— Бери нормальну землю, а не цей магазинний торф, від нього ніякої користі!
Євгенія Миколаївна енергійно орудувала пластиковим совочком, пересипаючи ґрунт у довгий ящик для розсади. Земля раз у раз просипалася повз, бруднивши підлогу на лоджії.
— Я замовила спеціальний поживний субстрат, — безвиразно відповіла Неллі, підбираючи порожні стаканчики для пікірування.
— Гроші на вітер, — відрізала свекруха, поправляючи свій незмінний оксамитовий берет, з яким вона не розлучалася навіть у приміщенні. — Ось, у Аркадія на роботі перекопували клумби, можна було там набрати пару відер. Безкоштовно й надійно! Ваша огородня еліта тільки хімією набиває рослини.
Неллі пропустила цю репліку повз вуха. Сперечатися з Євгенією Миколаївною про способи економії було марно. Свекруха щиро вважала себе фінансовим генієм, хоча її схеми найчастіше зводилися до відвертого використання чужих ресурсів.
Сьогоднішній візит був приурочений до важливої події. Ще місяць тому, під час сімейної вечері, вони домовилися обмінятися солідними подарунками до початку весняного сезону. Угода була суворою, ініціатором виступила сама Євгенія Миколаївна. Ніяких дешевих сувенірів і дрібничок. Тільки справді потрібні речі, рівноцінні за вартістю.
Неллі відклала стаканчики й пішла до вітальні. Повернулася вона з щільним глянцевим конвертом сріблястого кольору. Усередині лежав подарунковий сертифікат у найкращий спа-центр міста. Заради цієї покупки Неллі взяла додаткові зміни, вночі зводила баланси для місцевого ОСББ, поки Аркадій дивився ролики в інтернеті.
— Ось, Євгенія Миколаївна, — Неллі простягнула конверт. — Сертифікат на повний день процедур. З відкритою датою. На двох осіб, як ви й просили.
Свекруха миттю відкинула совок. Земля розбризкалася на плінтус. Вона вихопила конверт і жадібно пробігла поглядом по тисненому логотипу салону.
— Ну, молодець, не поскупилася! — схвально загуділа Євгенія Миколаївна, ховаючи конверт у глибини своєї неосяжної сумки зі штучної шкіри. — Ангеліна Ігорівна заздритиме. Я ж її покличу. У неї, знаєш, запити — ого-го! Еліта користується лише преміум-послугами, а ми з нею туди як королеви завалимося. Будемо лежати на масажах.
Неллі притулилася плечем до віконної рами.
— А ваш подарунок?
— Ой, мало не забула за цими помідорами! — спохватилася свекруха.
Вона знову занурила руку в сумку. Пошукала на самому дні й витягла непримітний поліетиленовий пакет. Усередині самотньо бовталася пом’ята картонна коробочка.
— Тримай! Від щирого серця дарую! — урочисто проголосила Євгенія Миколаївна, всунувши пакет невістці. — Тобі, треба доглядати за обличчям, а не відлежувати боки в салонах.
Неллі заглянула в пакет. Усередині лежав крем невідомої марки з вицвілим шрифтом. Упаковка виглядала так, ніби пережила кілька переїздів у товарному вагоні. На боці красувалася підозріла опуклість, густо замазана чорним маркером.
— Євгенія Миколаївна, ми ж домовлялися про рівноцінний обмін, — повільно промовила Неллі, розглядаючи потертий картон. — Цей сертифікат обійшовся мені в кругленьку суму. Я заради нього ночами сиділа над цифрами.
— Яка ти стала меркантильна! — одразу ж пішла в наступ свекруха. Обурення в її голосі звучало напрочуд удавано. — Копійку до копійки все рахуєш! Я тобі річ принесла. Рідкісну! Закордонну! Сама б нею користувалася, та бережу для особливого випадку. А ти носом крутиш! Ця молодь зовсім розбестилася, тільки гроші на думці.
Свекруха спритно застебнула блискавку на сумці, перекривши шляхи до відступу.
— Аркадію! — крикнула вона у бік коридору. — Мати пішла! Не проводжай! Мені ще треба встигнути на автобус, поки не почалися затори.
Через пару хвилин у передпокої стихли кроки. Євгенія Миколаївна відступила з приголомшливою швидкістю, залишивши після себе розсипану на ламінаті землю.
