Люба була двічі одружена. Перший шлюб благополучно розпався п’ять років тому. А нещодавно вона дізналася, що її перший чоловік пішов з життя — за трагічних обставин.
Другий чоловік Люби, на відміну від першого, був дуже позитивною людиною. Працював як віл, обожнював дружину і обожнював маленького сина.
Але цього разу з ним сталося щось незрозуміле. Був вихідний день, можна було спати до обіду, але Сергій, чомусь, прокинувся о восьмій ранку. І не просто прокинувся — він вискочив з-під ковдри, наче його ужалили, і гарячково почав одягатися.
– Сергію, що сталося? – здивовано запитала Люба, визираючи з кухні. Вона вже давно не спала, бо з маленькою дитиною довго не поспиш. – Ти куди збираєшся?
– Не хвилюйся, Люба, мені потрібно терміново збігати в наш магазин… – Чоловік натягував на себе спортивні штани з футболкою.
– У який – у наш?
– Той, що знаходиться в нашому будинку.
– І навіщо? Що ти там збираєшся купувати?
– Лотерейний квиток! Мені потрібно встигнути бути на касі рівно о восьмій годині десять хвилин.
– Що? – У Люби навіть волосся на голові заворушилося, після того, як вона почула про таке. – Який ще лотерейний квиток? Ти з глузду з’їхав?
– Ні, не з’їхав. Мені щойно приснився твій перший чоловік. І він сказав, що якщо я хочу виграти мільйон, я повинен встигнути бути біля каси до призначеного часу.
– Ні, Сергію! – злякано вигукнула Люба. – Тільки не це! І потім… Звідки ти знаєш мого чоловіка? Ви ж з ним ніколи не були знайомі.
– А ми познайомилися уві сні! – Сергій уже одягав куртку й черевики. – Все, я побіг.
– Стій! – закричала Люба, але було пізно. Чоловік уже зник за вхідними дверима, і вона почула поспішний тупіт його черевиків по гучних сходах під’їзду.
– Боже, невже все повторюється знову?.. – простогнала жінка і повільно опустилася на стілець. – Невже і у мого другого починається ця страшна хвороба?..
Через п’ять хвилин чоловік повернувся.
— Я встиг! — радісно повідомив він, показуючи дружині лотерейний квиток. — Купив його рівно в той час, як і попереджав твій… До речі, а як його звали? — запитав він у Люби.
– Ви ж уві сні з ним, здається, познайомилися? – нагадала вона йому нервовим голосом.
– Люба, що з тобою? – здивовано запитав Сергій. – Чому ти так нервуєш?
– Тому що! – гримнула дружина: – Ти хоч знаєш, чому я розлучилася з цим чоловіком?
– Поняття не маю. Ти мені не розповідала.
– Ну, що ж… Тепер доведеться розповісти. Я втекла від нього, Сергію, тому що він постійно купував лотерейні квитки! Все життя він мріяв виграти величезні гроші!
– І що в цьому поганого?
– А те, що він витрачав на ці квитки майже всі наші гроші! Він купував ці квитки пачками! Він був ними одержимий! Тобі зрозуміло? Через це ми з ним ледь не стали жебраками! І одного разу я не витримала, зібрала свої речі і втекла від нього, куди очі дивляться.
– Ах, ось як… – Сергій зробив дурне обличчя. – Тепер мені зрозуміло. Співчуваю…
– Тобі нічого не зрозуміло! – Любу вже майже трясло. – Тому зараз ти візьмеш і негайно порвеш цей куплений квиток! Прямо на моїх очах!
– Навіщо? – розгубився чоловік.
– А тому, що я не хочу втратити й тебе.
– Чому ти мене втратиш?
– Тому що цей квиток, який ти сьогодні купив, — це лише початок! Коли ти нічого на ньому не виграєш, ти одразу ж підеш і обов’язково купиш ще десять квитків?
– Чому ти в цьому впевнена?
– Тому що я знаю, як це все починається! Мій перший чоловік вирішив затягнути й тебе в це болото!
– Звідки ти це взяла?
– А звідки він тобі сьогодні приснився? Ти не замислювався?
– А що тут замислюватися? Він просто приснився, і все… І я поняття не маю – чому?
– Ось! Ти не знаєш, а я – знаю. Він вирішив мені помститися! За те, що я від нього втекла! Рви квиток!
– Ні. – Сергій сховав квиток за спину. – Не буду.
– Ти хочеш, щоб я і від тебе втекла?
– Любо, припини! – Тепер занервував і Сергій. – Що за істерики? Даю тобі чесне слово, це – перший і останній лотерейний квиток! Ну, чесне слово!
– Я не вірю!
– Хочеш, я напишу тобі розписку? Клятвенне обіцяння. Якщо я ще раз куплю хоч один квиток, тоді ти… Але цей квиток я рвати не буду! Він же вже – куплений.
– Ну, добре… – Люба зробила кисле обличчя і додала: – Але якщо ти хоч ще раз це зробиш, я відразу зберу речі, заберу сина і… Я не хочу жити з божевільним…
– Все, домовилися, – похмуро погодився Сергій. – У середу буде розіграш, і тоді…
– Не кажи мені більше про це нічого! – знову гримнула Люба, розвернулася і сховалася на кухні.
Вони цілий день дулися один на одного, але наступного ранку помирилися. Точніше, зробили вигляд, що забули про вчорашню розмову, і стали жити як раніше.
Але в середу… Сергій прийшов з роботи з тремтячими губами і прямо з порога пролепетав:
– Любо… Цей лотерейний квиток, він – того…
– Що? – напружилася Люба.
– Він виграв…
– Скільки? – посміхнулася вона. – Сто гривень? Чи двісті?
– Мільйон… Як він і обіцяв…
– Хто обіцяв? – У Люби витягнулося обличчя.
– Твій перший… До речі, я забув сказати. Він велів тобі передати, що це тобі – подарунок від першого чоловіка. Він повертає свій борг.
– Кому?
– Тобі… Адже він витратив стільки грошей…
– Сергію, а ти не брешеш?
– Ні… – Він простягнув їй квиток. – Хочеш, сама перевір… Заглянь в інтернет на сайт, і все побачиш…
До речі, Сергій, незважаючи на величезний виграш, дотримав свого слова. Більше він жодного квитка не купував. На відміну від Люби.
Тепер вона сама, – ні-ні, та заходить у кіоск, купує квиток. І коли Сергій очима задає їй мовчазне запитання, мовляв, навіщо ти це зробила, вона одразу виправдовується:
– А раптом знову пощастить? Адже нам цих виграшних грошей не вистачило. Ми ж хочемо ще стільки всього купити…
Спеціально для сайту Stories
