— Та я й сам збирався йти! — його голос набрав сили. — Думаєш, я хочу провести решту життя тут, рахуючи копійки
Ігор упустив виделку. Вона задзвеніла об тарілку, залишивши на білому фаянсі жирний слід від
Костя дивився на неї, звузивши очі, і питав крізь зуби, чи не піти йому, щоб не заважати сімейному щастю з новою, чудовою дитиною і чоловіком
Те, що двері в кімнату відчинені, Костя не відразу зрозумів. Він сидів у навушниках
Як же я рада, що не послухала тебе і поїхала сюди, додому, до рідних і милих людей
-Катерино, Катю, ми вдома, йдемо дивитися покупки. Катя стиснула зуби і закрила очі. Двері
Інтуїція і тоді підказувала їй, що поспішати не варто, але Олена її не послухала
— Послухай, Олено, я тебе не розумію, — задумливо промовила подруга, тримаючи в руці
— Нема про що говорити. Ви зрадили мене. Ви хотіли позбавити мене єдиного, що у мене залишилося від батьків
Анна піднімалася сходами старого панельного будинку, рахуючи сходинки. Сорок три, сорок чотири… На другому
— Ти моя мама! Справжня
— Останній раз пропоную, — красиве обличчя Анни стало злим і неприємним. — Вибирай.
 – Дивись, ось наша мама йде! Наша мама, – Уляна приміряє це слово на смак, вона його ніколи не говорила раніше, і їй подобається
– Елло, я повернувся! Уляна вдома? – Владислав поставив сумку в передпокої. – Елло,
– Якби Савелій поводився як порядний чоловік і батько, ви б так і продовжували жити в моєму домі, а тепер будь ласка, мені потрібно самій про своїх дітей піклуватися. А про вас нехай ваш син переживає
Ще три дні тому Алла була впевнена, що у неї прекрасна, міцна сім’я –
— Роби, що хочеш, тільки щоб дитина не заважала. Я хочу тиші
— Ти знову м’ясо з картоплею пересолила, ти на смак-то сама пробувала?! — голос
– Христино, ну не можна ж так! Скільки, ти думаєш, разів у житті тобі буде двадцять чотири роки? Ти не помітиш, як стукне двадцять п’ять, а потім і тридцять. А ти сидиш все, по Костику страждаєш
– Ти моя доля. – ласкаво говорив мені наречений. А перед самим весіллям прийшов

You cannot copy content of this page