Тимур весь надушений і випрасуваний ішов у кафе, де сьогодні збирався зустрітися з Наталею. Ох і довго ж він її окручував на сайті знайомств. Неприступна дівчина прямо-таки, але красива !
Дуже вже йому хотілося дізнатися її ближче. Точніше прямо дуже сильно близько. Власне, не вона була першою в таких його прагненнях.
Тимур був частим гостем на сайтах знайомств. Зазвичай паралельно спілкувався відразу з кількома вподобаними дівчатами. А що ще робити? На роботі тиша, компанія повільно, але впевнено котиться на дно. Добре хоч зарплату поки що платять.
Інші хлопці на роботі в іграшки грають цілими днями, а в Тимура були інші захоплення – йому подобалися дівчата. Він просто з глузду з’їжджав від них. Обожнював міняти їх як рукавички.
І ось вона – Наталя. Дуже симпатична брюнетка з каре. Пухкі губки. Очі, що дивляться просто в душу! А як усміхається! Так, фотки в неї, що треба. Залишалося сподіватися, що і в житті вона така ж гарна, як і на фотографіях, але в цьому він чомусь навіть не сумнівався.
Йшов вулицею і уявляв, як ця мила особа почне танути від його компліментів. Сам Тимур був вельми привабливим чоловіком. Йому не становило труднощів укласти обрану красуню в ліжко. Іноді навіть на першому побаченні, але зазвичай він намагався не квапити події. Подобалася йому ця гонитва чи що? Ну, щось безумовно радувало.
І ось, він відчиняє двері кафе і бачить її! Пунктуальна. Прийшла навіть раніше за нього, отже, зацікавлена не менше.
– Привіт, красуне! – сказав він і посміхнувся, стріляючи очима.
– Привіт, Тимуре! – відповіла вона і теж усміхнулася.
Начебто все добре. Прийшов уже точно не дарма! Ще красивіша в житті дівчина.
– Не розчарована? – ніби про всяк випадок запитав він.
– Ні в якому разі!
– Уже придумала, що замовити?
– Поки що тільки каву!
Тимур присів за столик, поїдаючи її очима. Він уже готовий був почати свій звичний підкат, як раптом…
– Покажи мені свій паспорт! – попросила дівчина на першому побаченні.
– Паспорт? – ошелешено запитав він.
– Паспорт! – знову сказала вона і посміхнулася, дивлячись на нього своїми звабливими сірими очима.
Паспорт? Вона перша, хто попросив про таке. Тимур трохи забарився. Ні, документи в нього при собі були, але показувати він їх точно не хотів.
По-перше, там стоїть печатка про шлюб. По-друге, фотка жахлива вийшла.
Так-так, Тимур був одним із тих пройдисвітів, хто будучи в шлюбі, залицяється до молодих дівчат на сайті знайомств. Його зовсім не бентежила наявність дружини і дітей. Його дружина Оксана навіть не підозрювала про таємні пристрасті свого благовірного. Та й навіщо їй знати?
Нехай живе своїм життям, ростить їхніх дітей, займається господарством. Дружина потрібна. Дружина – це добре. Дружина – це затишок у домі, тепла вечеря ввечері, випрасувані сорочки вранці. Без дружини ніяк! Але й на ній світ клином не зійшовся. Іноді хочеться і чогось пекучого, щоб не забувати про те, що ти чоловік у самому розквіті сил!
– То що, покажеш? – знову запитала Наталя.
– Легко, якщо поясниш навіщо? Чи ти одна з тих дівчат, яка шукає хлопця з столичною пропискою?
Дівчина примружилася й оцінювально подивилася на нього. Чоловік явно з харизмою, тільки от надто вже очевидно бреше.
– Та ні, хочу переконатися, що ти не одружений!
– Обручки на пальці немає. Хіба цього недостатньо? Давай краще поговоримо про тебе!
– Поговоримо, одразу ж після того, як ти покажеш паспорт! Не переживай, я не кусаюся!
– Слухай, без образ, але це трішечки дивно! Я не можу ось так просто дати в руки незнайомій людині свій паспорт!
Ось це вже зовсім нерозумно вийшло, але Тимур просто нічого кращого не придумав.