Неллі залишилася на лоджії сама. Вона дістала коробочку з пакета. Нігтем підчепила замазаний горбок на картоні. Дешевий маркер легко ковзнув по гладкій поверхні, оголивши яскраво-жовту наклейку «Знижка мінус сімдесят відсотків. Товар із відповідним терміном придатності».
Неллі ще трохи подряпала наклейку. Під нею чітко прочитувався заводський штамп. Термін придатності цього рідкісного засобу закінчився рівно три роки тому.
Вона сухо посміхнулася. Нічого нового. Вічна жіноча хитрість, яка безвідмовно працювала роками. Євгенія Миколаївна обожнювала отримувати дорогі подарунки, а натомість приносила неліквідний товар з далеких полиць супермаркету.
Неллі взяла коробочку й пройшла до вітальні. На дивані, закинувши ноги на підлокітник, лежав Аркадій. Чоловік захоплено гортав короткі відео в телефоні. На журнальному столику перед ним височів стос неоплачених квитанцій, з якими Неллі працювала весь ранок.
— Твоя мама пішла, — повідомила Неллі, кинувши коробочку з кремом прямо поверх паперів.
Аркадій незадоволено скривився, відсунувши документи разом із подарунком на край столу.
— Ну пішла й пішла. Чого ти починаєш?— Я не починаю, Аркадій. Я хочу, щоб ти подивився, на що ми щойно проміняли мій заробіток.
Неллі тицьнула пальцем у жовту наклейку на картоні.
— Подивися на дату. Твоя мати подарувала мені прострочений товар, який купила за копійки три роки тому. А натомість забрала сертифікат, на який я працювала вечорами.
Аркадій неохоче відірвався від екрана. Примружився, дивлячись на потерту упаковку.
— Ну, мати не побачила, — чоловік знизав плечима, повертаючись до телефону. — Буває. Зір уже не той. Викинь і забудь. Проблема з повітря.
— Вона все побачили. Вона цю дату замазала чорним маркером. Спеціально.
— Та вам вічно все не так! — підвищив голос Аркадій, різко сідаючи на диван. — Самі розбирайтеся у своїх жіночих подарунках! Я на роботі ґарую, щоб ми іпотеку закривали, а ти мені тут через якийсь крем мозок виносиш! Мені відпочивати треба у вихідний!
— Цікава математика, — Неллі схрестила пальці в замок. — Ти на роботі ґаруєш, це правда. Тільки ось за сертифікат платила я, зі своїх підробітків. Ти ні копійки туди не вклав. А твоя мати вирішила, що можна принести мені мотлох із кошика зі знижками й вважати, що ми в розрахунку.
— Та чого ти так чіпляєшся до цих грошей! — вибухнув чоловік. — Тобі шкода, чи що? Вона ж літня людина! Хоче з подругою гарно відпочити. Чого ти поводишся, наче скнара? Подумаєш, старий крем. Вона ж від щирого серця! Проявила увагу!
— Від щирого серця замазала термін придатності?
— Не навантажуй мене! — Аркадій підхопився з дивана. — Знову те саме! Лише б скандал з нізвідки влаштувати. Розбирайся зі своїми образами сама. Накрутила себе через дурниці.
— Це не дурниця, Аркадію. Це відбувається кожного свята. На Новий рік вона подарувала нам цукерки з білим нальотом, які навіть бездомні собаки не стали б їсти. А ми їй — новий тонометр, найкращий в аптеці.
На 8 березня я отримала шматок найдешевшого мила, а вона від нас — дорогі парфуми.
— Ну, людина просто не вміє вибирати подарунки! — чоловік розвів руками. — Що мені тепер, відмовитися від матері?
— Ні, не відмовлятися. Просто визнати, що вона нас використовує. Точніше, використовує мене. Бо за всі ці «гарні» подарунки плачу я зі своїх грошей.
— Ось, значить, у чому справа! — Аркадій посміхнувся. — Тобі шкода грошей! Могла б і потерпіти заради поваги до старших.
Чоловік схопив телефон і зник у спальні, щільно зачинивши за собою двері.
Неллі залишилася стояти посеред вітальні. Аркадій завжди умивав руки в таких ситуаціях. Йому було простіше звинуватити дружину в меркантильності, ніж визнати, що його мати безсовісно користується чужою працею. А Євгенію Миколаївну такий розклад повністю влаштовував. Чоловік, який уникає конфліктів, — ідеальне прикриття для жадібності.
