Дарина не була впевнена, що її пироги сподобаються майбутній свекрусі, але це не мало значення. У дівчини був інший задум. Сам факт, що вона спекла пироги, мав продемонструвати важливу річ: Дарина — прихильниця сімейних цінностей і прагне сподобатися мамі свого обранця.
Навіть те, що пироги можуть вийти неідеальними, було на користь. Свекрухи не люблять ідеальних невісток, має бути щось, за що можна дорікнути. Дарина мала намір отримати максимум користі від візиту важливої гості.
На роботі Клавдію Василівну за очі називали просто КВ. Вона була завучем у школі, в якій Дарина працювала перший рік. Саме там дівчина й познайомилася з Віктором, сином КВ, який одного разу прийшов до матері й чекав у вчительській, поки закінчиться урок.
Ненавмисно він почув, як Дарина цікавилася у колег, що таке ключ на десять. Напередодні дівчина придбала стіл, але не змогла його зібрати через відсутність цього самого ключа.
Віктор просвітив недосвідчену збирачку меблів і, заразом, запропонував свою допомогу. Так почалися їхні дружні стосунки, які миттєво переросли в романтичні, а потім і в близькі.
КВ спочатку нічого не знала, а коли дізналася, довго обурювалася спритністю Дарини та легковірністю власного сина, який став легкою здобиччю першокурсниці-математички.
Ставлення завуча до підлеглої різко змінилося: вона стала суворішою, прискіпливішою і почала підколювати при будь-якій нагоді.
Такою була ситуація на той момент, коли дві улюблені жінки Віктора зустрілися в неформальній обстановці, щоб (як він думав) помірятися силами й провести розвідку бо.м. Але у жінок завжди все складніше.
Клавдія Василівна, яка жила за принципом «Точність — ввічливість королів», прийшла рівно о 18:00. Вона прискіпливо оглянула орендовану квартиру, накритий стіл і Дарину у фартуху з рюшами та слідами пшеничного борошна.
— Чим це пахне? — запитала гостя.
— Пирогами, — посміхнулася Дарина. — Спекла два види: солодкі та з рибою.
Дівчина відкрила дверцята духовки й витягла деко з рум’яними пирогами.
– То ти їх усі разом пекла? – здивувалася КВ.
– Ага, – кивнула Дарина й пояснила: – Щоб заощадити час.
– Та солодкі ж просочилися рибним запахом!
– Та ні, здається, – заспокоїла Дарина, принюхуючись до пирогів.
– А що це за риба?
– Натуральна сьомга, – спокійно відповіла господиня.
Сіли за стіл. Дарина розклала пиріжки по тарілках і налила чаю.
– Чому Вітя затримується? – незадоволено запитала КВ. – Ти ж казала йому, що я прийду?
– Звичайно, але він нещодавно подзвонив і попередив, що трохи затримається. Давайте я вас поки що пригощу, спеціально для вас пекла.
– Краще б не пекла. Ти ж знаєш, що я стежу за здоровим харчуванням, – сказала КВ, смачно відкушуючи пиріг з рибою. Дарина цього не знала .Поки не прийшов Віктор, треба було поговорити про головне.
— Клавдія Василівна, я хотіла з вами щось обговорити, — обережно почала вона.
КВ перестала жувати й подивилася на неї поглядом завуча.
– Слухаю, – суворо сказала вона.
– Як ви ставитеся до того, щоб ми з Вітею завели дитину?
Слово «завести» Дарині не подобалося, але кращого підібрати вона не змогла, оскільки була вчителькою математики, а не української мови.
– Ти ва.ітна? – занепокоїлася КВ.
– Ні, що ви! Я говорю суто теоретично. Як би ви поставилися, якби це стало реальністю?
– Ну, якщо теоретично… Діти — це добре, але ж ви не одружені.
– Так, але метою створення сім’ї є саме народження дітей. Немає сенсу одружуватися, якщо не вирішено головне питання — про дітей.
Ви маєте величезний педагогічний досвід, ось я й хотіла з вами порадитися. Як ви думаєте, скільки дітей має бути в родині: двоє, троє чи більше? Хто повинен їх виховувати?
Чи варто віддавати дитину в дитячий садок або самостійно займатися її вихованням, поки вона не піде до школи? Чи є сенс залишати роботу вчителя заради власних дітей?
У яку школу віддати дитину: у звичайну чи з поглибленим вивченням окремих дисциплін? Коротше кажучи, у мене безліч питань. Мені б дуже хотілося знати вашу думку.
Поки Дарина все це розповідала, вона спостерігала, як змінюється вираз обличчя Клавдії Василівни. Спочатку воно було настороженим, потім — здивованим, нарешті — стурбованим.
— Ого, ти далеко забігла! — підсумувала вона. — Ще навіть не вагі.на, а вже на десять років уперед дивишся.
— А хіба це погано? — Дарина вдала здивування.
– Та не погано, але дещо передчасно. А Віктор хоч збирається на тобі одружитися?
– Ми це поки не обговорювали. Але раз почали жити разом, я думаю, що маю право на це розраховувати.
– Ти знаєш мою думку, – рішуче сказала КВ. – Я проти вільних стосунків. Усе має бути згідно із законом.
– Я теж за офіційні стосунки, але світ дуже змінився, зараз мало хто одразу одружується, багато хто живе роками, навіть дітей народжує поза шлюбом.
– Ну вже ні, цього я не терпітиму! – заявила КВ. – Сьогодні ж поговорю з Віктором. Бачу, ти серйозна дівчина, думаєш про дітей, печеш пироги, квартира в порядку. Пора йому приймати рішення. Так – так, ні – ні.
Нема чого тобі голову морочити! Раз замислилася про дітей, значить, готова до шлюбу. Якщо він не захоче, знайдеш іншого. А застрягати у позашлюбних стосунках — це останнє, що треба.
Вона взяла з тарілки пиріг з малиновим варенням і відкусила шматочок. Обличчя одразу розслабилося від задоволення.
— Непогано, — прокоментувала вона, — тільки кісточки застрягають у зубах, тому я малину не дуже люблю.
– Буду мати на увазі, – послужливо запевнила Дарина.
За солодким пішов другий пиріг із сьомгою.
– Смачно, – сказала прихильниця здорового харчування. – А що це тут зелене? – запитала вона, вдивляючись у начинку.
– Це шпинат, він добре поєднується з сьомгою.
– Круто! – похвалила КВ, використовуючи слівце зі словника своїх учнів; побічно це означало, що бар’єри між поколіннями подолано, і план Дарини вдався.
– Невже вийшло? – посміхнулася Дарина, не помітивши, що сказала це вголос.
– Вийшло, вийшло! – посміхнулася майбутня свекруха. – Ось якщо ти дітей будеш так само вправно народжувати, як печеш пироги, то тобі не буде рівних.
І куди це Віктор дивиться! Негайно з ним поговорю. Думаю, весілля краще за все влаштувати у вересні, тож готуйся!
Коли Віктор прийшов, то застав ідилію: мати й кохана дівчина мирно пили чай і розмовляли про роботу. Мова йшла про переваги шкіл із поглибленим вивченням французької мови.
– А такі у нас є? – запитав Віктор, щоб підтримати розмову.
– До того часу з’являться, – запевнила мати, беручи з тарілки черговий пиріг. – Вітя, ти б присів, нам треба з тобою серйозно поговорити.
Але спочатку поїж пироги, вони дуже смачні! Дарина постаралася.
Дарина налила чай коханому, сіла навпроти, підперла щоки долонями й задумливо промовила: «Вересень — час весіль. Чудово! Хай швидше настане!»
