Шкільні друзі часто зникають після випуску – навчання, особисте життя, робота відбирає майже весь час і тому спілкування підтримувати дуже важко. В мене була така подружка в школі – сиділи за однією партою, робили разом домашні завдання, проводили час поза школою та навіть смак на чоловіків був схожий. Думали, що ми завжди будемо разом, але життя внесло свої корективи.
Відсвяткували випускний й ми розбіглися. Подружка пішла працювати на завод до матері, а я вступила до вишу. Ми зустрічалися все рідше та рідше, а потім вона переїхала в інший район. Дзвонили ми все рідше, і всього через кілька років взагалі перестали спілкуватися.
Життя йшло своєю чергою. Я вийшла заміж та стала мамою, тому часу майже не було ні на що. Якось я випадково зустрілася з подругою. Радості не було меж, адже ми так давно не бачились. Доглянута, струнка, прекрасне волосся, вдягнена зі смаком, макіяж – справжня красуня.
Подруга розповіла, що розлучилася з чоловіком-деспотом й залишилася з дитиною на руках. Вона чомусь була впевнена, що вже нікому не потрібна. Так ми почали знову спілкуватися. Дійшло до того, що вона почала в гості заходити.
Я не була проти, але говорити нам не було про що. Мені не подобалося, що вона постійно робила з себе жертву, замість того, щоб щось змінити. Ще більше мене насторожило те, що вона вихваляла мого чоловіка. Та мій коханий не був радий такій гості. Вона почала гуляти з нами, з різних причин проситися до нас – то світла нема, то воду вимкнули. Одного разу вона наче випадково впала напівоголена в руки мого чоловіка.
Ми не витримали удвох і просто виставили її за поріг. Здається, в цей момент вона й сама все зрозуміла. Мовчки одягнулась, грюкнула дверима і пішла. Більше ми з нею не бачилися. Зараз, коли я згадую цю історію, то думаю, що подруга хотіла мого чоловіка вкрасти, але прорахувалась. Хоче може й не так все було? Може, то я собі накрутила?
