Я завжди вважав, що тварини не мають жити у квартирах. Їх потрібна велика територія, а не тісна кімната. Та й концепція погризених та подертих меблів, також шерсті на всьому мене зовсім не надихала, тому я й не мав ні кота, ні собаку, хоча жив один і добре заробляв.
Хтось вирішить, що я людина черства, але це не так. Ставлення до тварин змінив один випадок, коли я попри свої переконання. Я люблю ходити пішки, але зима вносить свої корективи у мої звички.
Одного разу я повертався додому звичним маршрутом, але вирішив зайти в магазин, хоча це було трохи далі. Що робити, треба йти. По дорозі в піцерію я помітив юрбу яскраво вдягнених дівчаток. Вони щось між собою сміялися та просили в перехожих грошей. Моя цікавість перемогла, і я попрямував до гучної компанії.
Найстаршій дівчинці було років 16, а наймолодшій років 10. Біля них стояла брудна картонна коробка. Побачивши мене, вони почали просити гроші на корм. Я заглянув у коробку, а там сиділа втомлена та сумна собака.
Серце моє не витримало і я дав кілька гривень дівчатам, щоб корму купили. Наступного дня в мене був вихідний і я вирішив прогулятися. Ноги якось самі понесли мене на те місце, де я вчора побачив дівчат із собакою. Вони всі були все на тому ж місці. В мене знову почали вимагати грошей.
Раптом зрозумів, що мені шкода тваринку всередині брудної коробки. Поговоривши з дівчатами та пригостивши їх, я йшов додому з песиком та пачкою собачого корму. Усі вихідні ми провели у ветеринара.
Виявилося, що у мого нового друга легке нездужання через брак їжі та кілька легких проблем зі здоров’ям, які просто вирішувалися, але загалом усе непогано. Цілий тиждень ми лікувалися і звикали до нового життя.
Пес виявився розумним та спокійним. Не гавкав, а тихенько собі лежав у своєму теплому кутку. Коли було треба, ми виходили погуляти. Помаленьку тварина приходила до тями. Ось так я отримав незапланованого співмешканця, а дівчат тих я більше й не бачив.
