Чоловік засмутив мене як ніколи. Це ж треба бути такою черствою людиною і сприймати мене та наше життя як належне. Вчора чоловік з’явився додому без квітів.
Подумала гаразд, приготував щось інше. А він і слова не сказав, повечеряв мовчки і побрів дивитися телевізор. Але ж у нас річниця, 15 років як ми одружилися. І на що я їх витратила?
Щодня я виконую всі його забаганки і підтримую затишок у домі. І це при тому, що сама вибиваюсь із сил на роботі та ще й займаюся дітьми. На мені всі батьківські збори, всі прибирання та приготування їжі до того ж.
Навіть якщо я повертаюся з роботи пізніше, чоловік й пальцем не поворухне, щоб щось приготувати. Сидить і чекає, коли я прийду і діти голодні сидять. Ось і в нашу річницю, мало того, що не підготував подарунок, то ще й з порога почав обурюватися, бо я нехтую своїми «жіночими обов’язками»!
Згадав, що йому перед цим довелося чекати мене до ночі, щоб повечеряти? Це замість такого, щоб розігріти те, що було в холодильнику. А я затрималася, бо готувала йому сюрприз. Але казати цього вже не стала.
Його слова та поведінка в цілому так мене зачепили, що я зовсім нічого не відповіла. Мовчки зібрала речі і пішла до мами. Благо живемо від неї недалеко, то ж не треба було далеко їхати в ночі.
На ранок емоції стихли, і я вирішила, що ми з чоловіком повинні серйозно поговорити. Так далі не може тривати. У мене було таке почуття, ніби він і не підозрює, скільки відповідальності звалюється на мої плечі, поки він насолоджується безтурботним життям.
Виявилось, так воно й було. Він ніколи не думав про те, що робота по дому – це щось важке. Він звик, що його мати і бабуся жили за так, не шкодуючи себе, і тому сприймав усю мою працю як належне. Але коли я нарешті пояснила свою позицію, він з розумінням поставився до моїх слів.
До речі, і свій подарунок я все-таки отримала. Хоч із запізненням, але коханий все ж таки згадав про нашу заповітну дату і привітав мене. Але ж дійсно, більшість жінок так і виховує своїх синів. Їх огороджують від хатніх справ, називаючи це «жіночими обов’язками».
Але ж прибирання, миття посуду та готування їжі – це не жіночі обов’язки. Через те, що довгий час жінки не бачили нічого, крім дому та дітей, цей стереотип і вкоренився. Це жахливо, бо вбило повагу до жінки та «вкрало» бажання їй допомогти.
