Сусід (51 рік) живе сам уже 12 років. Вчора я запитав його: «Чому не шукаєш жінку?». Він назвав 6 причин. Я зрозумів, чому він має рацію.
Вчора зайшов до сусіда Вадима, щоб позичити дриль. Він відчинив двері в домашніх штанях і футболці:
— Заходь, щойно повечеряв.
Зайшов. Квартира чиста, на кухні пахне смаженою куркою. На столі ноутбук, поруч келих червоного.
Вадиму п’ятдесят один рік. Розлучений дванадцять років. Живе сам. Працює інженером, заробляє сорок тисяч.
Я знаю його п’ять років — з тих пір, як переїхав у цей будинок. Жодного разу не бачив у нього жінку. Навіть у гостях.
Віддав мені дриль, налив 2 келихи:
— Сідай, раз уже зайшов. Давно не бачилися.
Сіли на кухні.
Я запитав:
— Вадиме, а чому ти сам? Нікого не шукаєш?
Він посміхнувся:
— Спеціально не шукаю. Знаєш, Ігорю, я прожив дванадцять років сам. І зрозумів — мені так краще.
— Чому?
Він налив ще. Відкинувся на спинку стільця:
— Розповім. Шість причин. Конкретних. Які я вистраждав.
Причина перша — ризик розорення при розлученні .Вадим почав:
— Я розлучився дванадцять років тому. Був одружений вісімнадцять років з Ольгою. У нас є дочка, зараз їй двадцять вісім, живе окремо.
Він зробив ковток:
— Розлучилися через її зраду. Зловив з колегою. Подав на розлучення.
— І що?
— Суд розділив квартиру навпіл. Хоча я платив більшу частину іпотеки. У підсумку: продали квартиру, розділили гроші, я купив цю однокімнатну.
Він подивився на мене:
— Ігорю, я втратив половину свого майна через її зраду. І це за законом нормально. Ти розумієш? Я працював, платив за квартиру, а вона зраджувала. І отримала половину.
— Ну, це ж розлучення…
— Саме так. А тепер скажи: навіщо мені знову ризикувати? Припустимо, я зустріну жінку. Почнемо жити разом. Проживемо три роки. Укладемо шлюб. Купимо машину чи інше майно. Потім вона вирішить піти. Навіщо мені цей ризик?
Я мовчав. Він продовжив.
Причина друга — жінки не підтримують мрії.
— Знаєш, Ігорю, у мене є мрія. Я хочу купити старий мотоцикл. Відреставрувати. Кататися у вихідні.
— Класна мрія.
— Так. Я вже рік відкладаю. Ще півроку — і куплю який захочу. Сам буду його перебирати.
Він налив води:
— Коли я був одружений, у мене теж були мрії. Хотів навчитися грати на гітарі. Купив гітару, записався на курси. Ольга сказала: «Навіщо тобі це? Тобі тридцять п’ять років». Я кинув. Хотів поїхати в гори. Вона: «Ти з глузду з’їхав? У нас іпотека, а ти…». Не поїхав.
Він подивився у вікно:
— Жінки не підтримують чоловічі мрії. Вони вважають їх дурістю. А зараз я живу сам. І роблю, що хочу. Куплю мотоцикл — і ніхто не скаже, що я дурень.
Причина третя — завищена самооцінка жінок.
Вадим продовжив:
— Три роки тому вирішив спробувати сайти знайомств. Зареєструвався. Чесно заповнив анкету: вік, робота, зарплата, захоплення.
— І як?
— Листувався з кількома. Одна Марина, сорок шість років, адміністраторка в салоні краси. Зарплата двадцять тисяч. Написала мені: «Ви цікавий чоловік. Але я шукаю того, хто заробляє від ста тисяч».
Він засміявся:
— Я їй відповів: «А ви самі скільки заробляєте?» Вона образилася, заблокувала.
— Серйозно?
— Абсолютно. Ігорю, більшість сучасних жінок вважають себе принцесами. Заробляють двадцять тисяч. Живуть на орендованих квартирах. Але вимагають чоловіка з грошима, машиною, квартирою. При цьому самі нічого не пропонують, крім «жіночої енергії».
