– Поліна, де ти знайдеш такого чоловіка? Розлучитися в будь-який момент встигнеш. Заміжня жінка завжди користується успіхом. Вся відповідальність на чоловікові, а у “лівого” чоловіка руки розв’язані, ніяких зобов’язань, користуйся на здоров’я коханкою-дурепою.
А залишишся одна, ніхто на тебе не зазіхне. Тим більше, у тебе Артем росте. Йому потрібен рідний батько, а не чужий дядько. Ніякої логіки в твоїй поведінці, – я щиро намагалася напоумити подругу дитинства.
Однак, розуміла, що розмовляю з повітрям. Поліна вже все для себе вирішила.
Життя часто ставить нас перед вибором. Завжди є два шляхи – вірний і будь-який інший. Але хто відкриє правильні двері і закриє неправильні?
Іноді, навіть вірні аргументи людина не хоче слухати і чути. Вчимося на власних помилках. Досвід поколінь нам ні до чого. Потім ридаємо, лікті кусаємо, не виходимо з депресії.
У мене є дві подружки: Поліна і Оля. Ми знайомі з дитинства.
Поліна – подружка з двору, Оля – однокласниця. Знаємо одна про одну все, що можуть знати близькі люди.
Ми втрьох дуже різні, тому з Поліною і Олею я дружу окремо. Якось спробувала їх зблизити, але, на жаль… Мої подруги – два різних полюси.
-Як ти можеш спілкуватися з цією розпущеною лялькою? Про що з нею можна розмовляти? Один одяг і одружені чоловіки на думці, – шепотіла мені Поліна, познайомившись з Олею.
-У твоєї подруги декольте нижче пупка. Розпусна дівчина, по всьому видно. Очі так і нишпорять за жертвою з пухким гаманцем.
Посмішка у цієї Олі нещира. Все напоказ. І невдала пластика в очі впадає, – фиркала Поля, уважно розглянувши Олю.
Перше знайомство моїх подруг стало останнім. Дівич-вечір був зіпсований. Другу спробу подружити Олю з Поліною я не робила.
За роки нашої дружби бувало всяке: сварки, нерозуміння, примирення, місяці образливого мовчання, та хто знає, що ще…
Зараз нам трьом по сорок років. У Поліни є син, Оля виховує дочку.
Поліна давно розлучилася з чоловіком Сашком. А все починалося романтично.
Познайомилася Поліна з майбутнім чоловіком в кафе. На той момент Сашко був одружений і виховував дочку. Поліна, безумовно, симпатична і неординарна дівчина. Часто чоловіки обертаються їй услід.
Подруга завжди яскрава і незабутня. Вона закінчила художню школу, шиє собі ексклюзивні речі. Вбрання подруги часто зухвало відверті. Поліна завжди мріяла про свій бізнес, про міцну сім’ю, про люблячого чоловіка.
Варто зауважити, що все це було в житті Поліни. А потім безслідно розтануло, як сніг під сонцем. А, головне, сама Поліна доклала до цього руку. Взагалі, Поліна вважала за краще йти на миготливий жовтий і не чекати зеленого світла.
Сашко, заради Поліни, недовго думаючи, розлучився з дружиною. Відіграли гучне весілля. Почалося горезвісне життя.
Сашко обожнював Поліну. Він старший за неї на вісімнадцять років, тому ставився до Поліни, як до улюбленої дочки. Називав її «Мишкою».
Хочеш до Парижа? Будь ласка! Іномарку? Без проблем! Тобі потрібна швейна машинка за останнім словом техніки? Отримуй! Підправити губки у пластичного хірурга? Оплачую!
Всі забаганки Поліни виконувалися, як за помахом чарівної палички. Звичайно, Сашко – не ангел (ангели на землі не живуть). У нього були свої претензії.
Чому, мовляв, вечеря не готова, в квартирі не прибрано, пил клубочиться, сорочка не випрасувана…
Поліна пристрасно цілувала чоловіка в губи, і він замовкав. Готував собі яєчню, пилососив, нагрівав праску…
Поліна – третя за рахунком дружина Сашка. Мабуть, тому він боявся втратити Поліну, прощав усі її недоліки в господарстві.
Поліна народила Артема. Сашко обожнював сина. А ось Поліна якось не запалилася любов’ю до Артема. Вона все частіше тікала з дому, залишаючи синочка то на чоловіка, то на свекруху.
З зовнішніми даними Поліни важко втриматися від спокус. Тому мені, як близькій подрузі, були відомі всі інтрижки на стороні.
Сашко здогадувався про зради дружини, але мовчав. Все-таки Поліна набагато молодша, швидше за все, їй не вистачає любові, припускав обдурений чоловік.
Після восьми років подружнього життя в родині Поліни почалася криза. Недарма ж так багато про це написано. Значить, ця криза існує? Але не всі сімейні пари можуть її оминути, не зіткнутися з нею, пережити.
На той момент у Поліни був свій успішний бізнес. Вона міцно стояла на ногах. І подружка вирішила, що їй не потрібна підтримка чоловіка.
Поліна йде від Сашка, сина забирає з собою. Вона орендує квартиру, облаштовується. Мені повідомляє:
-Я ненавиджу Сашка. Він у ліжку ніякий. Мрію, щоб його підібрала будь-яка жінка. Може, тоді він залишить нас з Артемом у спокої.
Що ж, як то кажуть, жінка вужем згорнеться, а свого доб’ється.
