-Щоб завтра будинок був вільний, і так… Тут перераховано, які меблі повинні залишитися. Не всі, але багато
Тетяна ще раз оглянула хату. Начебто все добре, все на своїх місцях. У дівчаток
— Привіт, мамо, — посміхнулася їй Мар’яна. — Це Гліб. Він не одружений і любить плов. Давай ввечері приготуємо плов і запросимо його на вечерю
– Мамо, нам потрібен тато! Марина не донесла до рота виделку з картоплею, почувши
— Ще чого! Мені б Настю прогодувати! Навіщо мені здоровий лоб, який їсть за трьох?! Ти вже великий, сам крутись
— Хороша дружина повинна за чоловіка стояти горою! — не здавалася Раїса Петрівна. —
Це тепер твій будинок. Ти тут жити будеш, напевно, вже до старості, тому що навряд чи хтось на таку красу зазіхне. У наш… у мій будинок навіть не думай суватися. Я сьогодні привезу туди наречену, і у нас скоро весілля
— Валеро, ти жартуєш? — Дарина дивилася на чоловіка широко розкритими очима. — Чому
Все було сном? Таким реальним, що вона досі відчувала його запах, тепло його рук
— Як же я сумую, — прошепотіла Марія, здригнувшись від звуку власного голосу в
Юля принципово нікому не дзвонила. Все чекала, хто про неї згадає. Ніхто не згадав: ні чоловік, ні діти, ні брат з сестрою
— Ну, що, дорогі гості? Наїлися? Вам все сподобалося? — запитала Юля, вставши на
— Та тому що Настя — прибиральниця в моєму офісі! Я притягнув її сюди тільки щоб вас розіграти. Ви реально думаєте, що я здатний одружитися на прибиральниці
Антон ненавидів світські вечірки так, що аж зуби зводило. Але відмовити найкращому другові не
— Можливо, і знайду. Адже ви щойно повернули мені віру в людей. Дякую вам
— Семене, не переживай, все буде добре. Знайдемо ці гроші, і твоя нога нічим
— Ось так, — Ігор посміхнувся. — Хто чіпляється за життя — той і перемагає. Правда, Тимка
— Подивися, Лідочко, що за біда на дворі, — промовив Ігор Степанович, звертаючись до
Михайло мовчав. Що тут скажеш? Адже правда — яке у нього життя? Робота-дім, дім-робота. Ні сім’ї, ні радості. Все для Кості, все заради нього
Михайло Петрович — Михайло, як його називали у дворі — ніколи не думав, що

You cannot copy content of this page