Коли я була молодшою, мені здавалося, що я стану найщасливішою жінкою на планеті, коли вийду заміж, а коли в мене з’явиться дитина, то щастя це вмить подвоїться або навіть потроїться. Як же я помилялася!
Не знаю, що роблять після весілля інші пані, але я почала пахати як кінь. Ми з чоловіком дуже хотіли своє житло, тому постійно працювали понаднормово. Через кілька років ми внесли перший внесок за квартиру.
Потім я завагітніла, але працювати не перестала аж до самих пологів. Маніакальна ідея заробити якомога більше грошей, щоб влаштувати своє гніздечко, змінилася зароблянням грошей на майбутнє навчання дитини.
Ми до цього питання вирішили підійти ґрунтовно. Зараз нашій доньці шість років. У вересні йти до школи. а я вже просто не витримую. Робота-дім, дім-робота. Ось і все моє життя.
Встаю рано вранці, приводжу себе до ладу, потім буджу доньку і чоловіка. Збираю дитину на підготовчі гуртки. Приходжу додому пізно ввечері, готую вечерю. Мене вже від цього готування просто верне.
Адже я зовсім не люблю стояти біля плити. Моя воля, я б уже давно найняла нам якусь кухарку. але чоловік проти. Каже, що пускати в дім чужих людей не хоче. У цьому круговороті я банально не знаходжу часу на себе.
Не пам’ятаю, коли я востаннє читала книжку. Хоча раніше читання було моєю пристрастю. На вихідних ситуація не змінюється. Чоловік витріщається в телевізор, у другій кімнаті сидить донька.
А мені і їй час потрібно приділити, і з чоловіком побути. Особистого простору нуль. Я думаю про розлучення все частіше. Від самого початку нашого спільного життя я відкладала гроші для фінансової подушки безпеки.
Відсотки капали, і тепер там пристойна сума грошей. Я навіть не проти купити собі окрему квартиру і жити там. Немає вже сил просто. Сиджу на заспокійливих, здоров’я ні до біса. Як інші справляються?
