У самої життя не склалося, так і дітям норовиш зіпсувати. Діти і онуки — найрідніші люди! А ти відвернула їх від себе! А тепер чекаєш привітань
Свекрусі Валя відразу не сподобалася, з першої їх зустрічі. — Дорогенька, та ви навіть
— Нам з тобою добре і без неї. Без твоєї матері. Ти молодець
— З ким ти хочеш жити, люба? Не бійся, дивись тільки на мене і
– Та з тобою ж в люди не вийти! Тебе ж навіть діти соромляться. Віка не хоче, щоб ти з’являлася у неї на шкільних заходах, їздила з ними в поїздки
– Льошо! – накинулася на чоловіка Світлана. Обійняла, цілує, плаче, відпустити не може. –
Вірочка, яка хоч і змирилася з присутністю Галини в їхній родині, до цього моменту вважала її злою мачухою. Але після цих слів вона кинулася до Галини, обійняла її і сказала
Вірочка знала, що мама пішла через неї. Мама багато разів говорила, що Віра –
Самотність — це не тоді, коли нікого немає. А коли ти не чекаєш, що хтось може з’явитися
— Ти що, серйозно?.. — онук завмер на ґанку, в одній руці — рюкзак,
Я раптом зрозумів, те, чого я не міг собі дозволити, воно давно сталося, просто той хлопчик, із замерзлим серцем, він боявся комусь довіряти, він був настільки розчарований, що заборонив собі кохати
Сказати Михайлу, що… що я… що ми з його мамою… Катерина поклала цю місію
– Твоя коханка приїхала, та ще й з сином! Іване, тобі не було соромно дивитися мені в очі, коли ти від неї додому повертався
– Ганно, Ганно, йди сюди швидше, – Зінаїда сперлася руками на хвіртку, намагаючись віддихатися.
– Набридло, що у нас в мийці вічно завали нагромаджені. Жодної чистої чашки в будинку не знайти. Я, вже втомився порядно в одну особу чистоту підтримувати
Від Інни чоловік пішов. Втік, як він висловився, з цього бардаку. -Я втомився, –
– Скільки потрібно терпіти, стільки й можна. Це ж твоя мати
– Все! Досить! Мамо, я так більше жити не можу! – закричала несамовито Маргарита
Марія бігла по холодній вулиці в порваній сукні, притискаючи до себе тремтяче кошеня. Сльози котилися по щоках, і вона повторювала
Старшокласниця Марія збиралася на день народження до свого однокласника Кирила. Дівчина давно, з першого

You cannot copy content of this page