Моя мама повненька доросла жінка, якій, на превеликий жаль, не пощастило в шлюбі.
Перший її чоловік виявився тираном , від якого вона страждала майже 10 років і народила мене…
Потім в неї було ще декілька багаторічних “цивільних шлюбів”, аби “не бути самій” .Але й вони закінчувались через декілька років…
Якось в розмові на кухні за вечерею запропонувала мамі зареєструватись в одному з додатків для знайомств, типу, якщо й не знайдеш собі чоловіка, то хоча б можна спробувати знайти собі “хлопця”.
Так і зробили…
Гарна фоточка, бо мама в мене гарна, заповнили профіль та почали чекати… Вірніше, мама чекала, а я по справах на декілька місяців поїхала до іншого міста…
Як і майже все в цьому житті, час промайнув дуже швидко й якось заходжу до маминої кімнати зранку по помаду, як вона поїхала на роботу, а в її ліжку… спить трохи підкачений дядька років 30-40…
Я чесно кажучи, була в шоці.
Думаю, “оце, мати, ти даєш”..
Постояла декілька хвилин, понасолоджувалась картинкою , не стала брати помаду й пішла до себе досипати, але, як розумієте, після побаченого було не до сну .
Через декілька годин, коли я все ж таки закимарила, додому з покупками повернулася мама… Мене, чесно кажучи, розбудив смачний запах домашніх котлет з кухні та тихі звідти розмови…
Зайшла на кухню, привіталася з мамою, яка сиділа за столом й, побачивши біля плити “його” , привіталася й до нього словом “привіт”
… До мене у відповідь було від мами щире “привіт”, а він сказав — “доброго ранку, Інно. я Аркадій”…
Мовчки поснідали. Сказала мамі, що маю зустрітись з подругами по справах і пішла, аби на прогулянці “провітрити голову” та розібратися в думках… а потім повернулася додому з тортиком, аби “родиною” відсвяткувати наше знайомство, але вдома вже нікого не було…
Аркаша час-від-часу приходив до мами. Після таких гостин завжди помічала, що мама виглядала “молодшою” та “щасливішою”, значить, мабуть, він їй подобається …
Одного ранку за “родинним” сніданком сповістила маму й Аркадія, що “маю” поїхати по роботі на тиждень-два до іншого міста, а сама вирішила подарувати їм, такого плану, “медовий місяць” .
Само собою, десь через день-два ми з мамою зідзвонювалися, але в розмовах ніколи не згадували про її хлопця…
Повернулася я не через один, а через два тижні… Вдома було все без змін, але стало якось світліше, чистіше та більше не було проблем з “поламками” — як ніяк, а вдома тепер жив й чоловік .
На мамине запитання, чи я не заперечую, аби з нами жив Аркаша, я відповіла, що якщо він подобається мамі, адекватний і в усьому її влаштовує, то чом би й ні…
Так минуло десь півроку…
“Вітчим” сам по собі був спокійний і врівноважений. Мама реально візуально “помолодшала” років на 10 та постійно була щасливою.
Одного разу так сталося, що я повернулася серед тиждня з дня народження від подруги десь о другій ночі .
Мама була “в ніч”, тому я не боялася “розборок” .
От, я повертаюсь додому, тихенько заходжу до квартири й намагаюсь без шуму, бо, раптом, мама все ж таки вдома, пройти до своєї кімнати.І пройшовши коридор, чомусь вирішила зазирнути до ванної кімнати, куди були привідкриті двері та горіло світло… І тут я, чесно кажучи замліла.
Перед дзеркалом стояв і витирався реально крутий симпатичний дядька , з в міру накаченим тілом …
Не знаю, що на мене “найшло”, але я різко відкрила двері до ванної та кинулася його цілувати .Не розумію і досі ,чому я так зробила…
Аркаша, не очікуючи такого, декілька секунд стояв “як вкопаний”, а потім різко відсторонився. І серйозно але тихо сказав— “Інно, вибач, але я кохаю твою маму… сподіваюсь, такого більше не станеться, або я буду змушений все розповісти Тоні .
Мене взяла щира гордість за те, що в мами з’явився справжній чоловік, а не якийсь хлопчисько.
— “Інно, вибач, але тобі варто піти до своєї кімнати”.
Зранку я вийшла на кухню… Мама спокійно снідала, поруч з нею доїдав сніданок Аркаша (помічу, що він завжди ходив по дому в широкому одязі).Для мене теж вже було накрито…
— Мам, вибач, я вчора трохи запізнилася, — почала я розмову, але вона мене перебила…
— Не зачинила двері до квартири, як повернулася? Так, благо, що ніхто з чужих не зайшов і нічого не взяв — сказала вона без якихось “істерик”…
— Ні, я про інше…
І тут мене перебили…
— З якимись запитаннями чи пропозиціями? — запитала мама, — давай, так, я не лізу в твоє життя, ти не лізтимеш до мого особистого життя, сказала вона…
Я, не розуміла, чого нема скандалів, чого мене не сварять ,а Аркадій не відбрехується чи-то не виправдовується…
— А знаєш, мамо, та він вчора до мене …
І тут я почула те, що взагалі мене “вбило”:
— Ін, я, ж, стояла за шторкою в ванній кімнаті, коли ти туди “вломилася” давай, забудемо це і все.
І тут мене просто стало ніяково від сорому та ситуації…
— Вибач, мам… — ледь “видавила” я з себе, — я поснідаю в кімнаті.Взяла тарілку зі сніданком, виделку та чашку з чаєм і пішла до себе до кімнати…
Після того ми більше ніколи не розмовляли на цю тему.
А Аркаша й надалі був класним вітчимом та жив у нас …
