Відзначивши Новий рік з чоловіком і рідними, Ганна відчувала себе найщасливішою. Вона розраховувала, що вихідні проведуть разом з Олегом, але у чоловіка раптово з’явилася робота, і він був змушений вийти вже другого числа.
Про спільний відпочинок можна було вже й не мріяти, але найважливіше було те, що вони разом. Жили душа в душу, не сварилися майже. Мріяли про дітей і планували пройти медичне обстеження, щоб почати підготовку до появи дитини.
Ганна хотіла, щоб все пройшло добре, а малюк з’явився здоровим. Вирішивши, що сидіти вдома не слід і потрібно набиратися сил, жінка зателефонувала своїй подрузі, Лізі, і домовилася зустрітися з нею в торговому центрі біля ковзанки. Хотілося розім’ятися і покататися трохи, але Лізка відразу заявила, що в новорічну ніч підвернула ногу і тепер вона ну ніяк не встане на лід.
– Гаразд. Просто вип’ємо кави і поговоримо, – погодилася Ганна.
– Як Новий рік відзначили? Все добре пройшло?
– Так. Просто чудово. Адже це перший новий рік, коли ми з Олежкою стали чоловіком і дружиною. Навіть не думала, що свято може виявитися таким чарівним. Ми спочатку посиділи з рідними, а потім повернулися додому, відкрили пляшку напівсолодкого і дивилися фільми.
– Як завжди якісь заїжджені?
– Та яка різниця? Було класно. Ми дивилися їх разом, розумієш? Я не знаю, як це пояснити, але я давно не проводила час настільки чудово. А ти з Павликом була чи з батьками?
Ліза скривилася. Стосунки з Павлом у неї нагадували справжнісіньку гойдалку: то вони сходилися, то розбігалися і кидали один в одного образами. Загалом, типова пара, яка не розібралася – добре їм один з одним чи погано.
Ганна вважала такі стосунки хворими, говорила подрузі, щоб та задумалася – чи потрібно воно їй. Ліза тільки відмахувалася.
– Невже знову посварилися?
– Ми з ним розлучилися. Тепер вже остаточно. Хочу такого чоловіка, як твій Олег. Ось він не чоловік, а мрія… Красунчик і працьовитий! Завжди одягнений з голочки, стежить за собою і не ходить оброслий, а Павла помитися зайвий раз не змусиш.
Ліза так захоплено говорила про Олега, немов сама в нього була закохана. Чомусь Ганні навіть стало трохи не по собі. Жінка кохала свого чоловіка і довіряла йому, а ось подрузі – не дуже.
Що якщо Ліза спробує відбити у неї Олега? Звичайно, таке малоймовірно, але слід було тримати руку на пульсі.
Так уже сталося, що батька Ганни з сім’ї забрала саме найкраща подруга матері. Потім жінка вийшла заміж знову. У Ганни склалися хороші стосунки з вітчимом, але життєвий урок вона з тієї ситуації винесла і завжди з побоюванням ставилася до подруг. Про те, щоб пустити когось в свою душу і розповісти все про своє життя і зовсім не йшлося.
– Ви ж зійдетесь знову. У вас завжди так…
– Цього разу остаточно. Ну добре, що ми зараз про мене говоримо? Краще ти хвалися каблучкою, яку тобі чоловік подарував. Так і хочеться подивитися, як вона сидить на твоєму пальчику.
– Якою каблучкою? – здивувалася Ганна. – Він мені нічого не дарував.
– Ну ти даєш, подруго! Як же не дарував? Стільки грошей за нєї відвалив і в підсумку забув про подарунок? Чи загубив? Біда, якщо загубив … вона ж більше сотні коштувало.
Більше ста тисяч? Це був би занадто дорогий подарунок. Хоч чоловік і заробляв добре, але ж вони домовилися відкладати всі вільні кошти на поліпшення житлових умов.
Цього року планували міняти квартиру на будинок, щоб дитина могла рости у своєму дворі. Саме з цієї причини домовилися обійтися без подарунків у цей Новий рік. Невже чоловік передумав? А якщо все-таки купив каблучку, то чому не подарував їй?
– А звідки ти знаєш, що він каблучку купував? – насупилася Ганна, подивившись з недовірою на подругу.