Вона підійшла до столика. Зібрала прострочений крем і відправила його прямо у сміттєве відро. Жодних сліз, жодних довгих роздумів чи спроб знайти виправдання. Просто холодний, сухий факт: її знову спробували виставити дурепою.
Потім вона взяла ноутбук і відкрила історію браузера. Знайшла сайт спа-центру. Номер адміністратора був вказаний великим шрифтом на головній сторінці.
Неллі набрала номер.
— Дівчино, добрий день. Минулого тижня я придбала у вас подарунковий сертифікат. Без іменної прив’язки.
— Слухаю вас, — пролунав ввічливий голос із динаміка.
— Я можу його анулювати? Електронний чек у мене зберігся, номер бланка можу продиктувати прямо зараз.
— Хвилинку, перевірю систему, — адміністратор зробила коротку паузу. — Так, це можливо, оскільки послуга ще не була надана. Гроші повернуться на картку, з якої здійснювалася оплата, протягом трьох робочих днів. Сам бланк буде заблоковано в нашій базі.
— Чудово. Оформляйте повернення.
Неллі натиснула кнопку «Відключити». У душі не було ані зловтіхи, ані жалю. Лише чітка логіка. Якщо правила обміну подарунками порушуються однією зі сторін, угода визнається недійсною. Все надзвичайно чесно.
Минув тиждень. У суботу вранці Аркадій сидів за ноутбуком, переглядаючи ціни на автомобільні запчастини. Неллі методично витирала пил з книжкових полиць у вітальні.
Екран телефону Неллі, що лежав на тумбочці, раптом засвітився. Вхідний дзвінок. На дисплеї з’явилося ім’я свекрухи.
Неллі струсила пил з мікрофібри. Не поспішаючи підійшла до тумбочки й відповіла на дзвінок.
— Алло?
— Що ти накоїла, безсовісна?! — миттєво закричала у слухавці свекруха. Її голос зривався на ультразвук.
На задньому плані чітко лунала розслаблююча лаунж-музика. У декоративному фонтані дзюрчала вода.
— А що сталося, Євгеніє Миколаївно? — примирливо поцікавилася Неллі.
Аркадій відірвався від запчастин і насторожено подивився на дружину.
— Мене адміністратор відправила геть! Прямо біля стійки! — бурхливо висловлювалася свекруха, зовсім не стримуючи емоцій. — Сказали, сертифікат недійсний! Я прийшла з Ангеліною Ігорівною! Вона вже наділа бахіли! Як я тепер людям в очі дивитимуся? Ми тут стоїмо, наче жебрачки!
— Ой, як незручно вийшло, — Неллі сперлася стегном на край тумби. — А я думала, вам нема куди поспішати.
— Що значить «нема куди поспішати»?! Ми ж йшли роздягатися! Нас уже на рецепції чекали! Ангеліна тепер мені цей сором до кінця життя нагадуватиме! Вона ж усім спільним знайомим розкаже!
— Ну, я тут ваш крем уважно розглянула, — відсторонено відповіла Неллі, повністю ігноруючи істерику на тому кінці. — Той, що був захований під акційним цінником. Він прострочений уже три роки.
Я вирішила, що якщо ми тепер даруємо одне одному лише недійсні речі, то я свій подарунок теж анулюю. Щоб зберегти рівноцінність обміну, як і домовлялися.
У слухавці пролунав дивний булькаючий звук.
— Та як ти смієш! — нарешті вибухнула свекруха. — Я до тебе з усією душею! Я тобі найкраще принесла! Літню людину на посміховисько виставила!
— З замазаним терміном придатності, — сухо уточнила Неллі. — Гарного відпочинку, Євгенія Миколаївна.
Вона відхилила дзвінок і поклала телефон назад на полицю.
Аркадій, який чув кожне слово завдяки гучності динаміка, повільно закрив вкладку із запчастинами.
— Ти скасувала мамі сертифікат?
— Скасувала, — коротко відповіла Неллі, повертаючись до запилених полиць.
— Ну ти й дивна, — Аркадій похитав головою, але не наважився розвивати тему. У голосі дружини чулася така броня, пробивати яку було б занадто дорого.
Відтоді традиція обміну подарунками в їхній родині остаточно зникла. На наступне свято Неллі надіслала свекрусі безкоштовну віртуальну листівку в месенджері. Євгенія Миколаївна відповіла таким самим стандартним стікером із блискітками. І обох цей новий формат спілкування повністю влаштував.
