Турботлива теща
Сергій Петрович обережно підвівся з ліжка і попрямував до дверей. Спина боліла, але зовсім
— А тому що мандарини — вони про щастя. А я себе щастя позбавляти не збираюся. Ось сяду на диван біля телевізора, з’їм мандаринку і стане мені добре-добре
Щороку з першого грудня до середини січня Надя ненавиділа свою роботу. Весь інший рік
Пам’ятайте моє слово: знайдеться і на нього управа! І не помітить ваш Віталій, як йому на шию сядуть, ніжки звісять, та ще й пальчиком будуть вказувати – біжи сюди, біжи туди
Скільки я пам’ятаю Віталія, він завжди був таким… сильним, впевненим у собі чоловіком. Казав
Не було у мене дружини кращої за тебе. І кохання міцнішого, ніж до тебе. Вибач, що не сказав раніше. Я кохав тебе завжди і завжди кохатиму
– А я ж її не любив, а тепер, коли її немає, немов серце
– Та як же так! Я і обличчям на вас схожий. Я – ваш син, а ви – моя мати
У новій квартирі пахло вологими шпалерами. Запах був приємний. Він асоціювався з упевненістю в
Я довго намагалася зрозуміти, у чому ж секрет такого затишку і тепла, яким була сповнена до країв родина чоловіка. Секрет, якого не було в моїй родині
Зі своїми батьками я практично не спілкуюся. І зі старшою сестрою. Єдина ниточка, яка
– Виходить, коли мені потрібно було купити інструмент, новий телефон, полагодити машину – я брав кредити і переплачував, а ти в цей час приховувала від мене, що є гроші
-Що ти мені локшину на вуха вішаєш? Ніби я повірю, що з твоєю зарплатою
– Та ні. Навряд чи щось вийде. Мені і твоя мати дзвонила. Все правильно. Не можна нам зустрічатися. Просто зарано. Тобі зарано. Треба вчитися
Дмитро закохався в молоду вчительку, як це іноді буває у хлопчиків у старших класах.
– Тому що чоловіку ставити ультиматуми типу: “Або я, або щось інше!” – це найгірша справа, це завжди програш! І справа тут не в тобі і не в твоїй мамі
– Ну і хто він після цього? – Звичайний чоловік. І ніякий не козел,
– Хто з’явився? Чоловік? Боже збав! Ви вічно чимось незадоволені, гірше за дітей. Мені не потрібні вказівники. Я щаслива без зобов’язань
Прийшла осінь, яка наганяла нудьгу за вікном своїм сірим небом, набряклим від хмар, пожовклими

You cannot copy content of this page