– Як звідки? Моя сестра двоюрідна, Свєтка, працює ж у ювелірному. Я якраз у неї була. Ми чай в підсобці пили, коли він прийшов, а вона потім розхвалювала, який клієнт попався гарненький.
– Може, ти сплутала? У тебе зір завжди був неідеальний. З підсобки могла і не розгледіти.
– Ти мене ображаєш, подруго! У мене чудовий зір. Поганим він був тільки для вчителів, щоб списати незнання матеріалу і лінь на проблеми із зором. Ти мені не віриш, чи що? Який сенс брехати? Поїдемо прямо зараз до Свєтки? Вона якраз на роботі. Зможе тобі копію чека за те число дати. Він же не готівкою розраховувався. Ось і переконаєшся, що я не збрехала.
Ганна хотіла відмовитися, але чомусь погодилася. Подумалося, що нехай краще Лізка сама переконається, що помилилася тоді, ніж буде всяке розносити, як та сорока на хвості.
Однак як тільки Світлана зробила копію чека, у Ганни все попливло перед очима. Покупку дійсно зробив її чоловік. Але чому тоді не подарував?
– Мабуть, подаруночок він купив не для тебе. А чого дивуватися? У чоловіків же так завжди… поки у відносинах, так вони тобі і подаруночки дорогі будуть робити, на побачення тягати, а як тільки одружуються – все. Кінець казкової історії, – підбивала Ліза.
– Ні. Це якась помилка…
– Скажи ще, що брат-близнюк з його ім’ям і прізвищем приходив. Я на власні очі його бачила. Ти краще задумайся, наскільки гіллясті ріжки тобі могли наставити.
Ганна була сама не своя. Вона довіряла чоловікові і не очікувала підступу з його боку. Хіба міг він зрадити її? Адже Олег кохав її… вони жили душа в душу? Яка зрада? Не хотілося в це вірити.
– Гаразд. Тоді я поїду зараз до нього на роботу і прямо запитаю, що це таке, – впевнено кивнула Ганна.
– Давай… Якщо що, набирай. Я готова скласти тобі компанію і стати твоєю подушкою для сліз.
Ганна тільки насупилася. Щоразу, коли вона зустрічалася з Лізою, говорила собі, що більше не стане кликати подругу кудись… та й взагалі спілкуватися з нею.
Через заздрість Ліза частенько говорила образливі речі, навіть не замислюючись про те, як прозвучать її слова. Можливо, вона не хотіла заподіяти болю… або навпаки намагалася зачепити за живе? Відповіді на ці питання у Ганни не було.
Приїхавши в офіс чоловіка, Ганна дізналася від секретарки, що сьогодні чоловік і не приїжджав зовсім. Куди ж він тоді поїхав? Його робота не передбачала виїздів за межі офісу. Серце було не на місці. Страшно переконатися в тому, що тебе обманювали весь цей час.
Вийшовши на вулицю, Ганна зателефонувала Олегу.
– Любий, а ти де зараз? – запитала жінка, намагаючись приховати тремтіння голосу.
– На роботі, сонечко. Скоро вже звільнюся. Я теж скучив дуже сильно, але сьогодні прям сильно раніше вибратися не виходить.
На роботі.
Його слова вдарили дуже боляче.
Якби він сказав, що вирішив заскочити до батьків, сумніви розвіялися б, але така брехня зводила з розуму.
Ганна приїхала додому, але у неї не було сил братися за приготування вечері. Вона просто сиділа і чекала, коли чоловік приїде. Можна було почати стежити за ним, щоб вивести на чисту воду, але на це витратилося б набагато більше нервових клітин, ніж на відверту розмову.
Якщо Олег спробує обдурити, Ганна все обов’язково зрозуміє.
Чоловік приїхав з букетом квітів у піднесеному настрої. Він одразу зрозумів, що щось не так і спробував з’ясувати. Ганна все намагалася підібрати правильні слова, але в підсумку в лоб заявила, що вона приїжджала до чоловіка в офіс і його там не виявилося.
– Навіщо ж ти туди поїхала без попередження? Звичайно, мене там не було. Я перебував в іншому місці.
– В якому іншому?
– Ганно, скажи чесно – ти мені не довіряєш? Я жодного разу не дав тобі приводу, щоб ти ревнувала і шукала підступ у моїй поведінці. То чому ти тоді поводишся так, ніби я тебе зрадив.
