— Машко, твій син уже давно виріс із цієї коляски, віддавай її мені!
— Ірко, я бачила, що ви продаєте дитячий комод, віддай мені просто так. У тебе одна дитина, а в мене скоро п’ятеро буде, мені потрібніше.
— Валько, я чула, ти навчилася пінетки в’язати. Так і бути, готова замовити. Мені треба терміново. Дизайн увечері надішлю. Сподіваюся, недорого. Я ж багатодітна мати, я не маю зайвих грошей.
Усі ці фрази колишні однокласниці чули майже кожен день від своєї подруги дитинства, Ольги.
Оля ніколи не була амбітною дівчинкою. Її мрії та плани на життя ще з початкової школи були дуже скромні.
— Ось виросту, вийду заміж за Петьку, буде у нас п’ятеро дітей , нікуди він від мене не дінеться.
– П’ять? Навіщо стільки? – дивувалися подружки.
– Як навіщо? Щоб не втік від мене! Діти – вони ж як якір!
– А як же навчання, робота?
– А навіщо мені? Працювати чоловік повинен. Я ж для того заміж і вийду, щоб мене чоловік утримував, та й вчитися мені ліньки!
На щастя, дива Олі на цьому закінчувалися, тому дівчатка довго дружили з нею.
Однак і в міру того ,як Ольга дорослішала плани не змінювалися.
Коли у випускному класі дівчинки переживали за іспити, планували вступ до інституту, Ольга активно зайнялася однокласником Петькою, який мав необережність попасти під чари жвавої однокласниці.
На той час, коли подружки складали першу сесію, Ольга активно готувалася до появи на світ первістка.
А далі діти з’являлися , один за одним. І з кожною новою дитиною Ольга ставала все більш зухвалою, самовпевненою та наполегливою. Тепер рідкісні зустрічі колишніх подруг нагадували допит із пристрастю.
— Так, Машко, розповідай, коли діти будуть? Заміж вийшла, час і діток,— говорила Ольга.
— Але ми не хочемо одразу дітей. Хочемо подорожувати, країни, міста подивитися, пожити для себе… — розводила руками Маша, не розуміючи, яка взагалі справа Ользі до її репродуктивних планів.
– Ось я вже чотирьом світ подарувала і не збираюся зупинятися. А міста? Що їх дивитися? Вони на місці стоять, не змінюються.
Поступово подруги почали уникати спілкування з настирливою Олею, не виносячи її прискіпливих та безцеремонних розпитувань. Спілкуватись із багатодітною мамою продовжувала лише колишня сусідка, Настя, яка приїжджаючи до батьків, не могла залишитися непоміченою.
— Настю, ну що, заміж тебе взяли нарешті? Чи так і ходиш, нікому не потрібна, неприкаяна?— вкотре побачивши подругу, засміялася Ольга.
– Привіт, Олю, рада тебе бачити. Я не планую заміж, у мене зараз кар’єра на першому плані. Мене нещодавно призначили керівником відділу, дуже цікава та відповідальна робота. У мого нареченого теж зараз великі кар’єрні плани, нам не до дітей. Навіть весілля зіграти ніколи!
– Ну-ну, ніколи! Не звуть, то й скажи! Це все нісенітниця, без дітей – не сім’я! Ми ось із Петькою якісь щасливі! Старший скоро до школи піде, середні в садок бігають, молодша підростає, ще одного плануємо. До речі, ти не знаєш, чому Машка та Ірка мені на дзвінки не відповідають? У них дітки вже підростають, а ми п’ятого плануємо, я б у них дрібнички дитячі забрала.
– Олю, але вони можуть не захотіти нічого віддавати. Може вони ще планують діток?
— Це їхні проблеми, чого вони там планують, мені потрібніше, я багатодітна мати! У мене скоро п’ятеро буде, а у них лише по одному. Різницю відчуваєш? До речі, мій середній нещодавно день народження святкував. А від тебе подарунка не було! Малюк давно просить новий телефон … Підкинь грошенят, га? – Вона зробила паузу, з нетерпінням дивлячись на подружку дитинства.
– Олю, йому всього п’ять , який телефон. Та й з чого я мушу йому подарунки купувати, ви мені хто?
– Як хто?! Близька подруга! У тебе дітей нема, а може, й не буде. Тобі за радість має бути подарувати щось моїм діткам. Ану, швидко розщедрилась!
