я його відразу відшила. Щоб він до мене з дурницями не чіплявся.
– Що значить – відшила? Ви що, з ним посварилися?
– Ні, – чесно сказала Клавдія Степанівна. – Спочатку трохи показали один одному зуби, а потім – обмінялися посмішками. Ну, як завжди у нас з ним буває, так було і цього разу.
– А чого ж він тоді твою мрію так довго виконує? Він же так написав.
Звідки я знаю, що у нього на думці? – пробурмотіла теща. – І взагалі, чого ви так переймаєтеся? До обіду, мабуть, прийде ваш годувальник. Куди він подінеться? Голод не тітка.
Але Василь до обіду так і не з’явився. І на дзвінки дружини та доньки він вперто не відповідав. Тому почала хвилюватися навіть і Клавдія Степанівна.
– Мамо, і все-таки, що ти йому сказала, коли він запитав про твою мрію? – знову почала допит Наталя. – Ти можеш дослівно згадати свої слова?
– Та чого їх згадувати? – зітхнула літня жінка. – Він під’їхав до мене з цими дурними питаннями: «Мамо, яку свою мрію ти б попросила виконати чарівника на восьме березня?» А я йому і кажу – йди від мене. Ти мені краще дай в це свято від тебе відпочити! Хоча б – один день!
– Що? Від тебе відпочити? Прямо так і сказала?
– Ну, так. А що такого? Я жінка літня, і не люблю, коли навколо мене хороводи водять. Навіть під час свята. Я спокою хочу. Зрозуміло вам?
– А тепер, без Василя, тобі стало спокійніше, так?
– Та який тут спокій? – важко зітхнула Клавдія Степанівна. – Тепер я думаю, швидше б він з’явився. А раптом він під машину потрапив? Або його в поліцію заграбастали?
– Мамо перестань! – нервово вигукнула Наталя, схопилася за телефон і почала писати чоловікові повідомлення.
«Все, Василю. Мамина мрія збулася. Тепер вона мріє тебе скоріше побачити. З’явися вже! Досить нам на нерви діяти! Свято ж пропадає!»
Василь з’явився через п’ять хвилин і, ніби нічого не сталося, почав з усіма обійматися.
З тещею він обіймався найдовше. А потім урочисто подарував їй фарбу для волосся. Руду.
Клавдія Степанівна іноді мріяла зафарбувати свою сивину, але все ніяк не наважувалася здійснити цю мрію. Тому що, ніби, соромилася…
Спеціально для сайту Stories