– Я не… У мене ще дещо є.
Ганна встала і підійшла до комода, на якому стояла її сумочка. Діставши з неї чек, вона простягнула чоловікові. Олег якийсь час дивився, а потім шумно видихнув і пішов у ванну кімнату.
Вмившись, чоловік повернувся до дружини. Ганна вже готова була почути жорстоку правду. Вона намагалася заспокоїти себе, але все всередині розривалося від страху.
Страшно, якщо все підтвердиться. Стільки надій і спільних планів на майбутнє… важко буде втратити все це.
– Ти стежила за мною? Навіщо? Тільки одне питання… Чим я заслужив таке ставлення до себе?
– Я не стежила. Я зустрілася сьогодні з Лізою. Вона бачила, як ти купував каблучку. Ти не знав, що її сестра працює в тому ювелірному.
– Та хоч вона сама там працює… Невже ти повірила їй і відразу ж вирішила, що я купив це в подарунок іншій жінці? Я тебе просив поменше спілкуватися з Лізою. Вона мені ніколи не подобалася, а останнім часом вона занадто активно залицялася до мене.
Звичайно, я відразу ж посилав її подалі. Коли ми були на її дні народження, я прямо сказав, що ще один натяк з її боку, і я розповім тобі правду. Мені не хотілося руйнувати ваші дружні стосунки, але тепер тобі доведеться вибрати – така подруга або чоловік.
Щодо каблучки… Візьми мій телефон і подивися історію переказів у додатку банку. Подивися листування з начальником. Подивися сама, адже мої слова навряд чи переконають тебе. Поки ти будеш дивитися, я прийму душ.
Не час вдавати з себе горду і незалежну – Ганна прекрасно розуміла це. Вона прочитала листування чоловіка з начальником, подивилася історію переказів і зрозуміла, якою дурною була у своїй недовірі.
Начальник був у відрядженні і ніяк не встигав купити подарунок для своєї дружини, він надіслав фотографію і розмір каблучки, яку потрібно купити, попросив вибрати для нього відповідний футляр і перевів Олегу суму трохи більше за його допомогу.
– Подивилася? – з посмішкою запитав Олег, повернувшись з душу.
– Вибач…
– Не варто вибачатися. Я спочатку розлютився, але поки приймав душ, подумав, що в цьому немає нічого поганого… Будь-яка на твоєму місці могла б відразу подумати про зраду.
Звичайно, неприємно, коли голову коханої людини відвідують такі думки, але це не страшно. Я не образився, а навіть вдячний тобі за те, що ти не стала накручувати себе і відразу вирішила про все поговорити. Для цього приїжджала в офіс?
Ганна кивнула. Питання з офісом все ще залишалося невирішеним.
– Якби ти подзвонила і попередила, що приїдеш, я дав би тобі нову адресу. У нас відкривається нова філія, якраз в тому районі, де ми шукаємо собі будинок.
Поки говорити про щось занадто рано, але у мене є всі шанси отримати посаду начальника цієї філії. Це вже інша заробітна плата, хоч і зобов’язання теж додадуться. Саме з цієї причини я погодився працювати навіть у вихідні – щоб проявити себе. Хотів зробити тобі сюрприз, порадувати, коли вже точно стане відомо, але я не хочу, щоб ти продовжувала сумніватися в мені.
Завтра можеш покататися зі мною. Роботи у нас багато не буде, тому впораюся швидко, а потім проїдемося ще раз по району, щоб напевно переконатися, що хочемо переїжджати саме туди.
Ганна нерішуче підійшла до чоловіка, побоюючись доторкнутися до нього. Вона відчувала себе винною, але Олег не злився. Він обійняв кохану, поцілував у маківку і прошепотів, що ніколи не зрадить її, а якщо раптом трапиться щось, і він втомиться від стосунків, то не стане ховатися і прямо скаже про це в ім’я всього світлого, що було між ними.
– Але ти не дочекаєшся… щоб таке сталося, мені прямо на голову повинен впасти метеорит, змусивши забути про тебе… мою другу половинку.
Ганна заспокоїлася. Вона вирішила, що давно слід було вже перестати спілкуватися з Лізою. Якщо подруга дійсно намагалася приставати до її чоловіка, то яка ж вона подруга тоді?
