Через 2 роки після початку сімейного життя у Людмили почали з’являтися підозри у невірності свого чоловіка.
Зовні Віктор залишався таким самим, як і раніше: дбайливим, ніжним та уважним. І все-таки, у дружини виникла досить вагома причина для ревнощів.
Якось Віктор затримався на зміні (таке траплялося іноді).
Коли він, як завжди після повернення з роботи, поцілував дружину, то вона відчула різкий запах, що походить від його волосся.
Сумнівів не було – це був запах шампуню. Причому у ванній кімнаті у Людмили серед засобів для миття голови не було нічого подібного.
Людмила не стала з’ясовувати стосунки з чоловіком. Вона визнала, що не має достатньо доводів, щоб пред’являти якісь претензії до нього.
Але за тиждень все повторилося. Затримка чоловіка на роботі і той самий запах від його волосся.
Тепер вона була майже впевнена, що в її чоловіка хтось з’явився.
Для Людмили настали непрості дні. Вона буквально не знаходила собі місця. Щоб хоч якось відволіктися, Людмила вирішила відвідати свою подругу Оксану, з якою підтримувала дружбу зі шкільної лави.
Коли Людмила, будучи у подруги в гостях, зазирнула на хвилину у ванну кімнату, то виявила там на одній із полиць флакон із невідомим їй шампунем. Людмила відкрила кришку і різкий запах вдарив їй у ніздрі.
Оксана нещодавно розлучилася зі своїм чоловіком. Після розриву стосунків із чоловіком у неї так ніхто й не з’явився.
І ось ця обставина посилила підозри Людмили. Може, тому, що вже два тижні Людмила носила в собі всі свої переживання, на виході з ванної кімнати вона розплакалася. Оксана відразу підбігла до неї з розпитуваннями.
— Давай, викладай, що там трапилося!
– Ти з ним зустрічаєшся? – крізь сльози промовила Людмила.
– З ким, із ним? – відповіла на запитання Оксана.
– З моїм чоловіком.
– Та ти, що, Людочка ! Ти хоч пояснила, з чого це раптом у тебе з’явилися такі підозри.
І Людмила поділилася з подругою своєю тривогою.
– Ну ти даєш, подруго! Я клянуся, що в мене ніколи навіть таких думок не було.
– А як ти думаєш, він мені зраджує? – Запитала Людмила.
– Привід для ревнощів, звісно, є, але тільки не роби поспішних висновків. Наберися терпіння, зроби паузу і все проясниться, ясна річ. Я ось теж з розпалу розлучилася зі своїм, а тепер шкодую.
Наридавшись у волю, Людмила повернулася додому.
Минув тиждень, другий, але нових підозр у невірності чоловіка у Людмили не з’явилося. За цей час Віктор кілька разів затримувався на роботі, але з приходом додому в обох випадках специфічного запаху від його волосся більше не виходило.
Здавалося б, це мало б заспокоїти Людмилу. Але жіночу логіку важко зрозуміти . І Людмила продовжувала накручувати себе.
– Цікаво, – міркувала вона, – щойно я поділилася своїми побоюваннями з Оксаною, дивні запахи зникли. Яка ж я дурепа, сама себе видала.
Наступного разу, коли Віктор затримався на роботі, Людмила влаштувала стеження біля під’їзду, де проживала її подруга. Але стеження не підтвердило її побоювання.
З’ясувавши в Оксани, де та придбала той шампунь, Людмила купила наступного дня такий самий.
Коли ввечері, повернувшись із роботи, Віктор виявив у ванній кімнаті новинку, то спитав дружину:
– Люда , а ти навіщо цей шампунь купила?
– А що? Ось не дорогий, і вирішила спробувати.
— Краще викинь, — порадив Віктор, — нам такі самі флакони подарували на роботі на Новий рік . Так ось я пару разів помився після зміни під душем цим шампунем і викинув. Та й запах від нього!
– Ну, гаразд, – відповіла, повесілівши Людмила і з усмішкою на обличчя поклала новенький флакон у відро для сміття.
