Я ніколи не знайомлюся в соцмережах. Хоча, що може бути простіше, ніж у вільний час списатися з ким, поговорити, зрозуміти, чи це твоя людина. Але як показала одна історія, що трапилася зі мною, все далеко не так, як очікуєш.
Якось я познайомився в дівчиною в одній зі соцмережі. Вона видалася мені дуже чарівною. Вона підкорила мене своєю щирістю та дотепністю. Могла підтримати розмову на будь-яку тему, тому я отримував колосальне задоволення.
Звичайно, згодом дружнє спілкування переросло у дещо більше. Ми обоє були вільні, тому вирішили, що могли б спробувати зав’язати романтичні стосунки. Але для початку вирішили зустрітися в житті.
Я постійно переглядав її фото, на яких на дівчині майже не було макіяжу. В моїй голові склався певний образ – мила тендітна дівчина з природною красою. І цей образ мені дуже подобався.
На першій зустрічі мене чекав не дуже приємний сюрприз. Все почалося з того, що дівчина чомусь запросила мене додому. Я наполягав на зустрічі десь у кафе чи кіно, але вона наполегливо кликала мене до себе. Це мене вже трохи збентежило, бо хто ж кличе невідомо кого до себе додому.
Коли я прийшов, то вона зустріла мене з таким щільним макіяжем, що я її навіть не впізнав спочатку. Образ, який я собі уявляв, розбився вщент о реальність. В цей момент мені вже хотілося втекти, але я себе запевнив, що вона просто перенервувала та перестаралася.
Та коли вона мене провела у вітальню, то я став як укопаний. В кімнаті був такий безлад та купа сміття, наче тут роками не прибирали. Вона почала мені розповідати, що вчора влаштувала вечірку та не встигла прибрати, бо спала майже весь день
Ось тут мій терпець урвався. Я міг пробачити багато чого, списавши це на нерви перед зустріччю, але не прибрати перед приходом гостей – для мене було вже занадто. Я не проти вечірок та посиденьок з друзями, але навіщо тоді мене кликати в цей безлад. Я вибачився та пішов додому. Щось мені підказувало, що я зробив все вірно.
