Олю в школі вважали першою красунею. У неї й справді була цікава зовнішність – чорне волосся, величезні зелені очі. Та й сім’я її була багатою – батьки одягали єдину доньку як принцесу.
Коли дівчинка підросла, поводилася вона завжди гордо і незалежно – прямо як та давня княгиня Ольга. Класу з 8-го хлопчики не давали їй проходу – а вона зарозуміло перебирала кавалерів.
У неї виявився гарний голос, тому Олю взяли співати в шкільний ансамбль, керований вчителем співу-баяністом. А на гітарі там грав Єгор – високий, худий хлопчина з короткозорістю, яку він ретельно намагався приховувати.
Він закохався в Олю буквально з першого погляду. Єгор буквально божеволів від неї. У всіх на очах дарував квіти і годинами надзвонював додому, щоб запросити в кіно. Загалом, хлопця накрило класичне перше кохання з усіма наслідками.
Звісно, Ольга йому відмовила – у неї вже були старші та більш заможні кавалери. Ось так непомітно пролетіли шкільні роки, що залишилися. Зігравши востаннє на випускному, їхній ВІА розпався.
Стоячи на ґанку школи, Єгор без жодної надії в голосі попросив:
«Олю, подаруй мені, будь ласка, якусь свою фотографію. Я нікому її не покажу, клянуся! Мені просто…», – він насилу добирав слова.
«Що «просто»?», – безжально запитала вона й насупилася.
«Просто хочеться дивитися на неї і думати, яка ти все-таки красива!», – випалив Єгор.
Щось здригнулося в її душі. Оля подумала – однаково за тиждень їду в інше місто вступати до інституту – стала навшпиньки і смачно розцілувала Єгора. А потім втекла додому.
Минуло цілих двадцять років. І за цей час чого тільки не сталося в житті Ольги. Вона стала набагато простіше ставитися до кохання, пройшла через два шлюби і два розлучення. Грошей завдяки батькам у неї вистачало і життя було цілком приємним.
Але іноді, сидячи в напівтемряві на кухні, вона думала вголос. «Чому? Що я зробила не так? Що прогледіла?», – і не знаходила відповіді.
А якось раз вони з подружкою вибралися на базу відпочинку – далеко в горах, серед лісів і озер. Ольга була в повному захваті від цієї краси, годинами блукала горами. А ввечері подружки смажили шашлики і плавали в озері.
Якось ближче до ночі до бази відпочинку під’їхало шикарне авто – весь персонал одразу забігав, засуєтився. Виявилося, приїхав господар бази. І приголомшена Оля впізнала в ньому Єгора! Він навіть зовні не дуже змінився, тільки весь тепер просто-таки випромінював мужність.
Єгор її теж згадав. Він галантно поцілував Олі руку і запитав: «Як твої справи? Я тебе одразу впізнав – ти все так само прекрасна».
Виявилося, Єгор після школи не кинув музику. Йому навіть вдалося потрапити за кордон і за стипендією відучитися там у хорошому виші – де його навчили складати пісні як слід. Повернувшись, Єгор почав активно пропонувати їх іншим артистам – ті спершу брали неохоче. Але потім кілька його пісень підірвали хіт-парад і від замовників не стало відбою.
Через десять років Єгор, втомившись від шоубізнесу, зібрав свій капітал і пішов у готельний бізнес. Теж, як і Ольга, двічі був одружений – якраз нещодавно насилу і через довгі суди розлучився з другою дружиною.
Ольга слухала і мліла. «А може, зіграєш мені, як тоді? Що-небудь про кохання», – попросила вона ніяково.
Єгор спершу відмовлявся – мовляв, гітару скільки років не тримав у руках. Але потім усе ж погодився, повів Ольгу у свій кабінет на базі, приглушив світло, дістав інструмент і тихенько заграв-заспівав.
Оля була підкорена. Через стільки років – він її не забув. «Може, й почуття залишилися», – з надією подумала вона.
І не помилилася. Проспівавши останній рядок: «Я і пісні співати можу, і закохуватися майстер», Єгор раптом відклав гітару. І тихо сказав: «Давай, Олю, спробуємо бути разом – тоді не вийшло, може зараз вийде?».
Жінка не змогла відмовити. Ось так Оля через багато років знайшла своє щастя – бридке каченя перетворюється, виявляється, на прекрасного лебедя, не тільки в казці Андерсена!
