Мене звати Маргарита – як то кажуть, не перший рік заміжня, і чоловіка хоч і люблю, але нещодавно потрапила в дуже неприємну любовну ситуацію.
Я закохалася без пам’яті – зовсім як юна студентка. Ніколи б не очікувала такої підлості зі свого боку, але все сталося як у казці.
Річ у тім, що я працюю бухгалтером у видавництві й подовгу служби видаю гонорари письменникам, художникам, дизайнерам та іншим людям, з якими наша фірма має справу. Тому я знайома з багатьма відомими людьми, але ніколи не відчувала спокуси познайомитися з ними ближче.
Напевно, я не марнославна. Однак, коли до мене прийшов по гроші такий собі Артем – художник, який частенько малює ілюстрації до книжок нашого видавництва, – щось усередині мене здригнулося.
Всього й був-то в бухгалтерії дві хвилини – розписався у відомості, взяв гроші й пішов – як зазвичай Та все ж, коли він з’явився в дверях кімнати, у мене по тілу пройшов холодок – настільки магнетичний погляд був у цього чоловіка. Яка від нього виходила енергія!
Намагаючись не подати знаку, я безпристрасно віддала йому конверт із гонораром і попросила його розписатися в спеціальному журналі.
– Спасибі, – сказав Артем і кинув на мене пильний погляд, – А ви точно бухгалтер за професією?
– А що, я не схожа на бухгалтера? – здивувалася я.
– Не схожі. У вас в очах вираз такий, ніби вам тут нудно. І мені теж здається, що ви створені для чогось іншого, ніж гроші рахувати.
– Цікава думка, – розсміялася я.
Я розповіла йому, що колись намагалася вступити на акторський факультет, але мене відсіяли ще на відбірковому турі. Значить, немає в мене таланту.
– А мені здається, є.
І з цими словами Артем зник за дверима. Решту півдня я виконувала свою роботу як автомат, ходила і весь час чула його голос. Але тоді я навіть не подумала, що мої почуття говорять про закоханість. Мені просто здавалося, що ця людина викликає в мене сильний, але суто дружній інтерес.
Якою ж я була наївною. Після цього Артем довго не заходив до мене, і я почала хвилюватися – раптом директор видавництва більше не став із ним співпрацювати і я ніколи більше не побачу його?
Однак перед Новим роком я з полегшенням побачила його ім’я в зарплатній відомості. Вона дуже на нього чекала, продумала і зачіску, і вбрання, але Артем наче й не помітив моїх старань. На неї він кинув лише побіжний погляд і, не припиняючи розмовляти мобільним телефоном, розписався у відомості, взяв гроші і швидко пішов.
Для мене це був воістину удар! Тоді-то я і запідозрила, що нерівно дихаю до цього суб’єкта.
«Чому? – запитувала я себе, без сну перевертаючись у подружньому ліжку, – Як я могла закохатися в такого… такого… легковажного чоловіка? Він і думати забув про нашу розмову і взагалі про мене!».
Артем знову зайшов до мене вже після Нового року. Я не чекала на нього і здивовано підняла очі, але художник одразу сів поруч на стілець і почав виливати свої почуття – нудьгував, мучився, мучився, мордувався і ось прийшов, щоб тільки побачити мене. Я не перебивала його, потай насолоджуючись своїм тріумфом.
Мене далеко завели ці компліменти – я призначила Артему побачення в одному з найкращих міських кафе. Хотілося всім показати, який фактурний чоловік мною захопився – такі марнославні думки бродили в моїй голові. А мій чоловік мене зовсім не турбував – я знала, що він ніколи б не зайшов у таку «понтову» кав’ярню, щоб перекусити, і навряд чи він дізнається колись про мій роман з Артемом.
Зустріч у кав’ярні остаточно підкорила мене волі Артемія, адже так приємно усвідомлювати, що тебе люблять! На словах я відмовлялася продовжити наше побачення у нього в квартирі, але трималася з останніх сил і на наступному побаченні напевно б усе закрутилося остаточно.
Допоміг (або, точніше, все засмутив) випадок. На роботі мої колеги розмовляли про Ар темія, і я, проходячи повз, почула це. Як кажуть, цікавість кішку згубила – і я вирішила послухати. Але нічого хорошого не почула!
Виявилося, Артем відомий у всьому місті своїми нескінченними романами і, як цинічно висловився мій колега, «один раз – не ловелас». На даний момент через нього побилися дві дівчини і все в такому ж дусі дешевих мелодрам. Сам же Артем, за словами колег, над цим сміявся і заявляв, що зупинятися не має наміру
І тепер я перебуваю в жахливому стані. Я мало не стала черговою жертвою харизматичного ловеласа і досі ловлю себе на ніжних почуттях до нього….
