Захоплена зненацька, Тая притиснулася до землі й затремтіла всім тілом, а Лариса, боячись, що ця мить зараз зникне, гладила й гладила її, навіть не думаючи хапати
Уже сорок хвилин, як Лариса сиділа в засідці, стискаючи в руці мотузку. Мотузка тягнулася
Мати кинула маленьку дочку, проміняла на чужого чоловіка, а тепер ще й вимагає грошей
Спочатку Марія в дитячому будинку постійно плакала. Вона стояла біля вікна й чекала на
І звідки стільки терпіння було у жінки з такою важкою долею і життям, звідки стільки доброти і мудрості
Ледь досягнувши повноліття, я вискочила заміж. «Вискочила» — це найточніше визначення того вчинку, який
– Вона обрала цю жінку мамою, – сумно посміхнувшись, сказав лікар. – Тут вже нічого не поробиш. Поки вона маленька, їй потрібна саме ця жінка
Мені було 45, коли я втратила роботу. Побігала, пошукала і зрозуміла, що нічого не
Я не сердилася на тебе, Сергію. Ніколи. Ти мав право злитися — ти не знав правди, а люди говорили всяке. Люди завжди говорять всяке. Я могла пояснити раніше. Не пояснила
Лист прийшов у середу. Звичайний конверт, звичайний папір, звичайний почерк — акуратний, вчительський, із
Петро Петрович якось намагався повернутися додому. Ні, не зовсім, а… просто так. Він і сам не зміг би собі пояснити, навіщо прийшов у свою стару квартиру того пізнього вечора
Петро Петрович нерозуміючим поглядом втупився у двері. Що він тут робить? Оце так, задумався
– Слухай, чоловіче, – похмуро сказав начальник опорного пункту, коли дядько Марії приїхав оформляти опіку, – ти б собаку теж забрав. Вона дівчинку врятувала, та й як їм буде один без одного
– Віро, та не тягай ти дитину вулицями! – хором говорили Вірі сусідки. Чоловіка
Дарино, я впораюся, я поставлю тата на ноги, підніму його, ось побачиш
– Давай десь перекусимо? – запитав Олег у Наді. – Ну, хоча б у
— Ти нам, Павле, став як рідний, ми навіть і не уявляємо, як ми жили без тебе
Павло, який вже безліч разів тікав із дитячих притулків, тут, у дитячому будинку, нарешті
– Не забудеш? – Запитав Єгор у Андрія. У його очах горіла надія. Поїзд сповільнював хід
Поїзд рушив у вечірніх сутінках, залишаючи позаду чергову станцію. Андрій сидів на верхній полиці.

You cannot copy content of this page