Він допив :
— Я заробляю сорок тисяч. Живу у своїй квартирі. Машина. Для багатьох жінок я — невдаха. Тому що не мільйонер. Навіщо мені спілкуватися з тими, хто мене не цінує?
Причина четверта — не вміють вести побут.
Я запитав:
— А як щодо побуту? Не сумуєш за домашнім затишком, смачною їжею?
Вадим розсміявся:
— Ігорю, поглянь навколо. Чисто? Чисто. Я сам прибираю раз на тиждень. Година часу. Готую. Сьогодні ось курка з овочами. Пів години на приготування. Машинка сама пере, я тільки завантажую.
Він встав, показав на кухню:
— Я не потребую жінки для побуту. Я сам справляюся. А знаєш, скільки сучасних жінок взагалі не вміють готувати? Половина. Вони замовляють доставку або їдять напівфабрикати.
— Але ж бувають господині…
— Бувають. Рідко. А навіщо мені господиня, якщо вона при цьому вимагає, щоб я повністю її забезпечував? Я краще сам готуватиму.
Причина п’ята — страх маніпуляцій та обману.
Вадим налив ще. Собі та мені.
— Ігорю, після розлучення я зустрічався з двома жінками. Недовго. Обидві брехали.
— Як брехали?
— Перша, Світлана, казала, що розлучена. Зустрічалися місяць. Потім випадково дізнався — вона заміжня. Просто шукала когось на стороні, бо чоловік мало заробляв.
Він зробив ковток:
— Друга, Наталя, казала, що дітей немає. Зустрічалися два місяці. Потім виявилося — двоє дітей. Просто не сказала, щоб я не злякався.
— Жах…
— Ось саме. Я втомився від обману. Жінки легко брешуть. Їм здається, це нормально — приховати щось, щоб зацікавити чоловіка. А потім дивуються, чому ми не довіряємо.
Причина шоста — покарання за ініціативу.
Вадим відкинувся на стільці:
— Останній раз я намагався познайомитися рік тому. У книжковому магазині. Жінка стояла у відділі класики, вибирала книгу. Симпатична, років сорока п’яти.
— І?
— Я підійшов. Сказав: «Добрий день. Бачу, ви любите класику. Можу порадити щось цікаве». Вона подивилася на мене, як на злочинця. Відповіла холодно: «Дякую, розберуся сама». Розвернулася й пішла.
Він посміхнувся:
— Ігорю, будь-яка ініціатива чоловіка зараз сприймається як домагання. Підійшов познайомитися — злочинець.
— Але ж не всі такі…
— Не всі. Але більшість. Я втомився отримувати відмови та холодні погляди. Тепер я взагалі не проявляю ініціативу. Якщо жінка сама зацікавлена — нехай покаже. А я не буду принижуватися.
Чому я замислився — і що зрозумів.
Вадим подивився на мене:
— Ігорю, я не кажу, що всі жінки погані. Є хороші. Але знайти їх — як шукати голку в стозі сіна. А ціна помилки висока: втрата грошей, нервів, часу.
Він встав:
— Мені п’ятдесят один рік. У мене хороша робота. Власна квартира. Машина. Хобі. Друзі. Я щасливий сам. Навіщо мені ризикувати цим щастям заради стосунків, які з великою ймовірністю закінчаться розлученням і розоренням?
Я пішов додому. Лягав спати. Думав про його слова.
Мені сорок дев’ять років. Я одружений двадцять три роки. У нас з дружиною все нормально. Але якби я був один… повторив би його шлях?
Напевно, так.
Чи має рацію чоловік, який живе сам 12 років і не шукає жінку через страх втрат, чи він боягуз, який боїться стосунків?
Чи правда, що розлучення руйнує чоловіка навіть після зради дружини, чи це перебільшення?
Чи справді жінки не підтримують чоловічі мрії і вважають їх дурістю, чи чоловіки самі обирають не тих?
