Оля нарешті випроводила всю свою сім’ю кататися на лижах і повернулася на кухню.
Так….що вона хотіла зробити? Помити посуд, поставити прати, зробити обід і почати прибирання з кімнати сина … що ще?
У цей момент пролунав дзвінок у двері і Оля поспішила до них — може, що забули? Оля відчинила двері навіть не дивлячись у вічко і виявила на порозі молоду дівчину.
– Здрастуйте, ви напевно Наталкина знайома. А її зараз немає … Не могли б ви прийти пізніше.
– Знайома Наталки? Ні! Ви Ольга?
Ольга кивнула.
– Ну Тоді я до вас! І дівчина увійшла в квартиру, як до себе додому, роздяглася і просто запитала:
– А Тапочки мені дасте? А кухня де у вас? А мити руки де можна?
Ольга тільки й могла, як невизначено махнути рукою та сказати:
-Там ….
Нарешті дівчина сіла за стіл і знову запитала:
– А чаю не запропонуєте мені?
Ольга машинально зробила чай і посунула чашку до незнайомки.
Незнайомка сьорбала маленькими ковтками чай, розглядала Ольгу і мовчала. Ольга теж мовчала, але цей пильний погляд був їй неприємний. Нарешті вона не витримала:
– Ви взагалі хто і що вам потрібно?
– Я? – Незнайомка здивувалася. – Я – Юля, коханка вашого чоловіка.
“Ну ось вам і привіт!” – подумала Ольга.
– Яка коханка? Якого чоловіка? — розгублено промовила Ольга. – Не розумію нічого …..
– Ну що тут не зрозумілого? Кочетков Максим Олександрович – ваш чоловік?
– Мій….
– Ну ось, він і я … ми зустрічаємося.
– Та ти ж йому у доньки згодишся! – обурилася Ольга і навіть перейшла на ти.
– Взагалі мені 21 і партнера можу обирати такого, якого хочу!
Ольга почала повільно «кип’ятитися»:
– Я тобі не вірю! Максим не такий!
Юля знизала плечима і дістала із сумочки фотографії:
– Такий…Не такий….Та всі вони такі….Ось, будь ласка, подивіться, якщо не вірите…
Ольга кинула погляд на фотографії та одразу впізнала Максима. Вона просто впала на табурет і запитала:
– І що ти хочеш? Навіщо ти прийшла до мене? Хочеш сказати, що він іде від мене до тебе? Що ти скоро народишь дитину йому?
Юля посміхнулася:
– Оооо! Звісно ні. Дитини ніякої не буде і не було, і Максим ваш мені не потрібний! Та й він сам вас не покине. Ви для нього “зручна” дружина.
– Тоді навіщо ж ти прийшла?
– Шкода мені вас стало! Ви працюєте на 2 роботах, накопичуєте гроші на його страховки на машину, нові колеса, відпустки, на оплату інституту синові, потім приходите додому і прибираєтеся, готуєте, а він? – Юля хмикнула. – А він прийде додому, на диван ляже з пультиком і дивиться в телевізор …. Так! Я це також знаю. А вранці ви йому сніданок, обід із собою та сю-сю-сю….
Юля підняла свою руку і помилувалася каблучкою на пальці.
– Ось бачите … з брюликами та сережки – комплект. Подобається?
Ольга не зрозуміло дивилася на Юлю.
– Не зрозуміло, так? Та це він мені подарував. Дорогий комплект !!!!! Але красивий!!!!! Варто мені тільки натякнути та …..
– Як подарував? На які гроші?
– А мені не важливо. І шмотки мені купує які я скажу. А ви все працюєте і працюєте …. працюєте і працюєте …. і навіть не напружуєте його ні домашніми справами, ні зароблянням грошей ….. та й самі себе запустили. Все для нього, він у вас головний, а він як… весь вільний час зі мною проводить .
Оля побачила задоволену усмішку на обличчі Юлі і їй захотілося її стерти.
– Та ти … так я … тебе … так …
– Не хвилюйтеся, дамочко, – хіхікнула Юля. — Відпущу вашого Максима, відпущу. Побуду ще з ним, поки машину мені не купить і кину.
– Яка ти….
– Все, все …. йду, йду, – Юля встала, швидко дійшла до вхідних дверей. -Подумайте над моїми словами, – кинула вона Олі і вийшла.
Ольга так і залишилася сидіти на кухні.
– Олю, ми вдома! — це повернулися з прогулянки чоловік із дітьми. — Зголодніли сильно! Напевно, слона готові з’їсти.
Ольга почала накривати на стіл. Вона так і не зварила суп та взагалі не зробила нічого, що планувала.
– А що, суп у нас учорашній? — невдоволено простягнув син. — Я такого не буду.
І тут Ольга вибухнула:
– Та що це таке! Я стараюся ! Готую! Забираю! Намиваю тут квартиру! Готую щодня свіже. А ще й працюю! І що отримую натомість? Ти?!- вона подивилася на чоловіка. – Ти як сидів на своїй маленькій зарплатні, так і сидиш! 20 років сидиш!
– Ну, Олечко …. ти ж знаєш … велика зарплата – велика відповідальність.
– От і нехай у тебе буде більша відповідальність, а я більше підробляти не збираюся. Я хочу жити, а не виживати! А ви?! Ви чомусь ніде не намагаєтеся працювати? І чому я маю за всіма вами намивати квартиру?
Оля зірвала фартух, одягла чоботи, пуховик, схопила сумку:
– Я теж хочу гуляти!
