– А як же? Та незручно! Та я… та ти не подумай, я на підлозі, у куточку, а вранці одразу поїду.
— Жінко, не знаєте, автобус уже пішов? — до зупинки підбіг захеканий мужик. Саме
— Та не треба їй нічого, просто звикла користуватись твоєю добротою! — розлютився Антон.
Лікарняне життя можна порівняти з вокзалом. Персонал постійно кудись поспішає, а пацієнти, цілодобово розповідають
– Свахо, не хвилюйтеся, у мене теж може бути особисте життя, чи не так?
Коли я вже зручно вмостилася в маршрутці, що прямувала до Світязя, поруч біля мене
Не може бути у сім’ї дві жінки, а в нас саме так і відбувалося.
– Олено, ти загалом це… Вибач мені. Іду я від тебе, Олено! Отак… Тільки
Коли Дмитро привіз додому Олю з немовлям, Антоніна Павлівна навіть не вийшла зі своєї кімнати
Коли Дмитро привів Олю у свій будинок, щоб познайомити з мамою, дівчина чекала на
— Мені набридло так жити. Ми маємо знайти спосіб, щоб наш бюджет був справедливим для нас обох.
Люба стояла посеред кухні, спершись на стіл. З очей блискавки летіли, а голос був
Вранці Тетяна прокинулася зовсім іншою. Вона твердо вирішила, що жити як раніше, не буде…
Вже кілька місяців Тетяну ніхто не впізнає. Ні, зовні п’ятдесятирічна жінка майже не змінилася:
Іванова ввімкнула настільну лампу, що стоїть на табуретці поряд з диванчиком. Поруч із лампою сидів страшний білий щур із рожевими вухами, рожевими лапами та голим рожевим хвостом…
Влітку Іванова купила квартиру. Квартира вичерпно описувалася фразою “зате дешево”. Колишні власники жили розмашисто,
Оксана вимкнула телефон. Вирішила більше не слухати весь цей негатив, який виплескувала зараз на неї Нінка…
– Оксан, я твій номер Нінці дала, ти ж не проти? – заявила мама,
Закінчивши роботу з деталлю, Єгорович відключив верстат, витер ганчіркою руки і присів поряд з кошеням. Пухнастий підняв голову, глянув на нього і тихенько нявкнув…
Токарем Василь Єгорович був від Бога. Та й то сказати, від закінчення ПТУ і

You cannot copy content of this page