Син Артем стає яблуком розбрату. Він однаково любить і тата, і маму. Але мама-бізнесвумен вічно зайнята, тому у тата спокійніше жити, адже там ще й любляча бабуся. Артем йде від мами до тата.
Поліна розуміє, що вона розривається між сином і цілодобовою роботою, але змінити щось не хоче.
Сашко нескінченно дзвонить, контролює, благає повернутися Поліну. Намагається маніпулювати сином. Подруга непохитна:
-Мости спалені. Крапка і ніяких ком.
Поліна молода, красива, відносно вільна. На горизонті з’являється якийсь чоловік.
Загалом, службовий роман. І неважливо, що чоловік одружений і має двох дітей. Поліну ця обставина ніяк не зупиняла:
-Нехай його дружина ретельніше стежить за своїм чоловіком. Покористуюся і віддам. Від нього не зменшиться…
Поліна злітала з колегою по службі до Німеччини, до Греції… Все було романтично і стрімко.
Дійсно, Поліна скористалася “одруженим” півроку і повернула його в сім’ю. Сашко як і раніше дзвонив Поліні, просив одуматися.
Поліну це обтяжувало. Вона знайомиться з молодим чоловіком. Денис – ровесник Поліни, вільний від пут Гіменея. Виникає кохання. Денис переїжджає на квартиру до Поліни. Начебто все непогано, але з’ясовується, що Денис не проти “закласти за комір”. Та й з роботою у нього не ладиться:
-Поля, а давай я тобі в бізнесі допомагатиму?
Поліна починає прозрівати:
-Віка, по-моєму, я прихистила альфонса.
-Гнати його геть, Поліна! Пригрівся біля тебе, вчепився, як воша, – повчала я подругу.
А тут ще зателефонувала Поліні її однокласниця:
-Поля, ти не образишся, якщо ми з Сашком одружимося? Я така щаслива з ним!
-Бажаю вам йти однією дорогою! – незворушно відповіла Поліна….
Отже, Поліна залишилася одна. Синові зараз дев’ятнадцять. Він не спілкується з Поліною. Тепер Поля намагається додзвонитися до Артема, але він постійно скидає дзвінки. Один раз відповів на її дзвінок:
-Мене виховала нова дружина тата. Займайся своїм бізнесом, мамо. Не дзвони.
…Зате у Олі вистачило мудрості пережити, перетерпіти кризу.
Оля познайомилася з Віталиком, відпочиваючи на морі. Він приїхав на курорт за компанію з другом, хоча у Віталика була дружина.
Не розумію ні дружин, ні чоловіків у таких випадках. Навіщо відпускати дружину або чоловіка відпочивати в місцях, де повно спокус, без сім’ї? Провокувати завідомо неминучий скандал або розлучення?
Словом, Оля оголосила, що виходить заміж. Її курортний роман переріс у весілля. Та ще яке! Святкували в двох містах, оскільки наречений був приїжджим.
Моя подруга переїхала жити до чоловіка. Ми стали рідше бачитися, але часто телефонували одна одній. Тож я завжди була в курсі сімейних перипетій Олі.
Віталик кохав Олю, вона була для нього сонцем. Він побудував добротний будинок, зробив у ньому сучасний ремонт, купив дві іномарки.
У пари народилася дочка Женя. Віталик виконував бажання дружини, коли вони ще витали в повітрі. Одяг, взуття, косметика тільки з дорогих бутиків.
Оля отримала другу вищу освіту. Але необхідності працювати не було. Віталик забезпечував сім’ю всім і пишався цим. Олі залишалося займатися собою і дитиною. Ольга зрідка навідувалася до міста дитинства.
Спочатку сумувала за всім і всіма. Але час летить, у Олі на новому місці проживання з’явилися знайомі, подруги. Звикла і полюбила свій дім. Живи і радій! Але ні!
…Через сім років Оля надумала розлучитися з чоловіком. Мовляв, кохання минуло, його не повернути. Батьки Ольги, свекруха, Віталик у здивуванні.
А Оля в той час постійно гостює з донькою у батьків у місті дитинства і не збирається повертатися до чоловіка. І взагалі готується переїхати до рідного краю:
-Віка, не повіриш, нудно мені з Віталиком, набрид до жаху! Холод в душі. Ревністю замучив. Його оберемки троянд дратують. Всі руки мені покололи ці колючі квіти.
-Зрозуміло. З жиру бісишся. Троянди її дратують… Дивись, Олю, заберуть чоловіка, не встигнеш озирнутися, а він уже чийсь.
Треба сказати, що Оля доглянута, шикарна дівчина, яка знає собі ціну. Подругу завжди приємно розглядати, помічати її педантичність у всьому, вдихати аромат її французьких парфумів, якими Оля щедро себе “зрошує”.
Звісно, Віталик шалено ревнує Олю. Він намагається повернути блудну дружину. Але Оля сповнена рішучості перекреслити свій шлюб.
…Криза тривала довгих два роки. Все було на межі. Нарешті, настало потепління у відносинах. Оля і Віталик знову разом. Віталик, як і раніше, працює за трьох, аби забезпечити сім’ю всім бажаним.
Мальдіви, Венеція, Італія… Там побувала Оля з чоловіком і донькою.
При зустрічі зі мною обмовилася:
-Я ледь не втратила найдорожчу людину…
Спеціально для сайту Stories
