— Мені здається, я живу у скляному акваріумі. Мати вже знає про наші обіди та прогулянки. Наполегливо порадила все це припинити
– Вітаю! Це ви післязавтра виходите заміж? – Мабуть, так, — посміхнулася дівчина, —
— Павле, ми з тобою можемо поговорити і без додатка. Ти, головне, слухай. Я буду говорити повільно й щиро, і ти все зрозумієш
— Привіт, Павле! Куди так поспішаєш, що аж задихався? — знайомий схопив Павла за
Мер наказав, щоб цей Тимур щодня його обслуговував. Каже, кращого обіду, ніж цей, він ще ніде не куштував. І що нам тепер робити
До кабінету директора ресторану увійшов чоловік і з порога запитав: — Я тут чув,
— Настю, я ж тобі пояснював, що Анна — моя подруга. Вона не справжня дружина
Степан йшов по перону й насолоджувався ласкавим весняним сонцем. Цей молодий чоловік сім років
— Це ти її віддав, — відповіла Марина. — Коли вирішив, що маєш на неї більше прав. Мама хотіла, щоб ми не сварилися. Але ти вибрав гроші
«Мама залишила квартиру мені, вона так і сказала перед відходом», — заявив Віктор, перебираючи
— А навіщо мені тоді дружина, якщо я маю сам мити посуд? — відгукнувся Борис, виголосивши заздалегідь підготовлену фразу. — І взагалі, якщо ти не виконуєш своїх обов’язків, мені в цьому домі нічого робити
Сварки в родині Бабків траплялися нечасто. Навіть, скоріше, рідко. І завжди це відбувалося за
Дивилася на чоловіка, який спав і тихо сопів, і розуміла, що почуттів до нього зовсім не залишилося. Так, була повага, але це не те, що вона відчувала до Колі
Таня серед усіх подруг була найрозумнішою. Мало того, що вона добре вчилася, так ще
«Він той… той самий», — думає Яна, — «старенька не обдурила… Адже вона тоді сказала Яні, що треба просто почекати
Яна знала все. Звісно, знала — їй же не двадцять років і навіть не
Дочка заплющила очі. Мабуть, саме цієї фрази вона й боялася. Пояснила, що мама не заважає, а заздалегідь займає весь простір. Ксенія не встигає зрозуміти, важко їй чи ні, бо Раїса вже пропонує рішення
Раїса Петрівна зрозуміла, що дочка їде назавжди, коли побачила коробку з чашками. Ксенія завжди
– Це правда, щаслива, прожила з ним, як у Христа за пазухою. І зараз не минає й дня, щоб не згадати його добрим словом, а молодший онук дуже на нього схожий
Ввечері зателефонувала знайома і, знаючи, що вранці ми їдемо в село до родичів, попросила

You cannot copy content of this page