Весь день Марія перебувала на межі нервового зриву. Вона дізналася, що сьогодні із закордону повертається її сестра-близнюк Дарина, яку вона не бачила вже десять років.
Між сестрами ніколи не було теплих стосунків. У дитинстві вони постійно змагалися, виборюючи любов батьків, в юності змагалися за право називатися найкрасивішою і найпопулярнішою дівчинкою в школі, а ось в інституті каменем між ними стало кохання до одного й того ж хлопця – Андрія.
Зараз Андрій був одружений з Марією, проте вона добре пам’ятала ті часи, коли він залицявся до її сестри, і страшенно боялася того, що старі почуття можуть спалахнути з новою силою.
– Мамо, я думаю, ми не приїдемо, – говорила Марія в телефонній розмові з матір’ю, – я ще не готова бачити Дар’ю.
– Люба, так не піде! Ви з сестрою не бачилися цілих десять років, і, якщо ти проігноруєш її приїзд, то я на тебе ображуся! – суворо вимовила мати, і на цьому розмова закінчилася. Коли Марія повідомила про приїзд сестри чоловікові, вона стала уважно стежити за його реакцією.
Однак жоден мускул на обличчі Андрія не здригнувся, і він абсолютно спокійно відповів, що їм давно час помиритися.
Глибоко в душі вона і сама розуміла, що сварці пора покласти край. Вони обидві були дорослими жінками, матерями, і їм було б не до лиця згадувати минулі образи.
Однак, Марія все одно не могла нічого вдіяти і вгамувати нервове тремтіння до самої зустрічі.
Сестра зовсім не змінилася. У свої тридцять років у неї було таке саме довге русяве волосся і усміхнене обличчя, яке ще не встигли захопити зморшки. Вона вийшла заміж за француза і подарувала йому дочку, яку назвала Вів’єн.
Про Марію такого ж сказати було не можна, бо вона, навпаки, доклала всіх зусиль, щоб змінити свою зовнішність, щоб знищити будь-яку схожість із сестрою. Тепер вона носила темне каре до плечей, і була повною протилежністю собі в юності. Вони побудували сім’ю разом з Андрієм, у якій ростили двох синів.
– Привіт, – видихнула Дарина, зустрічаючись поглядом із сестрою. Марія їй кивнула, і вони ніяково обійнялися.
Протягом усього вечора між ними стояла глуха стіна, яку батьки відчайдушно намагалися зломити, заповнюючи мовчання, що виникло, своїми розмовами.
– Чому ти не привезла із собою доньку? – поцікавилася Марія, дивлячись на сестру, – Гадаю, батьки були б щасливі провести час з онукою.
– Вів’єн зараз гостює в батька, я не могла забрати її в його тиждень, – пояснила Дарина, – але ти не переживай, мама з татом бачили її минулого літа, коли приїжджали до мене в гості.
Марія самовдоволено хмикнула.
“Теж мені, минулого літа! Моїх синів батьки бачать кілька разів на тиждень”.
Слухаючи розповіді сестри про своє життя, Марія раз у раз іронічно посміхалася. Сестра завжди захоплювалася малюванням і навіть змогла пов’язати з цією справою свою кар’єру – вона працювала в одній з паризьких галерей, де організовувала виставки.
Марії здавалося, що це справа несерйозна, та й до того ж приносить маленький дохід.
– Невже, це приносить тобі гроші? – недовірливо сказала вона, – Наскільки я знаю, музейні працівники живуть не дуже добре.
– Повір, із цим у мене все гаразд, – починаючи дратуватися, відповіла Дар’я, – я змогла купити собі квартиру, а також забезпечую гідний рівень життя собі й доньці.
Подальші нападки з боку Марії тільки набирали обертів. Вона прив’язувалася мало не до кожного слова сестри, намагаючись її якось вколоти.
Навіть батьки і чоловік кидали на неї красномовні погляди, безмовно просячи зупинитися.
– Відійдемо? – тактовно сказала Дар’я, звертаючись до сестри.
Марія знехотя погодилася, і вони вийшли на кухню.
– Ну і чого ти добиваєшся? – зітхнула вона, – Я вже навіть в іншій країні живу, а ти продовжуєш зі мною змагатися.
– Нічого я не продовжую, – буркнула Марія, намагаючись не дивитися на сестру, тому що в її словах була частка правди.
Дарина підійшла ближче і як слід струснула її за плечі.
– Маріє, якщо ти досі переживаєш через Андрія, то все в минулому. У мене на нього немає жодних планів. Повір, я зараз зайнята абсолютно іншими речами. Мені набагато важливіше знати, що в мене є сестра, – щиро промовила вона.
Ці слова розтопили серце Марії, яке таїло образи протягом довгих років. Вона попросила в сестри вибачення, і та зробила те саме.
Нарешті вони змогли пробачити одна одну, відновивши ту саму родинну нитку, яка була так бездарно знищена десять років тому.
Після цієї розмови сестри стали бачитися набагато частіше. Раптово вони виявили, що їм дуже цікаво одна з одною.
Дар’я ділилася своїми переживаннями щодо розлучення зі своїм французьким чоловіком, а Марія розповідала про те, що і їй часом буває важко з Андрієм і двома синами, які були повними копіями свого батька.
Так, у тридцять років вони стали набагато ближчими, ніж у сімнадцять, чому обидві були неймовірно раді.
