Вирішала провчити доньку і ні про що не шкодую. Вона витрачала занадто багато грошей. Мене не слухала, а я все боялася, що вона залишиться без нічого. Я ж не буду її борги потім виплачувати.
Місяць тому донька знову навідалася в гості з повними сумками дорогих продуктів. Тижнем раніше вона позичала в нас гроші, щоб дотягнути до зарплати.
А тепер ось повернула борг і знову привезла купу продуктів, про які я не просила. Я щоразу відмовляюся приймати частування, адже знаю, що в результаті саме цих грошей їй бракуватиме.
Цей круговорот уявної взаємодопомоги триває понад рік. З того часу, як зять отримав гарну посаду в солідній фірмі, так і почали дітки жити на широку ногу. А про те, щоби планувати свій бюджет, і думати забули.
Подруги ж мої не бачать проблеми та незрозуміло косяться. А в чому, мовляв, проблема? Допомагає, борг повертає, все ж чудово. Чоловік теж давно рукою махнув.
На його думку, якщо нам не в тягар, то й проблеми немає. Він не розуміє, чому я так через це переживаю. Каже, що я себе накручую даремно! А як не переживати? От не стане нас, куди вони підуть позичати? Кредитів назбирають?
Так і в боргах ув’язнути недовго. Не дай боже ще квартиру втратять, або яка біда станеться. Довго я міркувала над тим, як з донькою поговорити, щоб вона мене почула.
Я вирішила схитрувати і самій попросити у борг, нібито на нову пральну машину. Ми з батьком якраз планували купувати, грошей нам вистачало, ось тільки донька про це не здогадувалася. План спрацював на ура.
Наприкінці місяця дочка, як завжди, прийшла просити позичати гроші. А про те, що сама позичила мені кілька тижнів тому кругленьку суму, зовсім забула. Ось я їй гроші і віддала зі словами і сказала, що вона легковажно ставиться до грошей, адже сама мені позичала і забула про це.
Нагадала їй, що вона на право й на ліво витрачає купу грошей й навіть не замислюється, куди йде вся зарплата. Адже при правильному плануванні бюджету могла б не просити в борг у нас з батьком. Донька здивувалася, але урок засвоїла. З того часу вічна тяганина з позиками припинилася
