“- Дочекалася! “– подумала про себе Марина, побачивши, як чоловік дістав паяльник.
Вона вже кілька днів планувала його провчити. Не могла дочекатися, коли він займеться якоюсь своєю чоловічою роботою. І ось момент настав.
Сергій розклав на столику свій паяльний набір. Він збирався відремонтувати налобний ліхтарик, який перестав заряджатися. Планував поїхати на нічну риболовлю в цю суботу.
Марина зручно влаштувалася на дивані з ноутбуком, вдаючи, що вибирає шкільну форму для їхньої дочки. Насправді вона вже все замовила, але потрібно було створити видимість того, що вона займається чимось дуже важливим.
Чоловік потихеньку розбирав свій ліхтарик, поглядаючи на телевізор. Він не підозрював, яка у нього дружина капосниця.
Спочатку вона раз у раз просила його подивитися на блузочки і спіднички, в яких він нічого не розумів. Радилася з приводу шкільного портфеля і різних там олівців, ніби сама не могла впоратися. Його це трохи дратувало, але він робив вигляд, що ні.
– Коханий, принеси мені водички, будь ласка! – попросила вона з ангельською посмішкою.
– А сама ніяк? Бачиш, я зайнятий!
– Сонечко, я теж зайнята. Я вибираю для нашої Ганнусі форму і різні речі для школи.
Зараз втрачу потрібне посилання, і все. Ну що тобі складно? Будь ласка!
Сергій встав з крісла і пішов на кухню. Приніс склянку води і дав дружині.
– А чому не газована? Там же є в холодильнику! – ображено сказала вона.
– А відразу не можна було сказати! – пирхнув він і пішов за газованою водою.
– Дякую! – зраділа дружина і поставила пляшку поруч із собою на підлогу.
Ліхтарик не піддавався. Відкрити його було важче, ніж полагодити! Швидше за все, один контакт відійшов, але до нього ще потрібно було дістатися.
– Сергію, ти їсти хочеш? – запитала вона.
– Трохи пізніше!
– А мені бутерброд зробиш?
– Марино, у тебе що, рук немає?
– Ну, сонечко. Я ж тільки з манікюру повернулася. Ще кілька годин не можна руки мочити!
Одвічна жіноча хитрість, яка завжди спрацьовувала. Знаючи ціни на манікюр, чоловік не наважувався перечити дружині в такі дні. Як же вдало, що саме сьогодні вона ходила в салон. Марина навіть зраділа, що так вдало збіглося.
Сергій знову встав, відклавши ліхтарик, і пішов на кухню. Зробив дружині бутерброд, і собі парочку заразом. Вони перекусили і повернулися до своїх справ.
Марина все чекала, коли чоловік кудись вийде. І він її не розчарував. Хвилин через п’ять пішов у туалет. У цей час вона тихенько прибрала каніфоль і підставку від паяльника в коробку.
Сергій повернувся і знову зайнявся ліхтариком. Йому нарешті вдалося його відкрити і дістатися до нутрощів. Він знайшов потрібний контакт, залишилося тільки припаяти.
– Ти не бачила тут маленьку коробочку? – запитав він дружину.
– Яку? – здивувалася вона.
– Таку кругленьку.
– Ні, не бачила.
Чоловік пішов до комори, де зберігалися його інструменти. Він майже півгодини намагався відшукати каніфоль, але її ніде не було.
Марина вирішила трохи над ним зглянутися.
– Ти в коробці не дивився? – запитала вона.
Він повернувся в кімнату і відкрив коробку.
– Дивно, начебто діставав!
Знизавши плечима, він взявся до роботи. Увімкнув паяльник, щоб той нагрівся. Марина якраз у цей момент побігла до дитячої до Ганнусі і попросила її допомогти. Дочка нічого не зрозуміла, але погодилася.
– Татку! Ходімо, я тобі дещо покажу! – сказала вона, прибігши до кімнати.
– Донечко, я зайнятий, ти не бачиш?
– Татку, всього на секундочку! Будь ласка!
Сергій важко зітхнув і пішов з донькою. Пробув у її кімнаті хвилин п’ять, а коли повернувся, виявив, що його столик порожній.
– Ти куди все поділа?
– Прибрала. Думала, ти закінчив! – спокійно сказала Марина, хитро посміхаючись в душі.