І з цими словами вийшла з квартири в повній безмовності.
Ольга вискочила з під’їзду. Холодне повітря одразу ж дунуло їй в обличчя і скуйовдило волосся. Вона зіщулилась і одягла капюшон, а руки опустила в кишені — виявилося, що рукавички, як і шапку, вона залишила вдома.
Потім подивилася в один бік, потім в інший і повільно пішла вздовж бульвару. Вона йшла і йшла, і ніяк не могла розібратися у своїх почуттях. З одного боку, їй має бути боляче від зради чоловіка, але боляче не було. Вона була згодна, що сама була винна в тому, що буквально розчинилася в ньому, що робила все, щоб йому було добре і забувала про себе.
А вона ж жінка!
Боляче їй було від того, що він дозволив їй звалити всю цю ношу на її тендітні плечі і його все влаштовувало.
Боляче було, що якийсь дівчині він купує все, що тільки вона захоче, а їй, дружині, нічого не купує.
“Я просто дуже втомилася. Дуже втомилася,” – подумала Ольга. Вона сіла на лаву, затулила обличчя руками і заплакала.
Минула година чи дві, а може взагалі хвилин 5. Їй було не важливо. Ольга просто зрозуміла, що сильно зголодніла.
Ні, додому я не піду. Пообідаю у ресторані. Та й нехай, що це коштуватиме грошей. Невже я не можу собі дозволити?
Після обіду Ольга ще погуляла трохи по засніжених вулицях, кілька разів зупинялася біля вітрин магазинів і бачила задоволених людей, які ходили туди-сюди: вони щось купували, у них були свої бажання.
А що хоче вона? Ольга задумалася і раптом зрозуміла, що ця вертихвостка Юля має рацію — перші її думки були про те, що хоче чоловік та діти . А сама Оля навіть і не знає що хоче.
“Добре. Почну прислухатися до себе та робити те, що мені хочеться. Ще спробую свої бажання записати”, — подумала Оля і рішуче попрямувала в бік будинку.
Вдома було все надзвичайно спокійно. Діти та чоловік усе прибрали, помили посуд, випрали білизну в машинці і навіть розвісили.
Нині ж вони спільними зусиллями намагалися приготувати вечерю. І це було навіть дуже кумедно.
– Олю! Нарешті ти повернулася! Приготувати тобі чай?
– Приготуй.
Оля сіла на кухні і спостерігала за чоловіком.
“Ось як він міг? Знайшов собі молоду дівчинку та розважається з нею. І як мені жити далі?”
Оля не стала допомагати ні чоловікові, ні дітям у приготуванні вечері, а просто пішла та лягла спати.
Ранок зустрів Олю яскравим сонцем.
Дивлячись на її годинник, вона зрозуміла, що безнадійно запізнюється на роботу. Вона потягнулася за своїм телефоном і побачила, що просто забула увімкнути будильник.
Оля пройшлася порожнім будинком і побачила, що і діти і чоловік змогли зібратися без неї і навіть приготували їй сніданок — пару бутербродів і написали милу записку.
Оце так!
Їхати на роботу Олі зовсім не хотілося. Вона набрала номер свого начальника і несподівано він дозволив їй залишитись вдома і зробити свою частину звіту віддалено.
Ну просто чудово!
Але Оля, звичайно, не стала займатися ніякою роботою — встигне ще. Вона взяла аркуш паперу і почала писати список того, що вона хоче.
Спершу йшло туго — всі думки були про своїх рідних і сім’ю, потім вона почала записувати не свої бажання, а просто те, що на її думку, повинна хотіти жінка — ну каблучка, наприклад, хоча насправді Оля розуміла, що вона їй не потрібна.
А потім бажання просто полилися рікою, і Оля розуміла — так, це саме те, що вона хоче.
Минув час.
– Наталю, Привіт! Нарешті зустрілися.
– Юлю!
– Як ти? Як Микита? Як батьки?
– Юлю, все чудово! Ти класно зіграла тоді! Моя мати справді повірила, що між тобою та батьком щось є, — Наталка посміхалася.
– Уф…..а я боялася, що не повірить….Все-таки років мені не багато, а батькам твоїм по 40. Ну там велика різниця у віці…..проблеми поколінь…Та й фото – мені здавалося монтаж одразу помітно.
– Ні, ні ….. Повірила. І одразу погнала нас з Микитою на роботу. І перестала контролювати. І я тепер готуюся вступати туди, куди хочу я, а не в той інститут, який вона обрала. Так що….все спрацювало! — Наталка знову усміхнулася. — І знаєш, що найцікавіше?
– Що?
– Мати нарешті зайнялася собою, схудла, погарнішала. На роботі робить тільки ту роботу, яка їй подобається, і її помітили і навіть зарплатню підвищили. І батько нарешті теж став більше отримувати. Каже — типу я тепер великий начальник…
Нещодавно наш сусід, ну такий чоловік….при грошах….підкотив до матері, а та з ним пофліртувала трохи. Так батько вчинив скандал. Ну і мати про тебе йому видала – мовляв, знаю я про твою коханку. Вони лаялися, лаялися, потім помирилися і тепер у них суцільне кохання. Ми з Микитою навіть думаємо може народять нам братика чи сестричку на старості років….
Дівчата засміялися.
– А так машину вони купили нову. Тепер у них спільне хобі — їздять у вихідні до різних міст і розповідають чим вони цікаві і потім на ютубі викладають. Так що, дякую тобі, Юлю, можна сказати ти відродила нашу родину з попелу!
