Жовтневий вечір повільно прокрадався у вікна, наче тінь. У кухні пахло яблучним пирогом, донька
Ольга звикла до того, що її життя — це чітко вивірений алгоритм, у якому
— А кава ще не готова? — роздратовано кинув Денис, постукуючи пальцями по порожній
Кришталевий келих затремтів у моїй руці. Свекруха виголошувала тост, і кожне слово завдавало мені
— А я кажу, що вони знову не приїдуть! — заявила Лідія Миколаївна, витираючи
Ігорю дісталася дружина — дивна. Дуже красива, так: натуральна блондинка з чорними очима, фігуриста,
Ольга повернулася з роботи близько восьмої вечора і поставила сумку на підлогу у передпокої.
На кухонному столі замість новенького, зібраного на замовлення системного блоку з найпотужнішою відеокартою красувався
–Безпорадний слимак – твій зять! –Ну-у, по-перше, він мій так само, як і твій.
Вона грізно поглянула на Буяна. Пес злякано скрикнув і, наче маленька бджілка, вскочив у