— Вибач, Олю, але мені треба бігти,— Настя ледве здихалася від настирливої Ольги.
Вона вирішила, що на цьому спілкування з колишньою подругою, мабуть, настав час припиняти.
Але вона не врахувала одного важливого нюансу: Ольга і в дитинстві була не дуже сумлінною дівчинкою, а з появою дітей совість зовсім покинула її. І якщо раніше вона обмежувалася тим, що вимагала у всіх речі та всілякі пільги, то тепер пішла далі.
Ольга відкрила для себе джерело доходу, при якому були необхідні її дані: нахабство, брехня та повна відсутність совісті.
Ольга знайшла в інтернеті фото дитини, яка потребувала термінового лікування. Фото, назва діагнозу та виписки за видатками були реальними, а ось номер, за яким вівся збір, Ольга замінила на свій. Вона ходила з усіма дітьми громадськими місцями міста і просила людей допомогти дитині її подруги.
– Дорогі громадяни! Допоможіть, чим можете! У подружки син хворіє. Ми вже чим могли, допомогли, але грошей не вистачає. – жалісно нила Оля, хапаючи перехожих за руки, підсовуючи їм під ніс картинку з хворою дитиною.
Більшість людей просто проходили повз, хтось кидав дрібницю чи невеликі купюри. Але дехто переводив на номер Олі цілком солідні суми. “Працювала” Оля не в тому районі, де жила, знайомі їй до певного часу не зустрічалися.
Якось до неї підійшла жінка, сфотографувала аркуш із фото дитини та реквізитами на оплату, відійшла убік і щось довго шукала у телефоні.
— Жінко, у мене немає готівки, можна я зроблю фото і переведу гроші на номер картки?
— Та будь ласка, як вам зручніше! Я потім усе подружці передам. Таке горе у родині, таке горе! Адже дорожче здоров’я дітей нічого немає! Я так рада, що всі мої дітки здорові! Адже у них наше щастя!
– Так-так, я з вами згодна! – Мило посміхнулася перехожа та полізла в телефон.
Оля вже й думати про неї забула, інакше швидко вирушила б з місця злочину.
Чим довше перехожа дивилася в екран телефону, тим більше хмурилася. Нарешті вона не витримала і підійшла до Ольги.
— Жінко, а що ж ви мені наговорили, що це дитина вашої подруги? Маля живе на іншому кінці країни, та й збір давно закритий. Навіщо ви народ обманюєте?
— А може, вас інтернет обманює? Ви що, багатодітній матері не вірите? Я ж мати! Це як вам не соромно вірити усьому, що пишуть!
Накричавши на перехожу, Ольга все-таки зважилася того дня кинути “полювання”.
Кілька днів вона вирішила посидіти вдома, а потім знайшла в інтернеті фото іншої дитини, яка жила ближче, змінила район і знову вийшла просити допомоги.
Виявилося, заробіток на чужому горі був цілком пристойний, а вже нити і просити допомоги Ольга вміла чудово.
Скільки людей вона обдурила, невідомо… На щастя, одного з таких днів до неї підійшов хлопець і запитав ім’я матері хворої дитини.
— Це подружка моя, бідна… Звати її Настя, хлопець у неї, пройдисвіт, не одружився, а дитину покинув! Тепер вона одна, з хворим малюком, — Ольга для більшої переконливості показала фото шкільної подруги хлопцю, і той зняв слова шахрайки на камеру. Виявилося, що Ольгу спіймав на гарячому хлопець Насті.
Зрозуміло, що Настя заперечувала факт причетності до цієї справи.
Новина про шахрайку, що промишляє збором коштів, швидко рознеслася містом.
Ольгу зупинили співробітники поліції та попросили пройти разом з ними. Той факт, що у неї було четверо малолітніх дітей та під серцем ще одна дитина, дозволив відбутися попередженням.
Настя хотіла написати заяву на Ольгу та пошкодувала її. Проте за сім’єю Ольги почали стежити представники опіки та соціальних служб, через що їй довелося відмовитися від легкого та цілком стабільного заробітку.
Чоловік був вражений такою поведінкою дружини,не розумів ,чого ж їй не вистачало.
Як міг допомогав,але жити з шахрайкою не схотів.
Настя та інші знайомі з Ольгою спілкуватися перестали, а Ользі довелося свої фінансові проблеми вирішувати самій.
