— Вибачте мене… — прошепотіла вона, обіймаючи рамки. — Адже я теж колись вас залишила… Поїхала… Думала — повернуся з перемогами. Та тільки ви не дочекалися
— Завтра угода, продаємо твій будинок, тільки не зганьби мене, — заявила дочка. Теплий
Занадто багато хорошого я зробила для цієї дівчинки. Так багато, що вона навіть слово «Дякую» розучилася говорити
― Світлано, а у вас є щось поїсти? ― на бігу запитала Настя. ―
– Ти дивовижний чоловік. Інший на твоєму місці влаштував би скандал, а ти
— Тату, татку, нарешті я тебе знайшла — на Федора ураганом накинулася молода дівчина.
– Так, не змогла бабуся тебе як мене ненавидіти. Хоч і намагалася. Виходить, було в ній щось людське! – посміхнувся Дмитро
– Як ви могли так вчинити? Він же і ваш теж. Рідний онук! Не
— Занадто — це коли твій чоловік не платить дітям від першого шлюбу аліменти, як у тебе
— Тобі не соромно? — кричав у слухавку чоловік. — А чому це я,
Старий нехай поки у вас поживе, я з ним кілька років няньчилася. Досить, я теж хочу пожити для себе. А ви цілком в змозі доглянути за власним дідом
– Петро, зачекай, з чого ти вирішив, що це тепер мій обов’язок? – Олена
– А я вже все вирішила. Ноги Зої Федорівни в цій квартирі не буде. Якщо тебе це рішення не влаштовує, я з тобою розлучуся
Дзвінок у двері пролунав тоді, коли Поліна виймала деко з пирогами з гарячої духовки.
 «Адже я зробив це сам». Але десь всередині все ще сидів той хлопчина з під’їзду, який чекав, що його покличуть додому
Мене вигнали з дому в п’ятнадцять. Не з валізою і не з криками, як
– Ти що, не розумієш ситуацію? Людині потрібна допомога! Моєму братові! Рідному братові! А ти через якусь залізяку пручаєшся
Наталя акуратно розставляла тарілки на стіл, намагаючись не гриміти посудом. Робочий день видався надзвичайно
– Відбувається те, що Лариса ніколи не приховувала від Віки, хто її мати, а ти цього не знала? Втім, справді, коли тобі було цікавитися власною дочкою
– Ти, Лідо, що надумала? Зовсім розум втратила? Це ж твоя дитина! Вона у

You cannot copy content of this page