– Гаразд, як скажеш! – сказала вона, встаючи, вже готова піти.
– Почекай, ти куди?
– Немає паспорта, немає побачення! Усе просто!
– Стій, не йди! Давай, я хоча б пригощу тебе вечерею!
– Поїсти я і вдома можу, дякую!
– Гаразд, я одружений! – випалив він. – Ти це хотіла дізнатися? Але моя дружина тут зовсім ні до чого. Ти мені дуже подобаєшся!
Наталя посміхнулася і сіла на своє місце.
– Дружина тут ні до чого? Я тобі подобаюся? – перепитала вона, усміхаючись, але очі залишалися холодними.
– Звісно! Вона просто дружина, а ти – богиня!
– Та ну? Богиня? Так Оксані й передам! – сказала дівчина, ошелешивши Тимура ще більше.
– Ти знаєш мою дружину?
– А, по-твоєму, хто мене сюди прислав? Дурень, хотіла переконатися, що чоловік їй вірний. Ми навіть парі уклали. Посперечалися на гроші! Обручку, до речі, куди подів? У кишеню чи в гаманець прибрав?
Тут-то Тимур і зрозумів, що він потрапив, причому по повній програмі. Не очікував він такого від своєї тихої і милої дружини, яка тільки й робила, що здувала з нього пилинки.
– Що ти хочеш за те, щоб вона ні про що не дізналася!? – прямо запитав він.
– Двісті тисяч гривень! – з гордовитою посмішкою відповіла Наталя.
– Скільки? Де я візьму тобі такі гроші?
– Ну, не знаю! Придумай що-небудь. І краще швидше!
Вона дістала телефон, вдаючи, що збирається набрати номер його дружини.
– Що ти робиш? Ні, не дзвони їй. Я дам тобі грошей! Тільки не дзвони!
– А в тебе хіба є?
– Звичайно, кожен чоловік, який поважає себе, має заначку. – Упевнено сказав він, відкриваючи додаток на телефоні. – Тільки в мене всього сто вісімдесят. Може, вистачить?
– Малувато, але гаразд. Переказуй! Мій телефон у тебе є.
Треба було бачити обличчя Тимура. З якою жадібністю він переказував свої кровно заховані від дружини грошики новій неприємній знайомій. Ні, ще хвилину тому вона здавалася йому красунею, а тепер просто – жаба з каре!
Телефон Наталі видав найприємніший звук, який повідомляв, що гроші надійшли на карту. Вона широко посміхнулася Тимуру і знову встала.
– З тобою приємно мати справу! Дякую!
– І що, навіть кави не вип’єш? – гидливо запитав він.
– Ні, мене чоловік удома чекає! – усміхнулася вона і пішла.
Що? Чоловік? Вона ще й заміжня? Так, давно він не відчував себе таким розлюченим. Добре хоч не з сімейного бюджету розплатився за свою дурість, а то як потім дружині пояснювати?
Апетит зник за частки секунди. Тимур теж вийшов із кафе і попрямував до машини. Якщо вже тут обломилося, краще вдома поїсти. Хоч зайвий раз витрачатися не доведеться.
Під’їхавши до будинку, він краєм ока помітив, що світло у вікнах їхньої квартири не горить. Може, на прогулянку пішли? Коли він піднявся на дванадцятий поверх і зайшов у квартиру, то не знайшов ні дружину, ні дітей. На столі лише лежала записка.
– Шкода, що не двісті, але все одно дякую! На перший час вистачить!
Тимур не одразу здогадався, що всю цю авантюру провернула його дружина, що вона знайшла його листування в телефоні з іншими жінками, і вирішила піти. Оскільки доньку вони віддали в садок лише кілька місяців тому, грошей у неї своїх майже не було, а піти в порожнечу з двома дітьми – так собі ідея.
Тепер грошики з’явилися. На перший час точно вистачить, а там і роботу зможе знайти.
Ще через кілька днів Тимур дізнався, що дружина подала на розлучення. Звичайно, він намагався помиритися, тиснув на жалість через дітей, але нічого в нього не вийшло.
Обдурила його дружина, але ж він вважав її такою тихою і довірливою. Ще й на аліменти подала, коли їх усе-таки розлучили, і на поділ майна.Спеціально для сайту Stories