– Я не хочу, щоб ти їхала, – навіть якось зізналася Марія, коли вони зустрілися в батьків.
– Я теж, – відповіла Дарина, – але зате тепер ти зможеш до мене приїжджати. Подивишся Францію! Я впевнена, що тобі дуже сподобається.
Марія невдоволено пирснула, подумки зазначаючи, що, щоб накопичити на поїздку до сестри, їй доведеться продати половину свого майна.
Після того як сестри стали ще ближчими, Марія почала відчувати тягар провини за свій вчинок, який вона зробила дванадцять років тому.
Усі ці роки вона ставилася до цього просто, оскільки вважала, що сестра на це заслуговує, проте зараз розуміла, наскільки вона винна перед Дариною.
Річ у тім, що в ті роки саме Дар’я зустрічалася з Андрієм. Марія цьому дуже заздрила, а тому підлаштувала все так, наче її сестра зрадила свого хлопця з його найкращим другом.
Вона вкрала частину спідньої білизни сестри і підклала її Євгену, у якого Андрій часто бував у гостях.
Коли він це побачив, то одразу ж порвав стосунки з Дариною, навіть не ставши її вислуховувати. Сестра тоді страшенно страждала, а Марія раділа, адже після цієї ситуації вона стала більше часу проводити з Андрієм, намагаючись залікувати його розбите серце.
І її старання окупилися, адже через кілька місяців хлопець освідчився їй, а сестра поїхала до Франції.
Через всі ці роки спогади знову обрушилися на Марію, не даючи їй спокійно спати ночами. Вона постійно почувалася винною і часом навіть не могла поглянути в очі сестрі.
– Що з тобою відбувається? – запитувала занепокоєна Дарина, проте сестра лише хитала головою, намагаючись впоратися зі своїми почуттями.
У якийсь момент муки стали настільки нестерпними, що Марія вирішила в усьому зізнатися. Це збіглося з тим часом, коли Дарина мала їхати.
– Потрібно поговорити, – нервово проговорила Марія, коли сестра пакувала речі.
– Звичайно, – посміхнулася Дар’я, абсолютно не віщуючи того, що вона зараз дізнається.
Після цього послідувала довга розповідь. З кожним словом посмішка з обличчя Дарини поступово зникала, а наприкінці її обличчя стало похмурим.
– Я вчинила жахливо, – наприкінці промовила сестра, – але, Дарино, я зробила це заради Андрія, заради нашого з ним щастя!
– А ти хоч розумієш, що цим зруйнувала моє життя? – голосом, що здригнувся, промовила Дарина, по щоках якої скочувалися сльози.
Марія хотіла відповісти, але почула голос за своєю спиною, який змусив її серце впасти в п’яти.
– І не тільки твою, – хрипло вимовив Андрій, який чув усю розмову.
Обидві жінки тут же обернулися.
– Андрій… – Марія розуміла, що їй потрібно зараз щось сказати, але всі слова застрягли в горлі.
– Нічого більше не кажи! – чоловік виставив перед собою долоню, після чого пішов.
– Дарино… – Марія подивилася в бік сестри, але та енергійно замотала головою, після чого попросила залишити її одну.
Через кілька годин Дарина полетіла назад у Париж, рішуче відмовившись від того, щоб Марія її проводжала. Так, усе повернулося, і сестри знову стали незнайомками.
До всього цього з Марією перестав розмовляти Андрій. Їй здавалося, що це тимчасово, як будь-яка інша їхня сварка, яка неодмінно мала б закінчитися примиренням, але все виявилося набагато складніше. Чоловік замкнувся, більше не бажаючи довіряти своїй дружині.А якось він і зовсім заявив, що хоче з нею розлучитися, чим перевернув її світ з ніг на голову.
– Андрію, ти серйозно? – в жаху кричала Марія, – Ти хочеш зруйнувати наш шлюб через події десятирічної давності?
– Я абсолютно серйозно, – відповідав чоловік, – наш шлюб із самого початку не був справжнім, тому що він почався з обману!Спеціально для сайту Stories
– Та яка різниця? – парирувала дружина, – У нас же з тобою все було добре, ти кохав мене, та я тобі подарувала двох синів зрештою! – Маша вже була близька до божевілля.
– А я тепер зовсім не впевнений у тому, що я тебе справді кохав. Ось до Дарини у мене були справжні почуття, але ти все погубила.
У підсумку, вони розлучилися. Це був довгий і болісний шлюборозлучний процес, оскільки Марія доклала всіх зусиль для того, щоб його затримати.
Вона до останнього не бажала відпускати Андрія з сім’ї, а тому всіляко маніпулювала дітьми, щоб його утримати.
Чоловік, який добряче втомився від усього цього процесу, був готовий погодитися абсолютно на всі божевільні умови дружини, аби тільки позбутися її, і в нього це вийшло.
Після розлучення Марія впала в справжню депресію. Вона стала ненавидіти сестру ще сильніше, адже їй здавалося, що через неї розпалася її сім’я.
– Може, тобі варто припинити шукати винних із зовні, і просто подивитися в дзеркало? – якось промовила мати після її чергової істерики.Спеціально для сайту Stories
Ці слова стали для неї протверезним ляпасом. Марія зрозуміла, що їй відплатили за всю її брехню і ту гидоту, яку вона заподіяла сестрі в минулому.
– Ось, значить, як працює закон карми, – зовсім тихо промовила вона, втираючи гіркі сльози.