– Я тільки почав! – обурився він.
– Ну, вибач, коханий. Все в коморі.
Сергій знову пішов за паяльником і ліхтариком. Знову розклав все на столі і взявся за роботу.
Марина перейшла до наступного кроку в грі, як задовбати чоловіка.
– Сергію, а це навіщо потрібно? – запитала вона, показуючи на якийсь дивний дріт.
– Щоб паяти! – спокійно відповів він.
– Ні, ти мені розкажи, що це таке! Мені цікаво!
– Тобі це навіщо?
– Ну, просто розкажи!
– Якщо тобі потрібно буде щось припаяти, просто попроси мене.
– Звичайно, попрошу, але ти розкажи.
Чоловік хвилин п’ять розповідав їй, навіщо потрібен той дріт, потім про каніфоль, потім про те, як користуватися паяльником, а Марина робила вигляд, що їй все це дуже цікаво. Він втомився від розмов і вийшов на балкон.
Дружина тим часом знову прибрала дріт і ще пару якихось дрібничок у коробку.
Сергій, повернувшись, не знайшов той самий дріт і вже почав психувати.
– Ти нічого зі столу не брала? – запитав він.
– Я дещо в коробку прибрала, щоб не валялося.
– Навіщо?
– Ну, ти ж любиш порядок! – з нахабною посмішкою відповіла вона.
– Марино, що з тобою не так? Ти сьогодні наче з ланцюга зірвалася. То мої речі ховаєш, то прибираєш, то з розпитуваннями чіпляєшся. Що сталося?
Марина посміхалася, а сама згадувала, скільки разів її чоловік робив те саме, але тоді, коли вона щось готувала на кухні. То газ тихіше зробить, коли вона м’ясо смажить. То воду гарячіше включить, коли посуд миє. То холодильник вирішить помити в розпал готування, то плиту. То зі столу прибирає, хоча його ніхто не просив. Аж дратує!
– Тобі не подобається? – запитала вона.
– Мене це дратує! – обурено відповів їй чоловік.
– Ось і мене дратує, коли ти мені на кухні «допомагаєш», коли я готую!
– У якому сенсі?
– Я тебе сто разів просила не заважати, але ти мене не чув. Вирішила пояснити інакше!
– Що я такого зробив?
– Нічого. Пам’ятаєш, коли ти вчора викинув останній майонез у сміттєве відро?
– Там був порожній пакетик!
– Там залишилася столова ложка. Якраз на салат! А коли ти мої баклажани сховав, а я їх півгодини знайти не могла? А коли під м’ясом газ зменшив, і воно розпливлося? Довелося тушковані стейки готувати!
– Так олія в усі боки стріляла!
– Тому що так і повинно було бути! М’ясо потрібно на великому вогні смажити, щоб сік зберегти! І посуд я люблю мити під прохолодною водою, а не під гарячою. І на столі я не безлад створюю, а готую продукти, які мені знадобляться!
Закінчу і сама приберу! І плиту треба мити не під час готування, а після нього! І яка тобі різниця, навіщо я додаю ті чи інші приправи?
Смачно і їж на здоров’я! Не треба відволікати мене питаннями! – вже майже кричала вона.
Сергій подивився на паяльник і тільки зараз зрозумів, що вона відчувала в такі моменти. Можливо, її це і справді дратувало.
– Гаразд, я не буду!
– А якщо будеш?
– Сказав же, не буду!
– Гаразд, ще раз будеш, і я тебе стукну чимось важким. Качалкою, наприклад!
– Домовилися! – погодився чоловік і знову взявся до своєї роботи, а вона його більше не відволікала.
Звичайно ж, через пару днів він забув про все це. Марина знову стояла на кухні і щось готувала. Він зайшов, щоб подивитися, що там відбувається. І перше, що він побачив – це качалку на столі.
– Ти що, чебуреки готуєш?
– Ні, з чого ти взяв? – здивувалася Марина, адже на вечерю був запланований плов.
– А качалка навіщо?
Марина розвернулася і посміхнулася чоловікові.
– Для тебе, коханий!
У цей момент він і згадав про ту історію з паяльником.
– Жах,яка ти шкідлива! – ображено сказав він.
– Зате кохана! І водички собі сам принесеш. Я зайнята!
Спеціально для сайту Stories
